Висновки до розділу 1

Розглядаючи підрозділ 1.1 , можна зробити висновки, що мораль - це система норм та принципів, які виникають з потреби узгодження інтересів індивіда з певною соціальною групою та з суспільством в цілому, що спрямовані на регулювання поведінки людей у відповідності до категорій добра і зла, честі і гідності, совісті та справедливості, і підтримується особистими переконаннями, вихованням традиціями та силою суспільної думки.

Мораль є явищем, що має національно-історичний характер. Але при цьому за всіх часів та усіх народів основою моралі є категоричний імператив:

кожна особа повинна поводитися з іншими так, як вона б хотіла, щоб інші поводилися з нею;

кожна людина завжди є метою і ніколи засобом.

Функції моралі:

- регулятивна;

- оціночна (аксіологічна). Аксіо з грецької перекладається як цінність;

- орієнтаційно-мотивувальна - мораль дає можливість сформувати пріоритети;

- інформаційна - донесення інформації про добро, зло, честь, гідність, совість, справедливість;

- виховна - вплив на свідомість людей;

- комунікативна - встановлення взаємозв'язків між членами суспільства.

До структури моралі включаються:

• моральна свідомість - це система уявлень, поглядів, знань, щодо моральних цінностей та настанов, (схематичний або раціональний рівень), та емоцій, настроїв щодо моральних цінностей та настанов (психологічний або почуттєвий рівень).

• моральна культура - це один з аспектів загальної культури особи, що характеризується системою моральних ціннностей, які формуються протягом життя особи і виступають як головний критерій у виборі моделі, мети, мотиву та засобу здійснення поведінки.

• моральна поведінка - це те, що сприймається іншими особами, що виявляє себе в діях або бездіяльності;

• моральні відносини - це різновид суспільних відносин, що врегульовується моральними нормами.

Аналізуючи підрозділ 1.2, варто виділити такі спільні риси права і моралі:

1) право і мораль є частиною надбудови над економічним базисом;

2) мають нормативний зміст (виражені через правила поведінки) і є регулятором суспільних відносин;

3) мають загальні економічну, соціальну, політичну й ідеологічну бази;

4) входять у зміст культури суспільства і є ціннісними формами свідомості.

А також відмінні риси:

1) мораль виникає раніш за право;

2) у нормах права закріплена воля держави, у моралі воля виступає як форма суспільної думки;

3) норми моралі регулюють значно більше коло суспільних відносин, ніж право; 4) норми права характеризуються конкретністю, норми моралі дають значно більший простір для їхнього тлумачення;

5) норми моралі утворяться і зберігаються в суспільному розумі, норми права закріплюються в офіційних актах;

6) внутрішнім гарантом виконання норм моралі є совість людини, зовнішнім – сила суспільної думки, а норми права забезпечуються примусовою силою держави;

7) моральні норми не регламентують конкретні міри покарання за той чи інший вчинок, а правові норми можуть передбачати вид і міру покарання.

У процесі реалізації своїх функцій право і мораль допомагають один одному в досягненні загальних цілей, використовуючи для цього притаманні їм методи. «Там де право відмовляється дати який-небудь припис, виступає зі своєю волею мораль; а де мораль не може одним своїм внутрішнім авторитетом стримувати прояви егоїзму, на допомогу їй приходить право зі своїм зовнішнім примусом» [4, с. 113]. Вони об’єктивно потрібні один одному.

Взаємодія права і моралі полягає в їх соціальній та функціональній взаємодії.