2.Основні елементи педагогічного дослідження.

Об'єкт дослідження —це частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).

Предмет дослідження— це зафіксовані в досвіді, включені в процес

практичної діяльності людини сторони, якості і відносини об'єкта, що досліджуються з певною метою в даних умовах.

Предмет дослідження більш вузьке поняття, ніж об'єкт дослідження. В ролі об'єкта, наприклад, можуть виступити методи виховання, а предмета —тільки одна група цих методів, приміром методи стимулювання виховання.

Мета дослідження — це ціль, яку поставив перед собою дослідник.

Гіпотеза дослідження — наукове передбачення його результатів.

Завдання дослідження — конкретизована його мета.

Завдання дослідження можуть включати в себе такі елементи:

а) вирішення певних теоретичних питань, що входять до загальної проблеми (наприклад, виявлення суті дидактичного явища, дальше вдосконалення його визначення, розробка ознак);

б)      експериментальне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.;

в) обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення поставленого завдання;

г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності;

ґ) розробка методичних рекомендацій для тих, хто буде використовувати результати дослідження на практиці.

3.Поняття про вимір в педагогіці.

Вимір — це приписування чисел речам у відповідності з певними правилами (коефіцієнт інтелектуальності "ай-к'ю").

Вимірні шкали:

а)  виміри в шкалі найменувань (номінальні виміри): згруповуючи об'єкти в класи, кожному з них присвоюється якась цифра. Психологи часто кодують "стать", позначаючи особу жіночої статі нулем, а чоловічої — одиницею. При цьому використовується виключно та особливість чисел, що 0 відрізняється від 1 і якщо предмет А має 0, а предмет Б — 1, то А і Б відрізняються по відношенню до вимірюваної якості. Але це не означає, що у Б міститься більше якості, ніж у А;

б)  порядок виміру: мається на увазі, що у вимірюваних предметах різна кількість якості. В даному випадку використовують якість "впорядкованих" чисел і вони приписуються предметам таким чином, що коли число, приписане А, більше числа, приписаного Б, то це значить, що в А міститься більше даної якості, ніж у Б;

в)  інтервальні виміри — це таке присвоєння чисел предметам, коли рівні різниці чисел відповідають рівним різницям значення вимірювальної ознаки або якості предмета (час між 1940 і 1945 рр. дорівнює часові між 1980 і 1985 рр.);

г) вимір відношень відрізняється від інтервального тільки тим, що нульова точка не довільна, а вказує на повну відсутність вимірюваної якості. Ріст і вага є прикладом цього виду шкали.

Змінні і їх вимір. Змінними є характеристики людей або речей, напри­клад, вага, вік, швидкість читання, кількість дітей. Деякі з цих змінних є неперервні, тобто виміри їх можуть мати будь-яке значення в певній області (такими є вага, вік, час реагування). Інші змінні дискретні, тобто виміри можуть давати тільки окремі значення (наприклад, кількість дітей).

Різні якості особистості можна оцінити:

"5" —якість проявляється дуже сильно і постійно.

"4" —якість проявляється сильно і часто.

"3" — важко визначити (прояви і непрояви однакові).

"2" —якість проявляється слабо і рідко.

" 1" — якість проявляється дуже слабо або взагалі не проявляється.