1.2.Труднощі, пов`язані з локалізацією програмного забезпечення

Процес локалізації є набагато складнішим, ніж традиційний перелклад, оскільки включає в себе багато екстра- і металінгвістичних аспектів.

Суттєві труднощі виникають під час перекладу текстів, які містять велику кількість тегів. Такі переклади вимагають багато уваги. Звичайно є спеціальне програмне забезпечення для тестування файлів і перевірки цілісності елементів розмітки, але це не вирішує проблему повністю оскількитакі програми не мають функції автоматичного виправлененя помилок. Якщо помилка допущена у різних сегментах (текст неідентичний), доводиться виправляти її вручну. [14]

Незручності виникають під час роботи на віддалених серверах, які дуже часто перевантажені. Також суттєво гальмують роботу різноманітні «безпечні з’єднання». [25]

Також багато труднощів створює відсутність адекватної української термінології. Часто перекладачам доводиться вигадувати терміни, які не завжди є релевантними, якщо перекладач не обізнаний в тій чи іншій галузі. [26]

Спірним питанням є правила правопису. Сьогодні існує щонайменше два погляди на цю проблему:

- дотримуватись чинного правопису, тому що він є офіційно затверджений Верховною Радою України.

- дотримуватись правопису 1999 року та його варіантів [11]. Чи має право на існування українська локалізація програми, у якій використано офіційно ще не прийнятий правопис, поки що залишається спірним питанням.

Багато перекладачів схильні перекладати інтуїтивно, і не задумуються, яким правописом користуватися. Саме цей третій варіант є найбільш небезпечним:інтуїтивне написання слів веде до плутанини і неузгодженості між мовами різних програм, бо це найчастіше стосується не тільки правил правопису, а й решти мовних аспектів локалізації. Найдоцільнішими джерелами правопису є «Орфографічний словник Українського мовно-інформаційного фонду» (який, зокрема, надає таблиці відмінювання) та Англо-українські словники, що подані на сайті e2u.org.ua. [11]

1. Локалізація – це не лише переклад, а також доведення програмних продуктів до відповідності місцевим стандартам – нормам, правилам, нормативам країни, для ринку якої виконується переклад. 2. Виділяють три рівні локалізації: забезпечення підтримки мови і національних стандартів, переклад текстів в інтерфейсі програми на мову перекладу, налаштування під цільову країну.

3. Процес локалізації є набагато складнішим, ніж традиційний переклад, оскільки включає в себе багато екстра- і металінгвістичних аспектів.

4. Суттєві труднощі ств. тексти, в яких наявна велика кількість тегів, тексти, що містяться на віддалених серверах, відсутність адекватної української термінології, невизначеність у питанні використання правопису (розбіжності у дотриманні правопису 1999р. чи чинного правопису).

5. При процесі локалізації доцільно застосовувати різноманітні інструменти для візуального програмування, які містять функції для полегшення локалізації, А також різні допоміжні засоби: фото, теги, коди тощо.

6. Серед найдосконаліших засобів для локалізації слід виділити Passolo (для локалізації програмного забезпечення), Swift (для локалізації аудіовізуальних матеріалів) та MemoQ.

7. Локалізація - це складна і всеосяжна операція, і вже при розробці програмного забезпечення міркування майбутньої інтернаціоналізації повинні враховуватися найсерйознішим чином.

РОЗДІЛ 2