74.Румунія в 19ст

Революція 1848, яка охопила країни Європи, знайшла широкий відгук у Румунії.

У цей час (1853-1856) в Румунії посилюється рух за об'єднання Дунайських князівств. У 1859 р. за участю Франції та Росії автономні князівства Валахія і Молдова були об'єднані в одне Румунське князівство під владою одного обраного представницькими зборами господаря Олександра Кузи, який отримав титул князя румунського. 24 січня 1859 створена держава Румунія зі столицею в Бухаресті. Нова держава в 1861 було визнано Туреччиною, що зберегла, проте, свій суверенітет над румунськими землями. Князь Куза користувався підтримкою Росії та Франції.

У 1866 році Олександр Куза був позбавлений влади, на престол обраний принц Карл (з прусського королівського дому Гогенцоллернів) і введена нова конституція. Німецький принц Кароль Гогенцоллерн-Зігмарінген в 1881 р. став її першим королем Румунії. Король Кароль I перебував на престолі в 1881-1914. При ньому продовжувалося швидкий економічний розвиток країни. Були створені найважливіші галузі промисловості, побудовані залізниці, створені сучасні економічні інститути, в основному на базі німецького капіталу. Політичне життя характеризувалася боротьбою між партіями консерваторів і лібералів, які поперемінно формували уряд. Так, в 1876-1888 у влади знаходився ліберальний кабінет Іона Бретіану, в 1891-1895 консервативний кабінет Л.Катарджіу, в 1895-1899 ліберальний уряд Д.Стурдзи, в 1899-1907 консервативний уряд Г.Г.Кантакузіно.

У 1877 р. Румунія уклала союз з Росією проти Туреччини, прийняла декларацію про незалежність, і по закінченні Російсько-турецької війни (1877-1878) європейські країни визнали нову державу. Сан-Стефанський мирний договір, який завершив нову російсько-турецьку війну, а також Берлінський конгрес 1878 підтвердив цей акт. Румунія отримала Північну Добруджу і порт Констанцу, але повинна була передати Росії Південну Бессарабію. Це викликало невдоволення румунської влади та охолодження відносин з Росією. Румунія стала все більше зближуватися з Німеччиною і Австро-Угорщиною. У 1883 країна вступила в Троїстий союз.

Незалежність Румунії була визнана в 1878 по Сан-Стефанського договору після російсько-турецької війни 1877-78, в якій Румунія брала участь. Румунія отримала північну Добруджу з портом Констанца, але повернула південну Бессарабію Росії, у складі якої ця провінція перебувала з 1812 згідно Бухарестського мирного договору. Трансільванія і Банат залишалися в Австро-Угорщині.

У березня 1881 року Румунія була проголошена королівством, що мало підкреслити спадщину Римської імперії.

У ці роки столичне місто Бухарест придбав майже паризький шик, серед освічених людей поширювався французьку мову, близькоспоріднений румунській. Але в цілому країна залишалася однією з найвідсталіших у Європі. Держава з німецьким королем (з роду Гогенцоллернів) на троні піддавалося різним впливам.

Румунія брала участь у 2-й Балканській війні (1913), в 1916 на боці Антанти вступила в 1-у світову війну. Першу світову війну Румунія завершила в рядах перемогла Антанти і отримала від розпалася Австро-Угорщини Трансільванію. Розвал Російської імперії дозволив румунам в 1918 р. приєднати землі Бессарабії. У результаті Першої світової війни вона анексувала частини Австро-Угорської монархії (Добруджу, Трансільванію, Банат, Буковину) і Росії (Бессарабію). Після цього всередині нової великої країни виявилося багато угорців, євреїв, українців.

В результаті перемоги Росії над Туреччиною у війні 1877-1878 рр.., В якій румуни взяли активну участь на боці росіян, Румунія остаточно звільнилася від турецької залежності; в її склад крім Валахії та Молдови була включена Північна Добруджа. Тим самим країна отримала вихід до моря з гирлом Дунаю і зайняла ключову позицію на дунайському водному шляху. У результаті 2-ї Балканської війни (1913 р.) до Румунії відійшла Південна Добруджа, що належала раніше Болгарії.