
- •51.Різновиди уваги
- •52.Форми уваги
- •53.Властивості уваги
- •54.Поняття про емоції та почуття
- •55.Фізіологічні основи емоцій та почуттів
- •56. Вияв емоцій та почуттів
- •57. Форми переживання емоцій та почуттів. Вищі почуття
- •58. Емоційні стани
- •61.Вольова регуляція поведінки
- •62.Простий і складний вольовий акт
- •63. Класифікація основних вольових якостей особистості
- •64. Розвиток та виховання вольової активності людини
- •65. Активність і діяльність
- •67. Основні види людської діяльності
- •72.Свідоме і несвідоме в структурі особистості
- •73. Спрямованість особистості
- •75. Самосвідомість. Самооцінка. Самоповага
- •76.Особистісне зростання
- •77. Поняття про темперамент
- •78. Типи темпераменту
- •81.Вплив темпераменту на діяльність людини
- •84. Головні риси характеру
- •85. Природа характеру
- •86.Формування характеру
- •87. Поняття про здібності
- •88. Структура здібностей
- •89. Відмінності в здібностях та їх природа
- •90. Формування та розвиток здібностей
- •93. Функції і форми спілкування
- •Культура спілкування
- •94. Рівні стилі і типи спілкування
- •95. Різновиди спілкування
- •96. Фізіологічні основи мовленнєвої діяльності
- •97. Міжособистісні взаємини та ставлення
- •98. Класифікація груп у психології та їх характеристика
- •99. Референтні групи та особистість
- •100. Сприймання людьми один одного як аспект міжособистісних взаємин
73. Спрямованість особистості
Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей. Спрямованість завжди соціально обумовлена і формується в онтогенезі в процесі навчання і виховання, виступає як властивість особистості, що виявляється у світоглядній, професійної спрямованості, у діяльності, пов'язаної з власним захопленням, заняттям чим-небудь у вільний від основної діяльності час. У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і установках, які реалізуються на потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах та ін: - Потяг - недостатньо повне усвідомлене прагнення до досягнення чого-небудь. - Схильність - прояв потребностно-мотиваційної сфери особистості, що виражається в емоційному перевазі того чи іншого виду діяльності або цінності; - Ідеал - образ, який є втіленням досконалості і зразком вищої мети в прагненнях індивіда. - Світогляд - система поглядів і уявлень про світ, на ставлення людини до суспільства, природи, самого себе. - Переконання - вища форма спрямованості особистості, що виявляється в усвідомленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями на тлі емоційних переживань і вольових устремлінь; - Установка - готовність індивіда до певної діяльності, актуалізується за нинішньої ситуації. Вона проявляється у стійкій схильності до певного сприйняття, осмислення та поведінки індивіда. Установка висловлює позицію людини, його погляди, ціннісні орієнтації по відношенню до різних фактами побуту, громадського життя і професійної діяльності. Вона може бути позитивною, негативною або нейтральною. - Позиція - стійка система відносин людини до певних сторін дійсності, що виявляється у відповідній поведінці. Вона включає в себе сукупність мотивів, потреб, поглядів і установок, якими індивід керується в своїх діях. - Мета - бажаний і представляється результат конкретної діяльності людини або групи людей. Вона може бути близькою, ситуаційної чи віддаленій, суспільно цінним чи шкідливою, альтруїстичної або егоїстичною.
74. «Я-концепція» особистості
Я-конце́пція — динамічна система уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб'єктивне сприйняття, що впливає на власну особистість зовнішніх факторів. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.
«Я-концепція» — цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка щодо самого себе і який включає компоненти:
когнітивний — образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості тощо (самосвідомості);
емоційний — самоповага, самоприниження тощо;
оцінково-вольовий прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу тощо.
За своїм змістом «Я-концепція» може бути позитивною, негативною, амбівалентною.
Розрізняють також поняття "Я-реальне" та "Я-ідеальне", тобто те, якою людина є насправді і те, якою вона хоче бути. Якщо «Я - реальне» і «Я - ідеальне» не збігаються, у людини викликає невдоволення собою, розчарування, занижується самооцінка. В результаті чого вона може шукати нові способи поведінки, які дозволяють більш самоактуалізуватися.
Поняття "Я-концепції" виникло у 1950 році в руслі гуманістичної психології (феноменалістичної), представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс і іншими), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського «Я» і його особистісного самовизначеннямікросоціуму.
Значний вплив на встановлення цього поняття здійснили також такі вчені як: Ч. Кулі, Дж. Мід і Е. Еріксон. Однак перші теоретичні розробки в області я-концепції належать У. Дженсону, який розділив глобальне, особистісне Я (Self) на взаємодіюче Я-усвідомлююче (І) і Я-як об'єкт (Ме).