16. Обгрунтувати, чому і як зміна середньої густини матеріалу впливає на його теплопровідність. Навести приклади.

Теплопровідністю наз-ть властивість матеріалу передавати через свою товщину тепловий потік, виникаючий внаслідок різниці температури на поверхнях, обмежуючих матеріал. Теплопровідність залежить від багатьох факторів: природи матеріалу, його структури, степені пористості, характеру пор, вологості та сер. температури, при якій відбувається передача тепла.

Теплопровідність однорідного матеріалу залежить від густини. Зі зменшенням густини матеріалу теплопровідність зменшується та навпаки.

Структура матеріалу впливає на коефіцієнт теплопровідності . При при шаруватій або волокнистій будові з певним напрямком волокон коефіцієнт теплопровідності залежить від напрямку потоку тепла по відношенню до волокон. Матеріали шаруватої або волокнистої будови мають різну теплопровідність залежно від напрямку потоку теплоти стосовно волокнам. Наприклад, у деревини теплопровідність вздовж волокон в 2 рази більше, ніж поперек волокон. Матеріал кристалічного будівлі більш теплопровіден, ніж матеріал того ж складу, але аморфної будови.

17.Обґрунтувати напрямки зміни (регулювання) структурно-фізичних властивостей матеріалу (середньої густини, співвідношення середньої та істинної (ρ_m/ρ) пористості з метою зменшення теплопровідності матеріалу. Навести конкретні приклади.

Середня густина – це маса одиниці об’єму матеріалу в природному стані (разом з порами і пустотами). Середня густина – важлива фізична х-ка матеріалу, яка змінюється в залежності від його структури та вологи. Менше всього пропускають ті матеріали, у яких більша середня густина.

Водонепроникність – це здатність матеріалу не пропускати воду при заданому тиску за встановлений час.

Степінь водонепроникності матеріалів залежить від їх густини та будови: особливо щільні матеріали (н-д, скло, бітуми, сталь) водонепроникнуючі, матеріали із замкнутими дрібними порами практично теж водонепроникнуючі. Звідси слідує, підвищити водонепроникнення можно за рахунок ущільнення матеріалу та зменшення капілярних пор.

Якщо матеріал має більшу істинну густину за середню, тоді він має пори. Якщо густини практично рівні, то об´єм внутрішніх пор малий. Отже, для того, щоб підвищити водонероникність треба, щоб співвідношення середньої та істинної густини збільшилося, тобто середня густина повинна бути більша за істинну чи рівними, то є зменшити пори в матеріалі.

Пористість - це ступінь заповнення об’єму матеріалу порами. Від величини пористості та її характеру (розміру та форми пор, рівномірності розподілу пор по об’єму матеріалу, їх структури) залежать важливі вл-ті матеріалу: щільність та водонепроникність. Н-д, відкриті пори збільшують проникність та водопоглинання матеріалу. А полістирольний пінопласт, який хар-ся 95% закритими порами, практично не поглинає воду. Керамічна цегла, яка має пористість в 3 рази меншу (близько 30%), завдяки відкритому характеру пор активно поглинає воду.

Мінеральні мікронаповнювачі, що вводяться до складу композиційних будівельних матеріалів, сприяють зміцненню структури полімерних матеріалів та продуктів гідратаціонного твердіння неорганічних в'яжучих речовин (портландцементу, оксиду магнію). Це призводить до зміни порової структури композиційних. До числа ефективних мікронаповнювачів композиційних матеріалів відносяться діопсид і волластоніт.