Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра новітньої

історії України

Реферат з нормативного курсу “Українська історіографія”

на тему:

Державницький напрямок в українській історіографії першої третини хх ст.

Виконав:

студент ІІІ курсу (іст. –32) історичного факультету

ЛНУ імені Івана Франка Вацеба Ростислав

Львів – 2013

Зміст

Вступ 3

Розділ І. Державницький напрямок в українській історіографії: загальна характеристика 5

Розділ ІІ. В’ячеслав Липинський 9

Розділ ІІІ. Степан Томашівський 13

Висновки 19

Список використаних джерел та літератури 21

ВСТУП

Актуальність дослідження. Вивчення української історіографії залишається сьогодні важливим завданням на шляху до подальшого дослідження історії України. Чимало історіографічних фактів потребують глибокого та всестороннього аналізу на основі вивчення біографії та ідеологічних поглядів українських істориків, адже історіографія к. ХІХ – І третини ХХ ст. перебувала під впливом різноманітних політичних течій. Державницький напрям мав надзвичайно важливий вплив на розвиток історичної науки в Україні. Державницьку і народницьку історіографії, очевидно, слід розглядати як взаємодоповнюючі, а отже, жодна з них не втратила своєї актуальності. Зважаючи на загальну спрямованість державницького напряму на вивчення державотворчих процесів та пошук шляхів розвитку Української держави з огляду на історичне минуле українських земель, дослідження концепцій істориків-державників виглядає особливо актуальним сьогодні, коли Україна здобула свою державність.

Об’єктом дослідження є діяльність та наукова спадщина істориків І третини ХХ ст., котрі вивчали історію України в державницькому ключі, а предметом – створені істориками-державниками І третини ХХ ст. концепції, що окреслили визначальні особливості державницької історіографії.

Метою реферату є дослідження державницького напрямку в українській історіографії першої третини ХХ ст. Дана мета вимагає реалізації наступних завдань:

• здійснити загальний огляд державницького напрямку в українській історіографії, вивчити його ключові положення та особливості;

• розглянути політичну діяльність та наукові погляди засновників державницької течії в українській історіографії – В’ячеслава Липинського та Степана Томашівського, простежити взаємоз’язок ідеологічних переконань згаданих дослідників і їхніх підходів до вивчення історії України, охарактеризувати, проаналізувати і порівняти державницькі концепції української історії В.Липинського та С.Томашівського.

Основу джерельної бази реферату складають найважливіші праці істориків-державників, зокрема, монографії “Україна на переломі 1657 – 1659” та “Реліґія і церква в історії України” В’ячеслава Липинського, а також “Українська історія. – Т.1. Старинні і середні віки” Степана Томашівського. При написанні реферату були також використані дослідження І.Зубрицького¹, О.Назарука², Я.Пеленського³, І.Передерія та О.Кочерги⁴, а також статті Н.Халак⁵ та О.Яся⁶. Варто зазначити, що на сьогодні ще не здійснене спеціальне (монографічне) дослідження державницького напрямку в українській історіографії. Однак, вже від 20-х рр. минулого століття розпочалося вивчення наукової діяльності істориків-державників, зокрема, В.Липинського, результатом якого став вихід зазначеної нижче праці О.Назарука. Серед сучасних дослідників наукової спадщини В.Липинського слід виділити І.Передерія та Н.Кочергу. Діяльність С.Томашівського вивчали І.Зубрицький та Н. Халяк.

Структурно реферат складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури.