4.3 Висовки до розділу 4

Дотримання основних норм законодавства в сфері охорони праці є гарантією безпеки виробництва та поліпшення господарської діяльності підприємства. Водночас існуюча сьогодні в Україні система контролю над дотриманням вимог законодавства в сфері охорони праці є малоефективною. Оскільки система працює відповідно до застарілих стандартів, то й притягнення винних осіб до відповідальності є малоефективним.

На сьогодні проблема відповідальності є ключовою в системі охорони праці. Органи системи контролю здійснюють свої повноваження застарілим способом, у зв'язку з чим постає основна проблема. Для аналізу відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони праці Україні варто вивчати систему контролю інших країн і впроваджувати необхідні зміни в українське законодавство.

Висновок

У даній роботі:

1. Досліджено співвідношення норм права та норм моралі, і визначено, що право і мораль доповнюють один одного та мають як загальні риси, так і відмінні. Таким чином, вони як ціннісні системи нормують соціальне життя на підставі загальних ціннісних принципів, пріоритетними серед яких є життя, безпека, гідність, значущість людини як особистості та належні умови її існування. На відміну від моралі, право є інституційним регулятором, має формальну визначеність, є об'єктивованим явищем, не залежить від суб'єктивних примх, усвідомлюється правосвідомістю і є загальнообов'язковим.

Співвідношення права та моралі не є чимось раз і назавжди визначеним і застиглим, оскільки цьому співвідношенню притаманний динамізм у процесі історичного розвитку. Глобалізація людської діяльності вимагає знаходження нових загальнолюдських норм моралі. Мораль змінюватиметься під впливом суспільного прогресу, з’являтимуться нові норми, що характеризують сутнісні потреби людини. Питання співвідношення моралі та права пов’язане з тим значенням, яке мають ці поняття в житті людського суспільства, оскільки, з певної точки зору, саме механізми права та створені на основі права інститути мали неабиякий вплив на життєдіяльність людини впродовж більшої частини історії, а моральні норми, своєю чергою, забезпечують мотивацію діяльності як індивідів, так і суспільства, формують відношення до правових норм і державних систем, визначають бажаність або небажаність будь-якого суспільного утворення.Функціонування і дієвість права у суспільстві виражається через співвідношення його із мораллю. Право є тоді дієвим, коли воно створене на основі норм моралі, має моральний зміст. А моральний зміст визначається рівнем розвитку правового ідеалізму у свідомості громадян. Правовий ідеалізм сприяє моральності права. Чим вищий ступінь його розвитку у державі, тим більш маральною є правова свідомість та правова культура громадян. А це є соціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві, панування правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі та гідності.

2. Розглянуто особливості сучасної морально-правової ситуації в Україні, та виявлено, що джерелами правотворчості в демократичному суспільстві в першу чергу є моральні норми та загальнолюдські цінності. Але з одного боку, ми маємо конституційне закріплення дуже репрезентативного переліку прав і свобод,а з іншого - воно часто залишається формальним без наявності дієвих механізмів своєї реалізації.

У багатоманітній і динамічній правовій сфері суспільства правотворчість займає провідне місце. Це пояснюється тим, що саме правотворчість дає життя праву, породжує, формує й оформлює його. Тому є зрозумілим величезний суспільний інтерес до правотворчості. За результатами правотворчої роботи - якістю законів та інших нормативних актів - роблять висновок про державу в цілому, ступінь її демократичності, цивілізованості, культурності.

3. Проаналізовано сутність суспільної моралі як системи цінностей. Моральні цінності - це потенційні мотиви, які можуть бути інтеріоризовані особистістю і стати детермінантами поведінки. Разом з тим, вони регулюють не «внутрішній» світ людини, а відносини між людьми, - це вимоги, звернені до людини ззовні.

4. Вивчено точки зору філософів з даної проблеми, особливу увагу приділено проблемі співвідношення моралі і права у філософії І. Канта. Філософське вчення про право І. Кант відносить до сфери моральної філософії.На відміну від цього “юрист, якщо він в той же час (у моральному відношенні) не філософ”, розцінюється ним лише як законознавець, який стоїть “поряд з владою”, обов'язки якого полягають у тому, щоб “застосовувати існуючі закони, а не досліджувати, чи потребують вони поліпшення”. Проблема розрізнення права і закону розкривається у Канта в контексті співвідношення права і моралі. Морально обґрунтований закон у І. Канта - це розумне право, продиктоване ідеєю розуму. Спільність моралі та права полягає, за Кантом, у тому, що вони являють собою правила, продиктовані ідеєю розуму. Специфіка моралі - в тому, що вона потребує автономного встановлення і виконання “обов'язку заради самого обов'язку” - без будь-яких зовнішніх розрахунків, впливів, нагород.

5. Визначено, що соціальне регулювання є суттєвою і необхідною умовою людського цивілізованого життя, нормального спілкування, гармонійної і результативної життєдіяльності людей. Доведено, що спільні риси правового і морального впливу на суспільні відносини обумовлені належністю їх до системи соціального регулювання. Аргументація полягає в тому, що вони існують у суспільстві, мають нормативну основу, забезпечують регулятивний вплив, передбачають діяльність соціальних суб’єктів, мають мету і завдання, підтримуються суспільством, передбачають наслідки, забезпечують порядок, відповідають об’єктивним умовам, забезпечують певні інтереси і мають динамічний характер.

Взаємодія морального і правового регулювання виявляється у можливості автономного впливу на суспільство; взаємодії основних засобів регулятивного впливу на етапі їх створення, функціонування і вдосконалення; забезпеченні гармонічного розвитку суспільства шляхом взаємодії державно- і соціально-регульованих сфер. В процесі регулювання суспільних відносин виникає якісно нове явище - морально-правовий вплив. Право і мораль як складові частини цього явища, не розчиняючись у ньому та не втрачаючи своїх індивідуальних якостей, в сукупності утворюють соціальну цінність, реально існуючу, що активно впливає на практику.

Хоча правові та моральні регулятори складають єдине нормативне поле і взаємодіють, в процесі їх впливу на суспільні відносини між ними можуть виникати своєрідні конфлікти, протиріччя, розходження.

6. Визначено місце моралі та моральної культури у праві та вплив моральної та професійної свідомості працівників юридичних професій на правотворення. Деформації моральної і професійної (правової) свідомості юристів мають різне обличчя, але вони схожі майже у всіх професійних когорт на пострадянському просторі: некомпетентність (невисокий рівень професіоналізму); зловживання владою, службовим становищем в особистих цілях; перевищення своїх повноважень; упередженість, тенденційність, невиправдана жорстокість, тяганина та інші, що вже наводилися. Зловживання владою було завжди. Історичні приклади свідчать, що розміри будь-якої влади провокують високі, а то й надто високі амбіції її носіїв.

Процес розвитку права і моралі складається з поступового поєднання правових норм та моральних норм-вимог або ж переконань у свідомості конкретної спільноти людей, а у подальшому - відносно всього суспільства.

Отже, в демократичному суспільстві мораль є опорою права на етапах його прийняття, функціонування, реалізації та захисту з боку держави. Рівень моральності права визначає рівень справедливості суспільства.

Визначення моралі як опори права неминуче призводить до висновку про необхідність підвищення моральної обумовленості правових норм, зняття тієї суперечності між правовими й моральними вимогами, яка часом спостерігається в реальному житті. Для досягнення такого результату запропоновано такі шляхи:

визначення змісту панівної моралі в суспільстві;

встановлення рівня відповідності положень такої моралі поглядам і переконанням більшості населення держави;

дослідження відповідності змісту правових приписів наявним моральним переконанням суспільства;

аналіз впливу на процес правотворчості моральних установок суб'єктів, що його здійснюють.

Співвідношення права та моралі не є чимось раз і назавжди визначеним і застиглим, оскільки цьому співвідношенню притаманний динамізм у процесі історичного розвитку. Глобалізація людської діяльності вимагає знаходження нових загальнолюдських норм моралі. Мораль змінюватиметься під впливом суспільного прогресу, з’являтимуться нові норми, що характеризують сутнісні потреби людини.

Питання співвідношення моралі та права пов’язане з тим значенням, яке мають ці поняття в житті людського суспільства, оскільки, з певної точки зору, саме механізми права та створені на основі права інститути мали неабиякий вплив на життєдіяльність людини впродовж більшої частини історії, а моральні норми, своєю чергою, забезпечують мотивацію діяльності як індивідів, так і суспільства, формують відношення до правових норм і державних систем, визначають бажаність або небажаність будь-якого суспільного утворення.

Функціонування і дієвість права у суспільстві виражається через співвідношення його із мораллю. Право є тоді дієвим, коли воно створене на основі норм моралі, має моральний зміст. А моральний зміст визначається рівнем розвитку правового ідеалізму у свідомості громадян. Правовий ідеалізм сприяє моральності права. Чим вищий ступінь його розвитку у державі, тим більш маральною є правова свідомість та правова культура громадян. А це є соціальною гарантією дії верховенства правового закону в суспільстві, панування правових принципів справедливості і гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі та гідності.