2.2.Особливості взаємовідносин з однокласниками та іншими ровесниками :

-- для першокласника ставлення до однокласників у більшості випадків визначається ставленням до кожного з них з боку вчителя ( наприклад , якщо у вчителя є учні , яких він ставить за взірець учіння та поведінки , то переважна частина однокласників буде вважати їх і справді „хорошими” ; а „поганими” будуть вважати тих учнів , яких насамперед вчитель наділяє відповідними характеристиками ) ;

-- з кожним роком навчання спілкування з однокласниками та іншими ровесниками стає все більш значущим для молодшого школяра ; при цьому зростає і критичність та незалежність від думки вчителя при оцінюванні ним своїх однокласників ;

-- молодший школяр входить у складні стосунки зі своїми ровесниками , в яких тісно переплітаються симпатія до них та ставлення як до суперників ( „бути як всі” і , водночас , „бути кращим за всіх” ) ;

-- „бути як всі” – це інколи надмірна конформність молодшого школяра по відношенню до думок та дій однокласників чи інших однолітків ( навіть всупереч впевненості в істинності власних переконань ) , ( наприклад , дитина на уроці піднімає руку вслід за іншими дітьми і тоді , коли ще не знає правильної відповіді ) ;

-- „бути кращим за всіх” – це бажання , пов’язане з прагненням дитини самоствердитися в колективі ровесників ; при цьому успіхи інших можуть викликати у неї почуття заздрості , а власні часті успіхи – почуття зазнайства ;

-- найменшу соціальну конформність молодший школяр проявляє насамперед по відношенню до тих своїх однолітків , яких давно і добре знає ( наприклад , може відкрито заперечити їхній думці ) ;

-- згідно з результатами досліджень , високий статус ( статус „лідерів” або „бажаних” ) у середовищі однолітків займають насамперед ті першокласники , які належать до класного активу , готові завжди поділитися чимось ( солодощами , канцелярськими предметами та ін. ), а також мають привабливу зовнішність ; на другому місці – успіхи в учбовій діяльності , на третьому ( для хлопчиків ) – фізич-

на сила. До третього класу ці критерії дещо змінюються – діти починають цінувати однокласників не стільки за явну симпатію до них з боку вчителя,

скільки за його реальні особистісні риси ( наприклад , за чесність , самостійність , впевненість у собі , працелюбство та ін. );

-- для молодших школярів з низьким статусом у середовищі однолітків ( так зв. „аутсайдерів” ) найчастіше притаманні низька залученість в активність класу , неохайність , неуспішність в учінні та недисциплінованість у поведінці , непостійність у дружбі , як надмірна агресивність , так і надмірна сором’язливість;

-- саме в цьому віці з’являється соціально-психологічний феномен дружби , до того ж молодші школярі спілкуються та дружать переважно з представниками своєї статі ; також в цьому віці найбільш поширеною є так зв. групова дружба, при цьому одностатеві групи хлопчиків та дівчаток можуть навіть ворогувати між собою.