2. Дати оцінку способам ущільнення бетону і формування виробів і конструкцій.

між бетоном і поверхнею сталевої арматури • виникають значні сили зчеплення та тертя, перешкоджають прослизання арматури в бетоні під навантаженням. Зчеплення виникає за рахунок сили тертя між бетоном і арматурою внаслідок шорсткості останньої, а також за рахунок обтиску арматурних стержнів бетоном після його усадки;

при навантаженні конструкцій із залізобетону, а також при зміні температури навколишнього середовища, а, отже, і температури залізобетону розміри арматури та бетону через незначну відмінності коефіцієнтів їх лінійного розширення змінюються приблизно однаково;

арматурна сталь в бетоні не піддається корозії, так як знаходиться під захисним шаром . Вільна вода бетону містить розчинену гідроокис кальцію Са (ОН)2, яка оберігає сталь від корозії.

3. Проаналізувати особливості різних видів залізобетонних виробів в залежності від їх призначення.

Залізобетон – це композиційний будівельний матеріал, в якому вдало сполучається робота бетонної матриці і сталевої арматури. Винаходу залізобетону передувало відкриття цементу. Змішаний у певних пропорціях з гравієм, піском і водою, цемент утворював бетон, який у першій половині 19 ст. став досить розповсюдженим матеріалом. Універсальність залізобетонної конструкції забезпечують такі фактори: 1) бетон добре працює на стиск, але погано витримує розтяг; 2) арматура компенсує зазначений недолік бетону, знаходячись у розтягнутій зоні конструкції сприймає напруження, що розтягують; 3) бетон захищає сталеву арматуру від корозії і дії високих температур; 4) спільній дії сталевої арматури і бетону сприяє добре зчеплення на межі розділу; 5) коефіцієнти температурного розширення бетону і сталі приблизно однакові. За видом армування залізобетонні конструкції поділяють на: зі звичайним та попередньо напруженим армуванням. Використання попередньо напружених залізобетонних конструкцій більш ефективне, тому що дозволяє знизити масу конструкції, повніше використовувати несучи здатність складових елементів, підвищує тріщиностійкість і довговічність композиції. У балках зі звичайного залізобетону під дією навантажень бетон розтягується разом з арматурою, в ньому з'являються дрібні тріщини, що відкривають доступ вологи до арматурної сталі. Дія вологи може призвести до корозії й руйнування арматури. Якщо ж сталеву арматуру до укладання в опалубку бетонної суміші розтягти, а потім, після затвердіння бетону, відпустити, то арматура, прагнучи повернутися в первісне положення, створить навантаження, що обтискає, і обтисне бетон. Виникаючі в такій конструкції під дією зовнішніх сил напруження, що розтягують, не приведуть до утворення небезпечних тріщин у бетоні

За способом виготовлення розрізняють монолітні і збірні. Монолітні залізобетонні конструкції зводять безпосередньо на будівельних майданчиках. Особливістю технології виготовлення монолітного залізобетону є те, що основні технологічні операції (монтаж опалубки, укладання арматури і бетонної суміші в опалубку, ущільнення, твердіння) здійснюються на місці проведення будівельних робіт. З використанням монолітного залізобетону можлива реалізація різноманітних архітектурних і конструктивних рішень будинків і споруд. Збірні залізобетонні конструкції виготовляють на спеціалізованих заводах (ЗБК, ДБК), оснащених стаціонарними технологічними лініями з урахуванням специфіки конструкції. Перевагою збірного залізобетону порівняно з монолітним, є істотне підвищення продуктивності праці і якості будівництва, скорочення його, в тому числі за рахунок використання великорозмірних виробів та елементів конструкцій повної заводської готовності. Поточно-агрегатний спосіб передбачає виготовлення виробів у формах, переміщуваних по окремих технологічних постах за допомогою піднімального крана.

Конвеєрний – забезпечує високу механізацію і продуктивність праці, тому що вироби виготовляють методом неперервного формування.

При стендовому способі вироби формують у стаціонарних, непереміщуваних формах, твердіють вони на місці формування. За касетною технологією виготовляють плити перекриттів, панелі внутрішніх стін і перегородок. Залежності від форми і розмірів: - лінійні – колони, ригелі, балки, прогони, палі, ферми; - площинні – плити покриттів та перекриттів, панелі стін і перегородок; - блокові – блоки фундаментів, стіни підвалів; - просторові – санітарні кабіни, елементи шахти ліфтів, колодязі. Стінові панелі поділяють на: - панелі для зовнішніх стін неопалювальних будівель із важких та легких бетонів класу В 15 й вище; - для опалювальних будівель – одношарові з легких або ніздрюватих бетонів і шаруваті з важкого бетону з теплоізоляційним прошарком; - для внутрішніх стін, виготовлені з важкого чи легкого бетону класу не нижче ніж В 10; - панелі перегородок, армовані й неармовані – з різних видів бетону. Панелі зовнішніх стін житлових будівель можуть бути завдовжки 3600 і 7200 мм (на одну чи дві кімнати), висотою 2900 мм, товщиною 400 мм, масою 4 і 8 т відповідно. Стінові блоки виконують суцільними й з внутрішніми пустотами з легкого бетону. Блоки мають конструктивну та монтажну арматуру і застосовуються для зовнішніх і внутрішніх стін. Вироби для міжповерхових перекриттів – настили й панелі перекриттів (шириною на всю кімнату звичайно називають панелями, а вузькі – плитами). Можуть бути з порожнистих і суцільних ребристих плит. Порожнисті плити перекриттів виготовляють з круглими і овальними пустотами, довжиною 6,9 та 12 м, шириною 2,4 або 1,5 м, товщиною 55 або 30 см. Плити виготовляють з важкого бетону класів В 15...В 25. Технологія виготовлення збірних і монолітних залізобетонних конструкцій складається з наступних основних технологічних етапів: вхідний контроль якості усіх використовуваних матеріалів, розрахунки складу бетонної суміші, приготування бетонної суміші, армування, укладання бетонної суміші і її формування, твердіння, розпалубка форми і витягування готового виробу. Розрахунок складу бетонної суміші проводять з урахуванням умов експлуатації майбутніх конструкцій. Приготування бетонної суміші здійснюють в бетонозмішувачах із примусовим і гравітаційним змішуванням. Перемішування твердих сумішей здійснюється в змішувачах примусової дії. Більш ефективне перемішування досягається в цьому випадку за рахунок використання обертових лопат.