Висновки до розділу 2

Роблячи висновки до підрозділу 2.1, варто зазначити, що моральна та правова регуляції мають чимало спільного та відмінного. Х.Харт у “Концепції права” пропонує таке співвідношення двох згаданих форм регуляції:

1. Моральні норми накладають зобов'язання і вилучають деякі форми поведінки з права вибору людини робити, що їй подобається. Саме через це правова система містить, окрім елементів, пов'язаних з простими наказами, підкріпленими погрозами, - також моральні елементи.

2. Право і мораль не тільки користуються однією лексикою (існують як правові, так і моральні зобов'язання, обов'язки та права), а й усі національні правові системи відтворюють субстанцію певних моральних вимог. (Найочевидніші приклади збіжності правових та моральних засад - ставлення до убивства та до безглуздого застосування сили).

3. Існує також певна спільність (але її не можна перебільшувати, бо є також і істотна відмінність) права й моралі, пов'язана з вимогою справедливості. (Ми думаємо й говоримо про справедливість згідно із законом, але все ж таки й про справедливість або несправедливість самих законів).

В.Нерсесянц у “Філософії права” зазначає, що у моралі, як і в інших позаправових формах свідомості (зокрема, релігії) наявні певні праводомагання, але тільки у праві такі домагання набувають завершеної форми, завдячуючи принципові правової (формальної) рівності - рівна міра, всезагальний масштаб тощо.

Відмітною ознакою правової регуляції поведінки є незвідність права до негативної, суто заборонної функції. Право - це також і дозвіл, себто право на щось позитивне. Така позитивність - свого роду alter ego правових обмежень: адже «все, що не забороняється, є дозволене».

В підрозділі 2.2 основна увага приділена суспільній моралі як системі цінностей. Поняття “цінність” функціонує у філософській, психологічній науках і в його основу покладено наявність у певних предметах, явищах, довколишній природі ознак і властивостей, які відображають їхню значущість для людини чи суспільства, тобто якість чи властивість предметів, явищ і т. д., котрі становлять актуальну потребу особистості.

Цінності набувають соціального сенсу, реалізуються і справляють вплив на свідомість і поведінку особистості лише в тому разі, якщо вони глибоко усвідомлюються і сприймаються особистістю як ціннісні орієнтації в світі людських потреб і, передусім, моральних. Становить інтерес висловлювання С. Л. Рубінштейна з цього приводу: “Те, що як предмет, котрий стає потому метою діяльності, спонукає людину до дії, має бути значуще для неї: саме здійснюване в дії ставлення до того, що значуще для суб'єкта (і що через це стає для нього переживанням), є джерелом, яке породжує дію,- його мотивом і тим, що надає йому сенсу для суб'єкта. При цьому особистісна значущість тієї чи іншої можливої мети для людини, як суспільної, зумовлена й опосередкована її суспільною значущістю”. Моральні цінності - це потенційні мотиви, які можуть бути інтеріоризовані особистістю і стати детермінантами поведінки. Разом з тим, вони регулюють не “внутрішній” світ людини, а відносини між людьми, - це вимоги, звернені до людини ззовні. Стійкі ціннісні орієнтації набувають характеру норм, які визначають форми поведінки членів суспільства. Ціннісне ставлення особистості до себе і світу реалізується в емоціях, волі, цілепокладанні, ідеалотворенні. Усі ці й інші поняття складають, так би мовити, спосіб існування особистості.

Аналізуючи підрозділ 2.3 , можна дійти висновку про те, що про захист суспільної моралі слід говорити саме тоді, коли відповідні порушення суспільної моралі вже відбулися і слід вживати заходів щодо усунення таких порушень і виправлення становища. При цьому важливо наголосити, що поновленню підлягають, у цьому контексті, не лише права та свободи людини, але і суспільства в цілому, оскільки при захисті суспільної моралі як публічно-правової (а не лише етичної) категорії йдеться про суспільні інтереси, їх узгодженість та гармонізацію з особистими інтересами. Метою концепції захисту є визначення цілей, принципів, пріоритетних завдань, основних засад та напрямів державної політики України у сфері захисту суспільної моралі, державного регулювання обігу інформаційної продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток людини.

Концепція захисту суспільної моралі має сприяти законодавчому закріпленню та врегулюванню одного із пріоритетних напрямків діяльності держави - здійснення державою функції захисту суспільної моралі.