2. Дати оцінку основним компонентам лакофарбових матеріалів та проаналізувати їх склад.

Основними компонентами для приготування лакофарбових матеріалів є плівкотвірні (зв'язуючі) речовини, пігменти і наповнювачі (для надання визначених властивостей), розчинники, розріджувачі та цільові добавки. Змінити властивості покриттів можна шляхом хімічної модифікації або застосування плівкоутворювача, що зумовлює і заміну інших компонентів у композиції. Більш простим і ефективним є регулювання властивостей лакофарбових матеріалів за рахунок використання різних добавок, які додають у невеликий кількості (від 0,02 до 3...5% залежновідпризначення), їх часто називають адитивами, інколи — «малими добавками» або «функціональними».

Адитиви — технологічні добавки, які інтенсифікують процеси диспергування пігментів, твердіння, змочування підкладки, усунення поверхневих дефектів на стадіях виготовлення, транспортування, зберігання фарб і формування покриття. До адитивів належатьсикатили,емульгатори.Плівкотвірні (зв'язуючі) речовини призначені для забезпечення зчеплення між собою частинок пігменту, наповнювача і створеннязахисно-декоративної плівки з високими адгезійними властивостями до поверхні будівельного матеріалу.Зв'язуючими речовинами у фарбовихсумішах можуть бути природні та штучні плівкоутворювачі. До природних плівкоутворювачів можна віднести природні олії, які піддаються спеціальній обробці (оліфи), смоли природного походження (бурштин, каніфоль), бітуми і асфальти, речовини тваринного походження (казеїн, міздрю), спеціально оброблену целюлозу..

До штучних плівкоутворювачів належать полімери (в полімернихфарбах, лаках, емалях); неорганічні в'яжучі речовини (в цементних, вапняних, цементно-вапняних та силікатнихфарбах). Мінеральні (неорганічні) в'яжучі речовини (вапно, цемент).

3. Дати порівняльну оцінку фарбам, що застосовуються для зовнішніх і внутрішніх робіт.

Фасадні покриття, залежно від виду основи, поділяють на три групи: для металевих, кам'яних та дерев'яних поверхонь. До кам'яних (найбільш розповсюджених) поверхонь належать бетонні, оздоблені різними типами штукатурок, опоряджені пісковиком.

Основними функціями фасадного покриття поряд із декоративними є захист від проникнення вологи, дії від'ємних та змінних температур, мінеральних солей, біокорозії (гриби, пліснява, мохитощо), тому найважливішими експлуатаційними властивостями фасадних покриттів треба вважати: світлостійкість, паропроникність, адгезійнуміцність (стійкість до відшаровування), стійкість до механічних впливів (сколювання, дряпання, ударів), атмосферостійкість, стійкість до забруднення і миття.При використанні фасадних фарб необхідно якісно підготувати поверхню для покриття, застосовуючи систему ґрунтовок, закріплювачів, просочуючих матеріалів та ін., що є гарантією довговічності покриття (10... 15 років).

Інтер'єрні покриття повинні мати такі експлуатаційні властивості, як стійкість до миття та стирання, кольоростійкість, біо- та хі-мічнустійкість. Пріоритетом при виборі фарб є призначення приміщення, наприклад, фарби, які використовуються для вологих умов, повинні мати підвищену біостійкість. Хімічностійкі фарби застосовують у лікарнях, промислових приміщеннях, лабораторіях, де поверхні піддаються дії хімікатів, дезинфікуючих речовин.

Випускають також спеціальні покриття: термостійкі, електроізоляційні, стійкі до рентгенівського випромінювання та ін.