1. Безхатченки як соціальне явище. Проблеми дітей-вулиць. Тривожні чинники осіб-безхатченків.

Безпритульні діти – діти, які не мають постійного місця проживання в зв'язку з втратою батьків, асоціальними формами поведінки дорослих в сім'ї; діти, яких вигнали з дому батьки.

Засоби для життя здобуваються жебракуванням, проституцією, дрібними крадіжками і участю в злочинній діяльності дорослих.

Робота з ними полягає у першу чергу в доставці у притулки і центри по реабілітації неповнолітніх, у лікуванні й оздоровленні, у соціально-психологічній реабілітації, у педагогічній корекції, відновленні (якщо це доцільно і відповідає інтересам дитини) сімейних зв'язків, можливо, у передачі в опікунську сім’ю або в усиновленні, або ж у передачі в дитячий будинок.

Первинною ланкою соціального захисту для безхатченків є притулки для неповнолітніх. Саме сюди потрапляють в першу чергу діти вулиці.

Притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх – це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років.

Тривожні чинники:

• Інфекційні захворювання;

• Антисанітарія;

• Крадіжки, злодійство..

• Агресія;

• Не здобувають освіту, професію..

• Використання в жебрацькій прмисловості, ранній алкоголізм;

• Деградація.

• Торгівля людьми;

Інший спосіб допомоги – соціальний супровід дітей.

Необхідно об’єднати зусилля держави і громадськості щодо захисту прав даної категорії дітей; не зупинятися на одноразовій гуманітарній допомозі дітям, шукати нові й більш ефективні форми роботи з дітьми, використовуючи позитивний досвід минулого, апробовані методи попередження бродяжництва, заходи, спрямовані на поліпшення становища дітей в Україні.

2. Консультування окремих категорій клієнтів. Види консультування.

  Загальне консультування клієнтів спеціалістами соціальної роботи;

♦                                    Спеціальне консультування клієнтів за направленням соціальних працівників спеціалістами соціальних служб чи закладів;

♦                                    Навчальне консультування спеціалістів соціальних служб і організацій працівниками вищестоящих організацій і закладів. Воно включає роботу з персоналом, роз'яснення змісту законів, соціальної політики, програм, процедур, спрямованих на поліпшення соціального обслуговування населення;

♦                                    Договірне консультування спеціалістами соціальних організацій з різних організаційних, економічних, професійних і інших питань.

За формою розрізняють групове і індивідуальне консультування, за змістом - конкретне і програмне.

Конкретне консультування здійснюється в тих випадках, коли мова йде про вузькоспеціальну проблему індивіда, групи, сім'ї і т.ін. При цьому, як правило, відбувається не тільки передача додаткової інформації, що допомагає індивіду по-новому побачити проблему, яка його хвилює, а й надання підтримки клієнту. На практиці нерідко трапляється, що клієнт потребує саме морально-психологічної допомоги для втілення знань, які вже має, у практичну дію.

За якими ознаками можемо схарактеризувати види психологічного консультування?

а) За тривалістю роботи (разова консультація, короткострокове, середньо тривале консультування);

б) орієнтованістю допомоги (на дорослого, дитину, сім'ю, батьків, учителів тощо);

в) характером допомоги (просвітницько-рекомендаційне, діагностичне, власне психологічне).

Значну частину випадків психологічної допомоги складає разове та короткострокове консультування. Отож наші фахівці мають бути готовими до проведення консультативної роботи у дещо стислі строки.

Білет №27