Функції працівників центрів ссм при здійсненні соціального супроводу:

1. Беруть участь у відборі кандидатів у потенційні батьки-вихователі ДБСТ та прийомні сім'ї: вивчають особові справи батьків, проводять індивідуальні бесіди та консультації, залучають психолога для проведення психологічного обстеження, вивчають характеристики батьків на роботі, за місцем проживання, надають свій висновок до відділу у справах сім'ї та молоді. 2. Беруть участь у відборі дітей у ДБСТ та прийомні сім'ї: вивчають особову справу дитини, наявність біологічних батьків, їх взаємостосунки з дитиною.

3. Надають відділу у справах сім'ї та молоді пропозиції до банків даних на потенційних батьків ДБСТ та прийомних сімей, дітей, які можуть бути влаштовані в ДБСТ та прийомні сім'ї. 4. Спільно з відділами у справах сім'ї та молоді проводять підготовку кандидатів на створення ДБСТ та прийомних сімей шляхом проведення семінарів, тренінгів тощо. 5. Готують та надають відділу у справах сім'ї та молоді висновок ЦССМ про можливість створення ДБСТ та прийомної сім'ї. 6. У ході соціального супроводу контролюють умови виховання та проживання дітей в ДБСТ та прийомних сім'ях. 7. Здійснюють соціальний супровід ДБСТ та прийомних сімей на підставі наказу ЦССМ, де -визначається соціальний працівник, який закріплюється за сім'єю, затверджується індивідуальний план соціального супроводу, який коректується в ході роботи; - затверджується узгоджений з батьками графік відвідування сім'ї; - додаються всі необхідні документи щодо створення сім'ї (копії). 8. Розробляють індивідуальні плани соціального супроводу на дитину в прийомній сім'ї та дитячому будинку сімейного типу та узгоджують їх з батьками.

У ході соціального супроводу забезпечують: - надання психологічних послуг дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям:

- надання соціально-педагогічних послуг дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям: консультування батьків та дітей з проблем реалізації прав дітей, сім'ї у суспільстві,

- надання соціально-медичних послуг дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям:

- надання соціально-економічних послуг дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям: сприяння пошуку донорів для надання гуманітарної допомоги сім'ї; - надання юридичних послуг дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям:

дитячим будинкам сімейного типу: надання батькам і дітям інформації про графіки роботи закладів соціального спрямування, освіти, охорони здоров'я, центрів зайнятості, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, послуги, які можна отримати в центрах ССМ. 12. Термін здійснення соціального супроводу ДБСТ та прийомних сімей визначається індивідуально, але не менш 0,6 року.

2.Соціальна нерівність. Види соціальної нерівності.

Соціальна нерівність — положення в суспільстві, коли окремі соціальні групи мають різний соціальний статус, належать до різних суспільних класів або соціальних кіл. До аспектів соціальної нерівності належить правова нерівність, обмеження свобод, майнова нерівність, нерівність щодо доступу до освіти, медичного обслуговування тощо.

Соціальна нерівність може бути закріплена правовими нормами, що діють у суспільстві, або ж мати в своїй основі традиції. До типів соціальної нерівності належать нерівність за гендерною, расовою, кастовою, віковою ознаками.

 Вже давно помічено, що у людському суспільстві завжди існує соціальна нерівність, а саме нерівний поділ таких соціальних благ як багатство, влада, пошана. У первісному суспільстві наші предки жили у невеликих групах мисливців та збирачів, які ділили їжу, шкури звірів, притулок та iншi матеріальні ресурси. У цих спільнотах людей соціальна нерівність – крім тої, що була пов'язана з віком або статтю, – означала лише відносно невеликі вiдмiнностi у статусі певних iндивiдiв. Одна особа могла мати вищий статус ніж iншi завдяки, наприклад, таким особистим якостям, як мудрість, мисливські вміння або врода. Але коли спільноти стали більш великими та складними, як, наприклад, в сучасному суспільстві, – виник зовсім інший вид соціальної нерівності: нерівність цілих груп людей.

Це явище знайшло своє відображення в соціології, яка для позначення розподілу суспільства на певні групи та шари ввела в обіг термін "стратифікація". Висновки Як бачимо, існує різноманіття думок та підходів до проблеми соціальної стратифікації, але ж можна виділити загальну позицію.

Соціальна стратифікація – це природна і соціальна нерівність між людьми, яка проявляється в їх соціальному житті і має ієрархічний характер: вона підтримується і регулюється різними інституціональними механізмами, постійно відтворюється і модифікується, що є умовою впорядкованого існування будь-якого суспільства та джерелом його розвитку.

Найбільш могутніми з-поміж них є страти - багатство, влада і престиж. За певних обставин ці ознаки або їх відсутність можуть нагромаджуватись. Наявність страт, стратифікація вказує на наявність соціальної нерівності в суспільстві, його диференціацію, що завжди є притаманними людським спільнотам. 

Види соціальної нерівності у системі соціальних відносин визначають:

• відмінності між людьми закладені природою, притаманні їм від народження: етнічна належність, статеві й вікові особливості, фізичні можливості, інтелектуальні здібності та ін.;

• відмінності між людьми, що виникають у зв'язку з професійними ролями;

• відмінності між людьми, що зумовлені володінням (власністю, товарами, привілеями та ін.).

Важке економічне становище та соціальні кризові процеси привели наше суспільство до серйозних труднощів, конфліктів, злочинності. Особливо важко в цей період виявилося підліткам. У підлітковому віці одним із видів відхиленої поведінки є агресивна поведінка, нерідко приймають ворожу форму (бійки, зневаги). Для деяких підлітків участь в бійках, затвердження себе з допомогою кулаків являється усталеною лінією поведінки, на це все може впливати низький рівень самооцінки. 

Білет №10