
- •3. Мовні норми
- •10. Поняття про мовний та мовленнєвий етикет.
- •11. Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •2.Організаційно-діловий стиль.
- •13. Словники у професійному мовленні, їх роль у підвищенні мовленнєвої культури
- •14. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності
- •15. Мовні та жанрові особливості наукового стилю
- •16. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів ???? (не повне питання)
- •18. Термін у науковому мовленні. Кодифікація і стандартизація термінів
- •19. Гендерні та національні особливості спілкування
- •20. Спілкування як інструмент професійної діяльності. Вербальні та невербальні засоби спілкування
- •22. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
- •23.Форми організації дискусії
- •27.Презентація як різновид публічного мовлення. Сучасні типи презентації
- •28. Загальномовна і наукова лексикографія. Типи словників
- •За упорядкуванням лексичного матеріалу:
- •29.Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Прийоми впливу на слухачів.
- •30.Основні жанри наукового стилю, їх мовні особливості.
- •31. Дискусія як форма колективного обговорення професійних проблем. Види дискусії.
- •32. Українська термінологія у професійному спілкуванні. Проблеми сучасного термінознавства.
- •33. Документація з кадрово-контрактних питань: автобіографія, резюме.
- •34.Оформлювання результатів наукової діяльності: наукова стаття.
- •36. Суть і види перекладу. Переклад термінів.
- •37. Функції та види бесід. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.
- •40. Ділове листування. Класифікація листів. Реквізити та їх оформлення.
- •42. Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •43. Терміни, професіоналізми та їх ознаки.
- •47. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •48. Довідково-інформаційні документи: протокол, витяг з протоколу.
- •53. Структурно-змістові особливості навчально-наукового твору.
- •54. Лексикографічна компетенція як показник мовної культури фахівця. Термінологічні словники.
- •55. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання посилань
- •56. Реферат як важливий засіб організації розумової праці.
- •58. Синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення.
- •59. Ділова документація. Вимоги до тексту документа.
- •60. Структура професійної публічної промови.
18. Термін у науковому мовленні. Кодифікація і стандартизація термінів
Термін (від латин. terminus межа, кінець) — це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знання чи діяльності людини.
Термінологія — 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та ін. термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.
Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв’язків, які надають множинам термінів системного характеру:
логічними зв’язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв’язки — а вони є в кожній науці, — то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов’язаними);
мовними зв’язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв’язки, які характерні для загальновживаних слів — синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові й под.).
Таким чином, термінологія це не хаотична множина слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.
При всій відмінності й багатогранності сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять існує ряд спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці. Отже, основні ознаки терміна:
Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.
Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток.
Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.
Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.
Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:
нейтральність, відсутність емоційноекспресивного забарвлення;
відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит прибуток зиск вигода);
інтернаціональний характер;
стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);
здатність утворювати похідні: зношення зношування зношеність зношуваний.
Наукові терміни української мови, зокрема економічні, утворюються такими основними способами:
Вторинна номінація використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: чиста конкуренція, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.
Словотвірний утворення термінів за допомогою префіксів (надвиробництво, перепродукція), суфіксів (оподаткування, оборотність), складанням слів і основ (матеріаломісткість), скороченням слів (СЕП (система електронних платежів), СЕЗ (спеціальні економічні зони).
Синтаксичний використання словосполучень для називання наукових понять: державне замовлення. Синтаксичний спосіб найпродуктивніший спосіб творення термінів у наш час.
Запозичення — називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж.
^ Терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення.
Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на 3 основні групи:
^ Загальнонаукові терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
^ Міжгалузеві терміни це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність.
^ Вузькоспеціальні терміни це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: ресори, стіжок, десерт і под.
У сучасній лінгвістиці в останні десятиліття особливу актуальність набуває проблема „стать і мова”. У центрі уваги цих досліджень знаходяться соціальні і культурні фактори, що визначають відносини культури і суспільства до чоловіків та жінок, поведінку індивідів у зв'язку з приналежністю до тієї чи іншої статі, стереотипні уявлення про чоловічих і жіночих якостях – усе, що переводить проблематику статі зі сфери біології в сферу соціального життя і культури [2]. Ця категорія, як не раз відзначали дослідники, не є суто лінгвістичною. Термін був уведений у 60-70-ті роки і використовувався спочатку в історії, соціології, потім термін сприйняла і лінгвістика.