2. Визначення кількісного впливу агрегованих факторів на формування рівня собівартості 1 ц продукції

Види продукції	Урожайність (продуктивність), ц/га		Виробничі витрати на 1 гол (на 1 га), грн		Собівартість 1 ц, грн		Індекс собівартості 1 ц	В тому числі за рахунок
	2006 р.	2007 р.	2006 р.	2007 р.	2006 р.	2007 р.		урожайності (продук-тивності)	виробничих витрат
Зернові без кукурудзи	15,7	23,6	552,50	877,20	35,17	37,11	1,055	0,665	1,588
Кукурудза	32,8	8,7	1596,67	348,00	48,70	39,90	0,819	3,759	0,218
Цукрові буряки	327,2	153,3	3795,38	2406,17	11,60	15,70	1,353	2,135	0,634
Соняшник	21,7	15,2	1461,92	1032,86	67,39	67,79	1,006	1,424	0,707
Молоко	28,1	20,0	2036,60	1365,95	72,40	68,40	0,945	1,409	0,671
Приріст: ВРХ	1,1	1,0	706,73	634,54	623,37	606,02	0,972	1,083	0,898
свиней	11,1	9,2	7234,09	4287,50	649,59	467,94	0,720	1,215	0,593

ІІ. Підвищення собівартості зернових без кукурудзи на 5,5 % було спричинено вищими темпами зростання витрат на їх виробництво порівняно зі зростанням урожайності. Така ситуація може бути обумовлена несприятливими природно-кліматичними умовами або нераціональним витрачанням коштів, коли, наприклад, додаткові заходи інтенсифікації не забезпечили необхідного приросту врожаю.

Зростання собівартості 1 ц цукрових буряків і соняшника обумовлено діаметрально протилежними причинами: тут скорочення вкладень в 1 га посіву призвело до прискореного скорочення урожайності культур.

Скорочення собівартості усіх інших видів продукції відбулося виключно за рахунок перевищення темпів скорочення виробничих витрат на гектар посіву (голову худоби) порівняно зі скороченням продуктивності культур і тварин.

ІІІ. Основним шляхами зниження собівартості сільськогосподарської продукції є такі:

1. запровадження прогресивних систем землеробства, науково обґрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;

2. послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціонально» хімізації і докорінного поліпшення землі;

3. запровадження у виробництво кращих сортів сільськогоспо­дарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;

4. зміцнення кормової бази тваринництва, дотримання зоотех­нічних вимог при складанні раціонів щодо збалансованості протеї­ном, мінеральними речовинами, іншими поживними компонентами;

5. удосконалення галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки, техніки, передової практики;

6. підви­щення продуктивності праці на основі комплексної механізації і авто­матизації виробництва і раціональної побудови організаційної структури приватних підприємств, запровадження у них досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму та ефективних орендних відносин;

7. ефективніше використання машин­но-тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сили;

8. суворе дотримання режиму економії при використанні матеріально-грошових засобів у процесі виробництва сільськогосподарської продукції;

9. підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна зацікавле­ність працівників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів.