Білет №1

1.Посадові обов’язки соціального педагога. Напрямки діяльності.

Соціальний педагог – спеціаліст, зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності. Він організовує взаємодію освітніх і поза навчальних установ, сімї, громадськості з метою створення у соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді.

Згідно з посадовими обов’язками соціальний педагог:

Вивчає психолого-медико-педагогічні особливості дітей та молоді;

Досліджує умови їх життя;

Виявляє інтереси, потреби, труднощі, проблеми, конфліктні ситуації відхилення в поведінці дітей ;

Надає їм своєчасну допомогу та підтримку;

Виступає посередником між особистістю та організацією, сімєю, спеціалістами різних соціальних служб, відомств та адміністративних органів;

Здійснює реабілітацію дітей-інвалідів;

Організовує роботу з дітьми та молоддю за місцем проживання;

Забезпечує соціальний супровід дітей-сиріт;

Здійснює профілактику негативних явищ серед дітей та молоді.

Напрямки соціально-педагогічної роботи соціального педагога у ЗНЗ.

• вивчення соціально-психологічних особливостей дітей та соціально-педагогічного впливу мікросередовища навчального закладу на вихованців

• захист прав та інтересів дітей, виявленні дітей, які незаконно зайняті на роботі в навчальний час,сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг;

• інтеграція дітей-інвалідів чи проблеми зі здоров’ям у середовище ЗНЗ.

• виявлення дезадаптованих дітей, встановлення причин дезадаптації та надання їм необхідної допомоги;

• проведення просвітницько-профілактичної роботи з учнями та батьками;

• корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку

• стимулювання соціально-значимої діяльності учнів: залучення до діяльності дитячих та молодіжних організацій; волонтерської роботи; залучення до занять у гуртках, секціях тощо;

• вивчення особливостей життєдіяльності дітей в умовах сім’ї шляхом соціального інспектування та забезпечення за необхідності соціального патронажу та соціального супроводу сім’ї;

• налагодження взаємодії з педагогічним колективом, інших інститутів соціального виховання мікрорайону школи, територіальної громади.

• соціально-педагогічне дослідження мікрорайону школи з метою його соціальної паспортизації.

2. Традиційні форми опіки дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування.

а) Опіка встановлюється над малолітніми дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування  віком до 14 років б) Піклування встановлюється над неповнолітніми дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування  віком від 14 років до 18 років. в) Усиновлення -  це прийняття усиновлювачем  у свою сім’ю дитини на правах сина або дочки, що здійснене на підставі рішення суду. г) Прийомна  сім’я (ПС)- сім’я, сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. д) Дитячий будинок сімейного типу(ДБСТ)  - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.   Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних. е) Дитячий будинок.

Білет №2

1. Функції соціального працівника. Кваліфікаційні вимоги до посадових обов’язків соціального педагога.

Функції соціально-педагогічної діяльності – передбачені кваліфікаційною характеристикою соціального педагога.

І. Комунікативна функція забезпечує налагодження взаємодії особистості, соціальної групи та державних і недержавних організацій, що виступають клієнтами, волонтерами, спонсорами та партнерами.

2. Організаторська функція полягає в структуруванні, плануванні, розподілі видів професійної діяльності та координація роботи з різними соціальними

3. Прогностичними функціями

4. Охоронно-захисна функція – прав, інтересів дітей на основі законодавства.

5.Діагностична функція – покликана виявляти окремі соціальні проблеми в певному мікросоціумі, конкретизувати проблему клієнта чи групи осіб.

6. Попереджувально – профілактична має на меті запобігання та обмеження асоціальних явищ, причин соціальної дезадаптації серед різних соціальних груп та окремих осіб.

7. Корекційно – реабілітаційна функція полягає в роботі по зміні особистих якостей клієнта, активне залучення їх до участі у суспільному житті.

8.Соціально – терапевтична функція спрямована на вчасне подолання кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусвідомлення особистістю ставлення до себе, оточуючих, навколишнього середовища.

Питання 2. Основний зміст та види реабілітації інвалідів.

 Під реабілітацією дітей - інвалідів розуміється система заходів, мета яких - якнайшвидше і найбільш повне відновлення здоров'я хворих і інвалідів і повернення їх до активного життя.

Види реабілітацій:- медична;- психологічна;- соціально-економічна; -педагогічна; -виробнича, - побутова.

 Медична реабілітація спрямована на повне або часткове відновлення або компенсацію тієї чи іншої порушеною або втраченої функції або на уповільнення прогресування захворювання. 

Психологічна форма реабілітації - це вплив на психічну сферу хворої дитини, на подолання в його свідомості уявлення про марність лікування. Ця форма реабілітації супроводжує весь цикл лікувально-відновних заходів.

 Педагогічна реабілітація - це заходи виховного характеру, спрямовані на те, щоб хворий дитина опанував необхідними вміннями та навичками з самообслуговування, отримав шкільну освіту.

 Соціально-економічна реабілітація - це цілий комплекс заходів: забезпечення хворого або інваліда необхідним і зручним для нього житлом, що знаходяться поблизу місця навчання, підтримка впевненості хворого або інваліда в тому, що він є корисним членом суспільства; грошове забезпечення хворого або інваліда і його родини шляхом передбачених державою виплат, призначення пенсії і т.п.

 Професійна реабілітація підлітків-інвалідів передбачає навчання або перенавчання доступним формам праці, забезпечення необхідними індивідуальними технічними пристосуваннями для полегшення користування робочим інструментом, пристосування робочого місця підлітка-інваліда до його функціональних можливостях, організацію для інвалідів спеціальних цехів і підприємств з полегшеними умовами праці і скороченим робочим днем і т.д.

 У реабілітаційних центрах широко використовується:

• метод трудової терапії. 

• Побутова реабілітація ;- це надання дитині-інваліду протезів, особистих засобів пересування вдома і на вулиці (спеціальні вело-і мотоколяски, та ін.)

• надається спортивної реабілітації. Участь у спортивно-реабілітаційних заходах дозволяє дітям долати страх, бути достатньо вільним і незалежним.

 При проведенні реабілітаційних заходів необхідно враховувати психосоціальні фактори, медичний діагноз, так і особливості особистості соціального середовища. 

Реабілітація має бути спрямованою на інваліда і його здатність пристосуватися до життя; І не лише на особу, а й на всю її сім’ю. Загальним принципом соціальної роботи з людьми з обмеженою жит-тєдіяльністю повинен стати девіз, прийнятий Міжнародною організа-цією інвалідів: «Нічого для Вас без Вас», який свідчить про прагнення соціальних структур до активного залучення інвалідів до соціалізації в суспільство.

Білет №3.