171. Яке основне призначення місцевих податків і зборів?

1. регулювання розвитку промисловості та послуг на місцевому рівні;

2. підтримка вітчизняних виробників;

3. формування доходів місцевих бюджетів;

4. підвищення якості комунальних послуг.

172. Трансферти –це:

1. кошти, одержані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав на безоплатній та безповоротній основі;

2. доходи від приватизації загальнодержавних об’єктів власності;

3. державна позика, кошти якої призначені для фінансування певного господарського або соціально-економічного проекту;

4. капітальні вкладання коштів у визначені об’єкти і проекти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

173.Фонд цільового призначення являє собою:

1. централізацію коштів для вирішення конкретних завдань і проблем з чітко визначеними джерелами формування і напрямами використання;

2. децентралізовану ланку державних фінансів, необхідну для реалізації державної соціальної політики держави;

3. сукупність натуральних запасів і фінансових резервів суспільства, призначена для попередження, локалізації і відшкодування збитків, завданих надзвичайними подіями;

4. основний централізований фондом грошових коштів держави, кошти якого знеособлені і забезпечують виконання державою ії функцій.

174 Постійні цільові фонди, створюються з метою:

1. фінансування завдання та функції, які доручено, передано місцевим органам влади центральною владою в межах місцевих інтересів;

2. прискореного вирішення актуальних проблем у разі конкретної необхідності і після вирішення проблеми закриваються;

3. для забезпечення фінансування непередбачених видатків, що не мають постійного характеру;

4. гарантованого, стабільного фінансового забезпечення певних потреб держави, які мають особливе значення для суспільства.

175. Тимчасові цільові фонди, створюються з метою:

1. забезпечення фінансування непередбачених видатків, що не мають постійного характеру;

2. гарантованого фінансового забезпечення певних потреб держави, які мають особливе значення для суспільства;

3. прискореного вирішення актуальних проблем у разі конкретноїнеобхідності і після вирішення проблеми закриваються;

4. фінансування завдань та функцій, які доручено, передано місцевим органам влади центральною владою в межах місцевих інтересів.

176. Соціальне страхування являє собою:

1. галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодування за постійної чи тимчасової втраті працездатності або місця роботи, матеріального забезпечення громадян пенсійного віку;

2. галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб;

3. галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є життя та здоров’я громадян;

4. страхування - для покриття збитків, завданих третім особам, унаслідок помилок і упущень таких посадових осіб, як адвокати, аудитори, ін.

177. Який з перелічених фондів не належить до фондів соціального страхування України?

1. Пенсійний фонд України;

2. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

3. Резервний фонд Державного бюджету;

4. Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

178. У системі державного соціального страхування роль страховика

виконує:

1. страхові компанії;

2. работодавці;

3. працівники підприємств, непрацюючі громадяни;

4. держава .

179. У системі державного соціального страхування роль страхувальника

не мають права виконувати:

1. підприємства й організації;

2. фонди соціального страхування;

3. громадяни;

4. держава.

180. У системі державного соціального страхування роль застрахованих можуть виконувати:

1. работодавці;

2. страхові компанії;

3. працівники підприємств, непрацюючі громадяни;

4. держава .

181. Основним джерелом доходів фондів соціального страхування України –це:

1. внески роботодавців;

2. доходи від розміщення тимчасово вільних коштів;

3. благодійні внески;

4. асигнування з бюджету.

182. Основним напрямком видатків Пенсійного фонду України є:

1. витрати на перекваліфікацію робітників і службовців;

2. виплати різних видів пенсій;

3. організація і проведення масово-роз’яснювальної роботи щодо діяльності фонду;

4. виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

183. Оптові фінансові ринки, призначені для здійснення операцій по наданню і запозиченню грошових фондів на короткий термін, називаються:

1. ринками капіталів;

2. кредитними ринками;

3. грошовими ринками;

4. дисконтними ринками.

184. Оптові фінансові ринки, призначені для здійснення операцій по наданню і запозиченню грошових фондів на тривалий термін, називаються:

1. кредитними ринками;

2. грошовими ринками;

3. рівнобіжними ринками;

4. ринками капіталів.

185. Організаційною основою ринку капіталів є:

1. дисконтні будинки;

2. комерційні банки;

3. фондові біржі;

4. інвестиційні компанії.

186. Дисконтування –це:

1. нарахування відсотків;

2. приведення реальної вартості коштів до їх вартості у майбутньому періоді;

3. сума, яка виплачується інвестору;

4. приведення майбутньої вартості коштів до їх вартості в поточному періоді (реальної вартості);

187. Відповідно до чинного законодавства України банківська система

складається з:

1. одного рівня;

2. двох рівнів;

3. трьох рівнів;

4. чотирьох рівнів.

188. Який з зазначених цінних паперів не гарантує її власнику повернення номіналу?

1. облігація;

2. вексель;

3. акція;

4. ощадний казначейський сертифікат.

189. Який з зазначених цінних паперів не є борговим зобов’язанням?

1. облігація;

2. казначейське зобов’язання держави;

3. акція;

4. вексель.

190. Які акції гарантують виплату дивідендів у заздалегідь зазначеному

розмірі, незалежно від суми отриманого прибутку ?

1. проста іменна акції;

2. конвертовані прості акції;

3. іменні привілейовані акції;

4. на пред’явника прості акції.

191. У залежності від мети випуску виділяють такі цінні папери:

1. пайові та боргові;

2. боргові та похідні;

3. фондові та комерційні;

4. ринкові та неринкові.

192. Цінні папери, призначені для обслуговування кредитних відносин,

називаються:

1. пайовими;

2. борговими;

3. похідними;

4. фондовими.

193. Цінними паперами з фіксованим платежем є:

1. облігації;

2. звичайні акції;

3. привілейовані акції;

4. опціони.

194. Банківський кредит під заставу цінних паперів називається:

1. ломбардним;

2. бланковим;

3. гарантованим;

4. до запитання.

195. Від продажу цінних паперів на первинному ринку доходи отримує:

1. брокер;

2. інвестор;

3. емітент;

4. фондова біржа.

196. Курсова (ринкова) ціна на фінансові інструменти –це:

1. ціна, яка визначається на біржі в процесі торгів;

2. ціна, за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства;

3. ціна, яка відображає співвідношення попиту і пропозиції;

4. ціна продажу цінних паперів при їх первинному розміщенні.

197. Номінальна ціна фінансового інструменту – це:

1. ціна продажу фінансового інструменту;

2. ціна, яка зазначена на бланку фінансового інструменту;

3. ціна, яка відображає співвідношення попиту і пропозиції;

4. ціна продажу цінних паперів при їх первинному розміщенні.

198. Коли з’явилася перша у світі фондова біржа?

1. у 1773 р. у Лондоні;

2. у 1791 р. у Філадельфії;

3. у 1792 р. у Нью - Йорку;

4. у 1773 р. у Москві.

199. Хто з членів біржі не має права торгувати від свого імені і за свій

рахунок?

1. дилери;

2. маклери;

3. брокери;

4. разові відвідувачі.

200. Який гравець на біржі називається «биком»?

1. найменш активний гравець;

2. найактивніший гравець;

3. гравець, що грає на підвищення цін;

4. гравець, що грає на зниження цін.

201. Із запропонованих визначень вкажіть ті, які не характеризують

біржу:

1. місце підписання контрактів на постачання продукції в перспективі, виходячи з прогнозованого попиту;

2. найбільш розвинута форма регулярно функціонуючого ринку цінних паперів та іноземної валюти;

3. спеціально обладнане місце для торгівлі;

4. економічна категорія, що виражає відносини стихійного регулювання виробництва на основі вільних цін і прибутку;

202. Страхування –це:

1. комплекс послідовних взаємозв’язаних заходів фінансово-еконо- мічного, виробничо-технічного, організаційного характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення його прибутковості та конкурентоспроможності;

2. це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених у договорі страхування;

3. система обмінно-перерозподільних відносин з приводу формування і використання страхових фондів, призначених для відшкодування витрат суб’єктам господарювання та надання допомоги громадянам у разі настання страхових випадків;

4. сукупність операцій між двома страховими компаніями, за яких одна з них передає від свого імені за певну плату частину ризику за договором, укладеним зі страхувальником, іншій компанії.

203. За формою проведення страхування може бути:

1. обов’язковим;

2. соціальним;

3. медичним;

4. нема правильної відповіді;

204. Страховики – це юридичні особи, що:

1. займаються самострахуванням і перестрахуванням;

2. мають державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування;

3. відають створенням і витратою коштів страхового фонду;

4. немає правильної відповіді.

205. Спеціальні фонди, що утворюються зі страхових внесків і витрачаються в першу чергу для здійснення страхових виплат страхувальникам, називаються:

1. власними коштами страхової компанії;

2. резервним капіталом страхової компанії;

3. статутним капіталом страхової компанії;

4. страховими резервами.

206. Фізичні чи юридичні особи, що діють від імені і за дорученням страховика відповідно до наданих повноважень, є:

1. страхувальниками;

2. страховими суспільствами;

3. страховими брокерами;

4. страховими агентами.

207. Фізичні чи юридичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як підприємці, що здійснюють незалежну посередницьку діяльність по страхуванню від свого імені, є:

1. страховиками;

2. страхувальниками;

3. страховими агентами;

4. страховими брокерами.

208. Чим відрізняється брокер від агента:

1. кількістю працівників;

2. розміром отриманих страхових платежів;

3. розміром отриманої комісійної винагороди;

4. брокер завжди представляє інтереси страхувальника.

209. Формою соціального захисту і зміцнення матеріального добробуту населення є:

1. майнове страхування;

2. особисте страхування;

3. страхування відповідальності;

4. добровільне страхування;

210. Гарантію можливості швидкої реалізації інвестованих активів не нижче їхньої номінальної вартості в разі потреби виконання зобов’язань по страхових виплатах забезпечує :

1. прибутковість активів;

2. ліквідність активів;

3. диверсифікованість;

4. резервування;

211. Що таке страховий продукт?

1. cтраховий поліс;

2. процес укладання договору страхування;

3. комплекс зобов’язань страховика;

4. боргове зобов’язання страховика;

212. Якщо страховий випадок протягом дії договору страхування не настав, чи реалізовано страховий продукт?

1. лише частково;

2. так, у повному обсязі;

3. ні, бо не сплачене страхове відшкодування;

4. так, якщо до договору страхування було видано страховий поліс;

213. Поступове накопичення коштів протягом дії договору страхування

для здійснення страхової виплати характерне для таких видів страху- вання:

1. страхування життя дітей;

2. страхування дітей від нещасних випадків;

3. колективне страхування працівників за рахунок коштів підприємств;

4. страхування майна підприємства.

214.Франшиза – це:

1. межа грошових зобов’язань страховика щодо компенсації завданих страховою подією збитків страхувальникові (застрахованому);

2. передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком ;

3. шкода, завдана страхувальникові внаслідок страхового випадку;

4. сума компенсації, що її виплачує страховик страхувальникові за збиток, спричинений застрахованому майну страховим випадком..

215. Валютна система – це:

1. сукупність валютних цінностей;

2. сукупність форм організації грошово-кредитних відносин, закріплена у міжнародних договірних, державно-правових нормах;

3. інституціональний механізм, який визначає відносини з приводу купівлі продажу іноземної валюти;

4. сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в державі.

216. Оберіть елемент, який не відноситься до світової валютної системи:

1. міжнародні платіжні засоби;

2. механізм встановлення і підтримки валютних курсів;

3. фінансові інституції у сфері грошового ринку, що здійснює емісію грошей, регулює грошовий обіг в даній країні;

4. умови конвертованості валют;

217. Основою національної валютної системи є:

1. установлена законом грошова одиниця держави;

2. валютний курс;

3. конвертованість валют;

4. базисна валюта.

218. Валюта не може бути:

1. вільно конвертованою;

2. частково конвертованою;

3. неконвертованою;

4. кредитною.

219. Зростання курсу національної валюти сприяє:

1. збільшенню обсягів імпорту і зменшенню обсягів експорту;

2. збільшенню обсягів експорту і зменшенню обсягів імпорту;

3. дефіциту платіжного балансу країни;

4. скороченню золотовалютних резервів держави;

220. Девальвація валюти - це:

1. ціни принаймні деяких валют, виражені у валюті даної країни, знизились;

2. знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютними одиницями;

3. збільшення грошової одиниці шляхом обміну старих грошових знаків на нові в певній пропорції та перерахунку в тій самій пропорції всіх безготівкових коштів;

4. процес стримування зростання грошової маси в обігу.

221. Валютні інтервенції на валютному ринку здійснюються:

1. урядом країни;

2. центральним банком країни;

3. комерційним банком;

4. валютною біржею.