Білет №20

1.Пияцтво та алкоголізм як соціально-педагогічна проблема. Причини вживання підлітками алкоголізму.

Алкоголь – психотропний наркотик, який викликає зміни хімічних процесів мозку. Алкоголь впливає на характер, мислення людини, почуття, її здатність спілкуватись, рухатись. Вживання алкоголю викликає як швидкодіючі розлади психіки людини так і тривалі негативні наслідки. Ці явища можуть мати фатальні наслідки.

При систематичному вживанні алкоголю розвивається небезпечна хвороба – алкоголізм.

Є три стадії алкоголізму:

Початкова – затьмарення (сп’яніння з випадками пам’яті). Розвивається жадібність до алкоголю.

Критична – утрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. З’являється агресивність. Втрачає інтерес до всього крім спиртного.

Хронічна – щоденне похмілля. Алкогольні психози. Біла гарячка.

Алкоголізм у підлітків розвивається набагато швидше, ніж у дорослих, і за своїми наслідками проходить набагато важче.

Причини вживання алкоголю підлітками:

1. Завоювати довіру своїх друзів при спробі влитися в нову компанію.

2.Подобатися стан, в якому вони перебувають після вживання.

3. Підлітки люблять новизну, ризикувати.

4.Ті, які мають сімейну схильність до алкоголізму;

5. Діти, які відчувають, що їх не люблять і не цінують, знаходяться також у групі ризику.

6. Низька самооцінка підлітка, емоційний стан і депресія.

7. Рекламних пропозиціъ, пов'язаного із вживанням пива;

8.Мотиви цікавості й наслідування кумира.

9. Недостатня проінформованість батьків про реальне відношення їхніх дітей до вживання напоїв, до складу яких входить спирт;

10. Нерозуміння батьками ролі родини в процесі профілактики вживання

алкоголю неповнолітніми.

Соціальна профілактика алкоголізму.

1 етап. Робота в навчальному закладі – лекції, бесіди, відео уроки, де легше створити контакт з підлітками.

2 етап. Робота з батьками

3 етап. Головний – проведення спеціалізованих методичних семінарів.

2. Основні вимоги до проведення консультацій та особи консультанта.

Проведення соціально-психологічного консультування висуває ряд вимог до консультанта.

Мати вищу освіту, достатній практичний досвід роботи в ролі психолога-консультанта, підтверджений відповідними сертифікатами. Крім знань та вмінь консультант повинен бути наділений рядом спеціальних особистісних якостей: любити людей, бути проникливим, добрим, терплячим, відповідальним і комунікабельним. Головне у психолога-консультанта - це "доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта, допомогти йому побачити себе з кращого боку і усвідомити свою цінність як особистості".

Перелік якостей консультанта:

1. Емпатія (бачити світ іншими очима);

2. Повага до клієнта;

3. Конкретність, чіткість;

4. Знання себе і прийняття себе, а також готовність надавати допомогу

5. Щирість, вміння поводитись природно у взаєминах з клієнтом

6. Вміння реагувати на те, що відбувається в момент зустрічі.

Основні вимоги соціально- психологічного консультування

- доброзичливе й безоцінного ставлення до клієнта;

- забезпечення конфіденційності зустрічі;

- принцип добровільності;

- принцип професійної мотивованості консультанта;

- принцип відмови психолога від порад чи рецептів.

Завданням є посилення відповідальності клієнта за те, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблем, у пошуку виходу з кризи;

-розмежування особистих і професійних відносин.

Психолог не може вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки.

Психолог не може встановлювати дружні стосунки з клієнтом, а також надавати допомогу друзям чи родичам.

Білет №21

1. Соціальні сироти – особлива соціально-демографічна група дітей.

Соціальні сироти — це особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин залишились сиротами при живих батьках. До них належать і безпритульні та бездоглядні діти, тобто діти вулиці.

Причини соціального сирітства:

Зростання рівня алкоголізації населення України

Низький рівень матеріального забезпечення сімей з дітьми.

Безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов'язків стосовно дітей.

Зловживання батьками наркотичними засобами.

Перебування батьків у місцях позбавлення волі.

Виїзд батьків закордон на заробітки.

Зниження рівня моральності населення України, ослаблення сімейних устоїв.

Агресивна поведінку батьків, брутальне та жорстоке поводження з дітьми, що становить загрозу дитячому життю і здоров'ю.

Збільшення рівня смертності населення.

Психічні захворювання.

2.Соціальне посередництво. Репутація особистості посередника.

Посередництво (mediation) - форма втручання у конфлікт, при якій третя сторона допомагає конфліктуючим сторонам досягти добровільної згоди, домовленості.

Посередником має бути авторитетна, знаюча людина, для якої важливі та властиві їй такт і "міра речей". Словом, можна сказати, що посередник - "третєйський суддя", який уміє "лікувати душу", порадник, наставник.

Види конфліктів: міжнародний, міжетнічний, трудовий, сімейний.

3. Етапи та стадії посередництва

1.Підготовчий етап

2.Етап ведення переговорів:

3. Дослідницький етап

4. Етап визначення спільних

5. Етап пошуку рішення характеризується боротьбою учасників за виштовхування "свого" рішення. Задача посередника полягає у відокремленні цього етапу від етапа прийняття рішення.

6. На етапі прийняття рішення переговори часто заходять в глухий кут.

7.Завершення переговорів - це останній етап, на якому сторони повинні сформулювати зміст згоди і оформити її протоколом або викласти у письмовій формі причини суперечок і аргументувати позиції сторін

8.Посередник повинен відмітити вклад обох сторін у досягнення згоди, подякувати за плідну співпрацю.

 

5. Репутація і особистість посередника

Велике значення в успішності діяльності посередника грає комплекс його морально-етичних якостей, що гарантують довіру сторін та їх впевненість в його неупередженості. Для того щоб посередник сприймався як авторитетна людина, здатна здійснити дійову допомогу сторонам конфлікту, бажано, щоб, він мав високий соціальний статус і досвід успішного посередництва.

Позитивне враження залишають посередники, яким властиві:

-                     емоційна стабільність,

-                     особистісна зрілість і соціальна відповідальність,

-                     компетентність,

-   розвинуті комунікативні навички, щира манера спілкування,

-     небайдужість, зацікавленість в конструктивній взаємодії сторін конфлікта.

Білет №22

1. Наркоманія в контексті соціальних процесів

Наркоманія - невиліковна хвороба, з більш-менш тривалими ремісіями. Нині термін "наркотична речовина" (наркотик) застосовується стосовно тих отрут або речовин, які здатні викликати при їхньому вживанні снотворну, болезаспокійливу або збудливу дію.

Фактори, що впливають на виникнення потягу до психотропних речовин.

1.Наслідування дорослих, специфіка соціалізації й пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері.

2.Стрес, сугестивність, цікавість, педагогічна занедбаність, наслідки травм.

3. Економічні причини, недосконалість законодавства, традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої).

4.Сімейні проблеми, спадковість, психопатології, неповна сім'я, деструктивна сім'я, ригідна сім'я

5. Особливості характеру, такі як поступливість, почуття провини, нерішучість, сугестивність, тривожність і т.д.

6.Потреба у визнанні, пригніченість щиросердечних і сексуальних переживань, психологічний захист, стиль поведінки й мислення і т.д.

Складові:

-синдром психічної залежності;

-синдром фізичної залежності;

-синдром зміненої реакції на дії наркотику.

Проблеми (Аспекти) наркотизму:

1)економічний(хтось заробляє);

2)демографічність(переважає смертність, знижується сексуальний потяг, вмирає більше чоловіків);

3)моральний(байдужість до чужого горя);

4)політичний(загроза для безпеки країни).

Профілактика:

• Первинна(психологічні і словесні методи-соц.пед., практичний психолог).

• Вторинна(не завжди можемо допомогти, запобігання рецидивів після ранніх форм лікування ранніх форм наркоманії-психотерапевти, наркологи, психологи).

• Третинна(в тяжких випадках реабілітація і без успішного лікування).