2. Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми і підлітками.

Поняття «дезадаптовані підлітки» включає в себе «важкі», «важковиховувані», «педагогічно занедбані», «проблемні». З позиції педагога вони створюють особливі труднощі, проблеми, незручності і цим виділяються серед «звичайних дітей». Найбільш характерними проявами соціальної і психологічної дезадаптації таких дітей є їх агресивна поведінка, конфлікти з вчителями і ровесниками, вживання алкоголю і наркотиків, здійснення правопорушень (бійка, крадіжки,бродяжництво, невідвідування школи, спроби суїциду).

Фактори, що впливають на процес дезадаптації підлітків:

спадковість (психофізіологічна, соціальна);

психолого - педагогічний фактор( дефекти сімейного і шкільного виховання);

соціальний фактор (економічні умови);

соціальна діяльність самого індивіда, тобто активно-вибіркове ставлення до норм і цінностей свого оточення.

Фактори , які впливають на збільшення кількості соціально дезадаптованих підлітків:

політичні;

соціально-економічні;

духовно-моральні;

психологічні (занедбаність, внутрішні конфлікти).

Соціальний працівник має ліквідувати не відхилення у поведінці підлітка, а причини їх виникнення, в тому числі соціально-психологічні, що ведуть дитину із світу нормальних взаємин з людьми у світ ілюзорний, нерідко примітивний, кримінальний, а отже асоціальний.

Слід налагодити довірливі стосунки з клієнтом, виключаючи при цьому повчання, моралізаторство, тотальний контроль, жорстка регламентація.

Організаційні технології

1.Формування банку даних дітей та підлітків групи ризику.

- діти бездоглядні, безхатченки, правопорушники, сироти, криміногенні особи… Коли і які правопорушення здійснили

2. Діагностика проблем особистісного і соціального розвитку дітей і підлітків. ( загальні дані, стан здоров’я, здібності, темперамент, самооцінка, спрямованість, характер.

3. Розробка програм діяльності із дитиною, групою,спільнотою.

4. Забезпечення умов реалізації програм

5. Консультування

6. Міжвідомчі зв’язки соціального працівника

Конкретні технології соціальної роботи

Розглядають і допомагають у подоланні конкретної проблеми.

Однією з них є вживання алкоголю і наркотиків.

Білет №29

1. Технології соціальної роботи з неблагополучними сім’ями

Неблагополучні сім’ї поділяє на три групи:

-                превентивні – сім’ї, в яких проблеми мають незначний прояв і знаходяться на початковій стадії неблагополуччя;

-                сім’ї, в яких соціальні та інші протиріччя загострюють взаємостосунки членів сім’ї один з одним і оточенням до критичного рівня;

-                сім’ї, які втратили будь-яку життєву перспективу, інертно уставлені до своєї долі і долі своїх власних дітей.

Особливе місце у роботі з такими сім’ями належить соціальним педагогам, які “педагогізують” сім'ю та її мікросередовище, створюють педагогічні умови для благополуччя сім'ї, що дозволяє їй набути позитивного соціального досвіду, засвоїти соціальні цінності і організовувати свою життєдіяльність на цій основі.

Виходячи з цього, завданнями соціального педагога у роботі з неблагополучною сім'єю є:

– виявлення випадків порушення прав людини в сім'ї, причин неблагополуччя, інформування про них органів влади;

– профілактика девіантної поведінки в сім'ї та суспільстві, рецидивів порушення прав членів сім'ї у родині та суспільстві;

– пропагування ідеальної моделі сімейного життя, здорового способу життя;

– різноманітна допомога в організації життєдіяльності сім'ї, створенні умов для її функціонування, самореалізації і розвитку її членів.

  Основний зміст соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю складають забезпечення сім'ї різними видами:

- соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг),

реабілітаційна та профілактична робота;

соціальний супровід окремих категорій сімей;

соціальне інспектування неблагополучних сімей.

Вони реалізуються в практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів і форм соціально-педагогічної роботи.

2. Анкетування як метод діагностики.

Одним з найпоширеніших видів опитування е анкетування.

Анкета заповнюється респондентом самостійно.

Використовуючи роздаткову, поштову чи пресову анкету, дослідник з мінімальною технічною допомогою за короткий час може зібрати первинну інформацію від сотень респондентів.

Забезпечуючи повну анонімність, метод анкетування дає змогу ефективніше досліджувати теми, морально-етичні проблеми.

Анкета - тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

У зв'язку з тим, що анкету заповнює респондент самостійно, особливо важливе значення мають її композиція, розташування запитань, мова і стиль їх формулювання, рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення. Починається вона зі вступної частини, в якій зазначають, хто, з якою метою проводить опитування, вміщують інструкцію щодо заповнення, зосереджують увагу на способі повернення заповненої анкети. Текст, що міститься у вступі, повинен задати настрій співробітництва респонденту. Вступну частину найчастіше розміщують на титульному листі.

Далі вміщують контактні запитання. Їх мета - зацікавити респондента, полегшити йому входження у проблему. Ці питання повинні бути простими за формулюванням, а відповіді на них - достатньо легкими.

За змістом запитання поділяються на:

запитання про факти свідомості, про факти поведінки і про особистість респондента.

За формою - закриті, відкриті і напівзакриті.

В закритих запитаннях респонденту дають повний набір варіантів відповідей, пропонуючи вибір одного або декількох із них.

За формою запитання бувають прямі і непрямі.

Прямі дають змогу одержати пряму інформацію від респондента («Чи задоволені Ви своєю роботою?»

Запитання анкети різняться також і за функціями. Основні запитання спрямовані на збір інформації про зміст досліджуваного явища.

Неосновні спрямовані на з'ясування основного запитання (запитання-фільтри), перевірку щирості, правдивості відповідей респондента (контрольні запитання).

Обсяг анкети має враховувати те, що час на її заповнення не повинен перевищувати 40-50 хвилин.

Види анкетування

У сучасних соціологічних дослідженнях використовують декілька видів анкетування: роздаткове, поштове, пресове.

Найпоширеніше роздаткове анкетування, за якого респондент одержує анкету безпосередньо з рук соціолога.

14