1.1.Фонові знання про основні принципи локалізації програмного забезпечення

Локалізація – приведення програмного продукту у відповідність із законами та іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, що діють в країні для якої вона проводиться. Завданням перекладача є не лише переклад українською мовою, а й перевірка роботи елементів інтерфейсу, веб-сайтів, звіркою термінології, редагуванням, порівнянням текстів, пошуковою оптимізацією та ін. [14, с. 3]

Виділяють три рівні локалізації:

1. Забезпечення підтримки мови і національних стандартів - необхідний мінімум, щоб програма могла виконувати свої функції в іншій країні. Цей рівень, зокрема, включає в себе такі аспекти:

- коректна робота в локалізованої операційній системі.

- виведення на екран символів мови.

- інші маніпуляції з мовою - введення тексту, алфавітне сортування, рядкові операції і т. д.

- стандарти цільової країни, безпосередньо пов'язані з функціонуванням програми:

- формат дати, часу, дробових і багатозначних чисел.

- особливості правопису людських імен.

- символи валюти.

- формати паперу.

- система заходів.

- особливості законодавства.

- особливості податкової системи (номер соціального забезпечення, ідентифікаційний номер платника податків, номер паспорта.).

- в іграх для телевізійних приставок - стандарт телебачення ( PAL або NTSC).

2. Переклад текстів в інтерфейсі програми на мову перекладу, що передбачає ¹:

- коректне вирівнювання та розміщення елементів інтерфейсу з урахуванням того, що повідомлення-рядки в різних мовах можуть мати істотно різні розміри (наприклад, типове повідомлення англійською, перекладене українською мовою, як правило, стає довшим на 30-50%).

- коректний переклад термінології. Наприклад, спірним є застосовуваний у Windows термін "оглядач", що позначає браузер.

- переклад засобів мультимедіа: якщо є текст у вигляді зображення, його треба перемалювати. Якщо є мовні повідомлення, їх треба подати у аудіо-вигляді.

3. Налаштування під цільову країну, що включають в себе:

- роботу зі словоформами.

- додаткові стандарти, які не впливають на основну функціональність програми. Наприклад: формат дати / часу в мультімедіаплеєрі, особливості типографіки.

- забезпечення інтероперабельності локалізованої програми з вихідною.

- врахування національного менталітету. Наприклад, у країнах СНД всім відома ICQ, але в дивину AOL Instant Messenger, MSN Messenger тощо. В іграх часто доводиться міняти гумор, а зрідка - навіть коректувати сюжет (наприклад, в Syberia 2 турецький іммігрант Сіркос перетворився на єврея Цукермана).

- перебудова графіки (сплеш-екранів, іконок і т. д.) під реалії іншої країни. Наприклад, у різних країнах можуть виглядати по-різному дорожні знаки, вилки та розетки, поштовий ящик. Глобус повертають до глядача тією країною, на яку розраховується продукт. В Великобританії у вимикача включеним є нижнє положення, в країнах СНД - верхнє. Втім, іконки перемальовують вкрай рідко, тому дизайнери спочатку намагаються зробити іконки якомога більше інтернаціональними.

- коригування кліпарт -бібліотек. Наприклад, додаються картинки місцевих свят. В мусульманських країнах кліпарт взагалі докорінно змінюється - вилучаються всі зображення людей і тварин, зате додаються арабески. [12]