35. Суть, завдання і вимоги до організації товаропостачання роздрібно торгівельної мережі

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі — це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.

д організації товаропостачання залежить повнота і стабільність асортименту товарів на роздрібних торговельних підприємствах, розмір товарних запасів, швидкість обігу товарів, розмір витрат з доведення товарів до торговельної мережі, фінансово-економічні показники діяльності торговельних підприємств.

Зміст товаропостачання у найбільш стислому викладі зводиться до того, що підприємство-постачальник товарів за замовленням роздрібного торговельного підприємства повинне відібрати, скомплектувати партію товарів у кількості та асортименті, достатніх для безперебійної торгівлі ними в кожному магазині протягом певного обумовленого періоду, підготувати і доставити замовлені товари власним або найманим транспортом до відповідного пункту продажу або ж надати ці товари представникові роздрібного торговельного підприємства для самостійного їх вивезення. Процес товаропостачання завершується прийманням товарів у роздрібному торговельному підприємстві та документальним оформленням операції здавання-приймання товарів.

У товаропостачанні роздрібної торговельної мережі виділяються такі основні заходи (стадії процесу товаропостачання): визначення потреби в товарах; вибір джерел товаропостачання і постачальників товарів; встановлення раціональних схем постачання; укладення угод на постачання товарів (договорів поставки, купівлі-продажу товарів); оперативний контроль за виконанням договорів поставки; вибір форм товаропостачання; визначення раціональної частоти доставки й оптимальних розмірів партій завезення товарів; організація доставки товарів у магазини; приймання товарів і його документальне оформлення.

До об'єктивних факторів належать групи виробничих, транспортних і торговельно-організаційних. На організацію товаропостачання впливають і суб'єктивні фактори, зокрема:

— рівень управління процесом товаропостачання; — кваліфікація працівників, які визначають потребу в товарах; — достовірність комерційної інформації.

До групи виробничих факторів відносять розвиток і розташування виробництва, його спеціалізація, сезонність, наявність сировинної бази, наявність достатнього асортименту і запасів готової продукції у постачальників тощо. До транспортних факторів відносять: стан доріг, наявність транспортних зв'язків між магазинами та джерелами постачання, стан і структуру парку транспортних засобів, які застосовуються для завезення товарів. До найважливіших торговельно-організаційних факторів відносять чисельність і склад роздрібної торговельної мережі, її розташування на території районів, обсяги товарообігу підприємств, площі торгових залів і складських приміщень, рівень організації торговельно-оперативних і технологічних процесів, структуру й особливості асортименту товарів тощо.

.форма і методи продажу товарів у роздрібній торгівлі Форми роздрібної торгівлі можна класифікувати за такими ознаками

1. За місцем виконання

2. 3а методами обслуговування

3. За правом власності на товар що продається

4. За формою розрахунків

За місцем виконання розрізняють:

Магазинну роздрібну торгівлю, на яку припадає переважна частина роздрібного товарообігу. Здійснюється в магазинах, які розміщені в окремих будівлях або приміщеннях і мають торговельну залу для покупців;

дрібнороздрібну торгівлю, зокрема й пересувну. Здійснюється через мережу нестаціонарних торгових об’єктів, які не мають торговельних залів: лотки, намети, автомати, автомагази-ни тощо. Через дрібнороздрібну торговельну мережу дозволе- на реалізація продовольчих і непродовольчих товарів лише простого асортименту. Роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією з форм позамагазинного продажу товарів.

За методами обслуговування вирізняють:

продаж товарів із прилавка. Характеризується особистим контактом продавця та покупця в магазині;

магазини самообслуговування. Контакт із продавцем, як правило, анонімний, покупець має можливість легкого, вільного й самостійного вибору товару із багатьох, розміщених у торговельній залі;

торгівлю за зразками; торгівлю за каталогами; посилкову торгівлю; торгівлю за попередніми замовленнями; електронну торгівлю.

Спільною для останніх п’яти форм роздрібної торгівлі є обмеженість безпосереднього контакту продавця із покупцем; не відіграє суттєвої ролі віддаленість покупця, широкий асортимент пропонованих товарів із повною інформацією про ціни та якість дає покупцеві змогу прийняти в спокійній обстановці рішення про покупку.

За правом власності на товар, що продається, розрізняють:

комісійну роздрібну торгівлю. Реалізує товари, прийняті від юридичних та фізичних осіб на комісійних засадах, тобто право власності на товар зберігається за комітентом до моменту його продажу покупцеві;

фірмову роздрібну торгівлю. Фірмова торгівля — це продаж товарів безпосередньо її виробниками, а також відокремленими структурними підрозділами цих товаровиробників, які не мають статусу юридичної особи.

За формою розрахунків можна вирізнити:

роздрібну торгівлю за готівку та іншими прирівненими до неї платіжними засобами;

торгівлю в кредит і за безготівковим розрахунком. Торгівля за безготівковим розрахунком належить до роздрібної лише у випадках, передбачених чинними нормативними актами.

Форми організації роздрібної торгівлі впливають на вибір типу підприємства сфери торгівлі, яке реалізує споживчі товари в роздріб і надає послуги, призначені винятково для кінцевих споживачів.

Істотно розрізняється зміст операцій з продажу товарів в магазинах, що застосовують різні методи продажу. Під методами продажі розуміють сукупність прийомів і способів реалізації товарів покупцям.

У роздрібній торгівлі застосовують наступні методи продажу товарів:

• самообслуговування;

• індивідуальне обслуговування покупців (через прилавок обслуговування);

• по зразках;

• з відкритим викладенням;

по попередніх замовленнях. 36.організація завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства

Товаропостачання роздрібної торгової мережі — комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної мережі у кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.

Функціональна структура системи товаропостачання складний багатостанний процес взаємодії зазначених суб'єктів, який містить різноманітні заходи із задоволення потреби роздрібної торгової мережі у товарах споживчого призначення, що послідовно виконуються учасниками системи товаропостачання. Зміст товаропостачання у найбільш стислому викладенні зводиться до того, що підприємство-постачальник товарів за замовленням роздрібного торговельного підприємства мас відібрати, скомплектувати партію товарів у кількості та асортименті, достатніх для безперебійної торгівлі ними у кожному магазині протягом певного обумовленого періоду, підготувати і доставити замовлені товари власним або найманим транспортом до відповідного пункту продажу або надати ці товари представникові роздрібного торговельного підприємства для самостійного їх вивезення. Процес товаропостачання завершується прийманням товарів у роздрібному торговельному підприємстві та документальним оформленням операції здавання-приймання товарів.

Для раціональної організації процесу товаропостачання торговельним підприємствам доцільно здійснювати його на основі розроблених комерційною службою планів товарного забезпечення і завезення товарів у магазини.

На організацію товаропостачання впливають об'єктивні та суб'єктивні фактори. До об'єктивних факторів належать:

— виробничі (розвиток і розміщення виробництва, його спеціалізація, сезонність, наявність сировинної бази, достатнього асортименту і запасів готової продукції у постачальників тощо); — транспорті (етап доріг, наявність транспортних зв'язків між магазинами і джерелами постачання, стан і структура парку транспортних засобів, які використовуються для завезення товарів тощо); — торговельно-організаційні (чисельність і склад роздрібної торговельної мережі, її розміщення па території районів, обсяги товарообігу підприємств, площі торгових залів і складських приміщені", рівень організації торговельно-оперативних і технологічних процесів, структура й особливості асортименту товарів тощо). Па організацію товаропостачання виливають і суб'єктивні фактори, зокрема: — рівень управління процесом товаропостачання; — кваліфікація працівників, які визначають потребу в товарах; — достовірність комерційної інформації. Раціональна організація товаропостачання ґрунтується на дотриманні таких основних вимог:

1) завезення товарів у роздрібні торговельні підприємства відповідно до обсягів та структури попиту населення і змін кон'юнктури торгівлі; 2) ритмічне постачання товарів у роздрібну торговельну мережу в широкому асортименті й потрібній кількості, з урахуванням встановленого для торгового об'єкта обов'язкового асортиментного переліку та стану його устаткування торговотехнологічним обладнанням (зокрема, холодильним обладнанням для зберігання швидкопсувних товарів);

3) встановлення розмірів партій завезення з урахуванням наявних товарних запасів, обсягів одноденної реалізації і прийнятої періодичності завезення; 4) визначення джерел постачання й найбільш ефективних у певних умовах форм і методів товаропостачання з урахуванням сталу розвитку виробництва товарів (його обсягу, широти, глибини, конкурентоспроможності асортименту товарів, що випускаються), стану розвитку інфраструктури ринку й транспортних зв'язків, складності асортиментної структури закупівлі товарів, територіальної віддаленості постачальників від торговельного підприємства; 5) визначення кількості товарів і частоти їх завезення відповідно до типу, спеціалізації й потужності торговельного підприємства, забезпечення його відповідними площами для зберігання і технологічним обладнанням (особливо холодильним); 6) забезпечення мінімальних витрат на завезення та зберігання товарів у роздрібній торговельній мережі, належної якості обслуговування покупців і отримання бажаного прибутку.

37.

Нерідко викликає обурення власне рівень обслуговування, без видимих порушень інших прав. Чи можна вважати порушенням прав споживачів неналежне обслуговування, чи є відповідне право? Так, законом передбачені права споживачів у сфері торговельного та інших видів обслуговування, існують затвердженні Кабінетом Міністрів України правила такого обслуговування.

Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час з урахуванням режиму роботи продавця.

Продавець зобов’язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів.

Забороняється примушувати споживача придбавати товари неналежної якості або непотрібного йому асортименту, з обов'язковим.

Споживач має право на:

а) перевірку якості, комплектності, міри, ваги та ціни товарів, що придбаваються; б) демонстрацію безпечного та правильного використання товарів.

На вимогу споживача продавець зобов’язаний надати контрольно-вимірювальні прилади, документи про ціну товарів.

У торговельному залі повинні бути встановленні на доступному для покупців місці контрольні ваги й інші вимірювальні прилади.

У разі продажу непродовольчих товарів для особистого вжитку (одяг, взуття тощо) повинні бути створені умови для їх примірки, а складнотехнічних та інших, які потребують перевірки, - умови для їх проведення.

Розрахунки за продаж товарів здійснюються за готівку, в безготівковому порядку, за чеками банків та в іншому порядку передбаченому законодавством. Продаж товарів може здійснюватись у кредит.

Господарюючі суб’єкти зобов’язані обладнати в торговельному залі на видному місці “Куточок покупця”, де вміщується:

а) інформація для покупців; б) адреса і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів; в) Порядок і правила торговельного обслуговування; г) Книга відгуків та пропозицій.

У Куточку покупця підприємства роздрібної торгівлі повинна бути інформація про право покупця на ознайомлення з документами, що підтверджують ціни на товари, виставлені для продажу.

Книга відгуків та пропозицій громадян установленого зразка, у яку покупці вносять заяви (записують скарги, пропозиції, відгуки та зауваження), повинна знаходитися також у торговельному залі на видному та доступному для покупців місці й надаватися покупцеві на першу вимогу. Покупцю, який бажає зробити запис до Книги відгуків і пропозицій, повинні бути створені необхідні для цього вимоги.

Забороняється вимагати від заявника пред’явлення будь-яких документів або пояснення причин, що викликали необхідність написання скарги, пропозиції, відгуку, зауваження.

Керівник підприємства або його заступник за результатами розгляду заяви повинен подати у Книзі відгуків і пропозицій на зворотньому боці заяви покупця інформацію про заходи, яких вжито, та у тижневий термін (за певних умов такий термін може бути подовжений до 15 днів), в обов’язковому порядку, надіслати письмову відповідь заявнику за вказаною ним адресою.

Копії листів, якими дана відповідь покупцям, зберігаються у керівника підприємства або його заступника протягом року.

Обґрунтовані скарги, їх кількість і характер враховуються керівником підприємства при вирішенні питання про матеріальне та моральне стимулювання працівників.

Отже, для досягнення певних цілей за допомогою Книги відгуків і пропозицій є досить ефективним.

Споживач, права якого порушені, може вжити такі заходи (відповідно до ситуації): а) звернутися до продавця (виготівника) усно, з мотивами претензій; б) звернутися до керівництва суб’єкта, що здійснює виготовлення або продаж товарів, чи інший вищестоящий орган усно або письмово з умотивованими претензіями; в) звернутися письмово до державних органів, що здійснюють захист прав споживачів; г) звернутися до громадської організації споживачів за консультацією чи допомогою; д) подати до суду позовну заяву.

38. захист прав споживачів. Права споживачів

Споживачі, які перебувають на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб згідно зі статтею 3 Закону "Про захист прав споживачів" мають право:

- на державний захист своїх прав; У гарантований рівень споживання;

- належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування;

- безпеку товарів (робіт, послуг);

- необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця);

- відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством;

- звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

- об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Отже, споживач у разі порушення його прав має можливість:

- звернутися усно до продавця (виготовлювача, виконавця), мотивуючи свої претензії;

- звернутися усно або письмово до керівництва організації, що продала (виготовила) товар, надала послугу (виконала роботу), або у відповідну вищу організацію, мотивуючи свої претензії;

- звернутися письмово в державні органи, які здійснюють захист прав споживачів;

- звернутися до громадської організації (об'єднання) споживачів за допомогою або роз'ясненням;

- підготувати і зібрати необхідні документи (копії заяв, претензій, актів, довідок, чеків і т.п.) та подати позовну заяву до суду.

Споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. 39. Роздрібна торгівля У процесі руху товару від виробників до споживачів кінцевою ланкою, що замикає ланцюг господарських зв’язків, є роздрібна торгівля. Роздрібна торгівля є кінцевою стадією каналів товаропросування. Вона постійно намагається розширити товарний асортимент, збільшувати обсяги продажу Цей вид торгівлі є надзвичайно важливою ланкою маркетингової діяльності на ринку, тому що вона допомагає фірмі зрозуміти значимість товарів, їх споживчі властивості, рівень задоволення потреби та власний престиж товарної марки і фірми.

З боку споживачів цей вид торгівлі дозволяє їм без перешкод у короткі терміни за допомогою акту купівлі здійснити задоволення потреби у місцях проживання та тимчасового перебування.

Роздрібна торгівля виконує такі основні функції:

1) здійснює набір товарів і послуг та розміщення у торговельних приміщеннях;

2) здійснює сортування товару за призначенням та способом застосування;

3) здійснює інформування споживачів через рекламу, вітрини та особисте спілкування з покупцями;

4) задовольняє інтереси каналів збуту товарів;

5) зберігає товари;

6) встановлює ціни;

7) здійснює розрахунок з постачальниками;

8) завершує угоди купівлі-продажу, обміну, кредитування.

Роздрібні продавці приймають рішення для ефективного функціонування, завдячуючи наступним мотивам: вибір цільового ринку, товарний асортимент, комплекс послуг; атмосфера у магазині, цінова політика, методи стимулювання, розташування магазинів.

40. види роздрібних торговельних мереж З точки зору форм власності і контролю виділяють наступні типи магазинів роздрібної торгівлі:

1. Корпоративні мережі магазинів - два або більше магазинів, які мають одного власника і єдиний централізований контролюючий орган, що здійснюють закупівлі товарів і пропонують схожий асортимент продукції.

2. Добровільні мережі - є групою незалежних роздрібних підприємств, організованою компанією, що займається оптовою торгівлею. Група створюється з метою збільшення обсягів закупівель і торгівлі.

3. Роздрібні кооперативи - складаються з незалежних роздрібних торговців, що створюють центральну закупівельну організацію і спільно проводять заходи щодо стимулювання продажів.

4. Споживні кооперативи - це фірми роздрібної торгівлі, що належать своїм покупцям. Споживчі кооперативи організуються окремими общинами або іншими групами людей, які відчувають, що місцеві роздрібні торговці не обслуговують їх на належному рівні (завищені ціни, товари поганої якості).

5. Франчайзингові організації - є договірним партнерством між компанією, що надає франшизу (виробник, оптовий торговець або сервісна фірма), і тим, хто користується нею (незалежний підприємець, що набуває права володіння і використання одного або декількох об’єктів франчайзингової системи). Найбільшого поширення франчайзинг набув у сфері:

• швидкого харчування; • серед магазинів, що торгують відеопродукцією; • центрів здоров’я/омолоджування; • перукарень; • компаній прокату автомобілів; • мотелів; • туристичних агентств; • агентств нерухомості тощо.

6. Торговельні конгломерати. Вони є корпорацією довільної форми, яка об’єднує декілька різних форм і напрямів роздрібної торгівлі.