18. Обґрунтувати залежність теплопровідності будівельних матеріалів від їх вологості.
Теплопровідність є здатністю матеріалу передавати енергію у вигляді теплоти від однієї поверхні до іншої за наявності різниці температур на цих поверхнях. На теплопровідність значний вплив має вологість. Ті матеріали, які мають більшу вологість, вони мають і більшу теплопровідність на відміну віх сухих матеріалів. Це пояснюється тим, що вода займає всередині матеріалу якусь частину об’єму пор осередків (ячеек), заміщуючи собою повітря. Таке збільшення теплопровідності викликається тим, що теплопровідність води λ=0,58 Вт/(м*К ) приблизно в 25 разів більше «стоячого» повітря. Коли температура навк. середовища знижується за 0°С, вода в порах матеріалу мерзне =>слугує більшим збільшенням теплопровідності матеріалу, так як теплопровідність льоду λ=2,2 Вт/(м*К ) в 100 разів більше, ніж у повітря.
Для захисту від зволоження використовують спосіб гідрофобізації (введення гідрофобних добавок) або матеріали (слугують як гідроізоляційні матеріали). Наприклад, при виготовленні мінераловатних виробів найчастіше вводять гідрофобні добавки, які дозволяють зменшити вологість в процесі експлуатації. Щодо гідроізоляції, то ці матеріали можуть захищати буд. конструкції, які в свою чергу складаються з будматеріалів. Матеріалами для гідроізоляції слугують: металеві листи;рулонні і листові матеріали (наприклад, ПВХ мембрани);матеріали рідкого нанесення (наприклад, рідка гума);мінеральні в'яжучі матеріали;матеріали на основі бентонітових глин.
19. Обґрунтувати необхідність захисту теплоізоляційних матеріалів від зволоження. Які матеріали використовуються для захисту від зволоження? Навести приклади.
Теплоізоляційними матеріалами наз-ть будівельні матеріали та вироби, призначені для теплової ізоляції конструкцій споруд та будівель, а також різних технічних застосувань.
До теплоізоляційних матеріалів відносяться: мінеральна і скляна вата, ніздрюваті бетони, матеріали на основі азбесту, дерево-волокнисті плити, пінно- і поропласти, торф'яні плити, фіброліт та інші.
Водопоглинання значно погіршує теплоізоляційні властивості і знижує міцність так і довговічність. Звідси, теплоізоляційні матеріали треба захищати від вологи. Це можно досягти за рахунок того, що при виробництві треба вводити гідрофобні добавки. Гидрофобізація дозволяє значно зменшити водопоглинання скловолокнистих і минераловатних матеріалів теплоізоляцій, як правило, шляхом введення кремнійорганічних добавок. Якщо матеріал практично не зволожується при взаємодії з водою, то це говорить про те, що він володіє властивістю гидрофобності. Або наприклад використовувати матеріали з більш закритими порами. Н-д, піноскло, яке хар-ся закритими порами, має низьке водопоглинання (менше 1%).
20. Дати визначення термічному опору Rt огороджувальних конструкцій. Проаналізувати сучасні вимоги нормативних документів та термічного опору огороджувальних конструкцій.
Термічний
опір (опір теплопередачі) огороджувальної
конструкції - це величина, що визначає
здатність конструкції чинити опір
тепловому потоку, що через неї проходить,
прямо пропорційно залежить від товщини
будівельних матеріалів та обернено
пропорційно залежить від теплопровідності
будматеріалів, м2К/Вт.
Від показника термічного опору залежить товщина зовн. стін і витрата палива на опалення будівель.
Термічний опір є нормованим показником. Згідно ДБН В.2.6-31:2006 «Конструкції споруд та будівель. Теплова ізоляція будівель» для зовнішніх стін є мінімальні значення термічного опору для кожної зони України (їх 4):
- у І, найбільш холодній температурній зоні: R = 2,8 м2- К/Вт;
- у ІІ — 2,5 м2- К/Вт;
- в ІІІ — 2,2 м2- К/Вт
- в ІV — 2,0 м2- К/Вт .
Також в табл. Наведені сучасні вимоги норм. Документів в залежності від матеріалу і конструкції стін:
Норми термічного опору огороджувальних конструкцій примушують радикально змінювати підхід до вибору матеріалів і конструкцій зовнішніх огороджень. В деяких випадках проблему утеплення стін існуючих споруд вирішують технічно за рахунок використання додаткової зовнішньої або внутрішньої ізоляції. Сучасні технічні вирішення, представлені системами огороджувальних конструкцій, передбачають використання декількох матеріалів, н-д, стіни з цегли або бетону, клею чого полімер цементного розчину, мінераловатної (або пінополістирольної)плити, гідроізоляційного полімер цементного розчину з армуючою сіткою і шару декоративної штукатурки.