2. Когнітивний розвиток старшокласника :

Загальна характеристика : ускладнюються та вдосконалюються ті когнітивні можливості , які були набуті на попередніх вікових етапах ; продовжують відбуватися якісні зміни психічних пізнавальних процесів ; при цьому , на думку психологів , когнітивний розвиток в ранній юності полягає не стільки у зміні властивостей окремих пізнавальних психічних процесів , скільки у виробленні індивідуально специфічного стилю розумової діяльності ( так зв. когнітивного стилю , який активно досліджує Холодная М.О. ) , тобто у формуванні стійких індивідуальних особливостей сприймання , мислення , пам’яті , уяви та ін.

2.1.Розвиток сприймання : -- проявляється , насамперед , в подальшому ускладненні довільних його форм , таких , наприклад , як цілеспрямоване спостереження або самоспостереження; сприймання досягає рівня складної інтелектуальної діяльності, в якій помітно проявляється явище апперцепції ( тобто опосередкованості результатів сприймання попереднім життєвим досвідом , набутими знаннями, навичками, уміннями ) ; 2.2. розвиток мислення : -- продовжується активний розвиток словесно-логічного , теоретичного мислення , що обумовлений подальшим ускладненням змісту шкільних навчальних дисциплін ; це проявляється , зокрема , у збагаченні осмисленого дитиною науково-категорійного апарату та зростанні потреби в теоретичному поясненні явищ реальності ; -- у зв’язку з вищезазначеним характерною особливістю раннього юнацького віку стає яскраво виражена схильність до теоретизування , висування абстрактних ідей , захоплення філософськими міркуваннями ( згідно , наприклад , із Ж.Піаже , М.С.Лейтес ); -- продовжується активний розвиток здатності до послідовних логічних міркувань ( індуктивних та дедуктивних ) , до гіпотетичного мислення ( тобто так зв. інтелектуального експерементування ) ; це обумовлює ще більший, порівняно з підлітковим віком , потяг юнака у своїх міркуваннях не так до сфери реального , як до сфери абстрактно можливого ; -- помітно вдосконалюються такі властивості мислення як самостійність , критичність , гнучкість ; -- при нормальному рівні когнітивного розвитку знання досягають високого рівня систематизації та узагальнення ; -- поряд з цим значна частина старшокласників схильна перебільшувати рівень своїх знань і особливо рівень розумових можливостей ; 2.3. розвиток пам’яті : -- основна тенденція : подальше вдосконалення довільної , а також логічної пам’яті ; зокрема , старшокласники засвоюють нові , ще більш продуктивні раціонально-мнемонічні прийоми ; -- мимовільна пам’ять у старшокласників активно залучається тоді , коли певна інформація відповідає їхнім індивідуальним інтересам і планам на майбутнє ; 2.4. розвиток уяви : -- значне місце у психічному житті старшокласників посідають мрії , які можуть мати як активно-дієвий , так і пасивно-споглядальний характер ; це обумовлюється прагненням особистості в ранньому юнацькому віці більше до світів майбутнього та можливого , ніж до реального та сьогоднішнього ; -- поряд з цим зростає критичність по відношенню до витворів власної уяви ( порівняно з підлітковим віком ) ; -- продовжує вдосконалюватися продуктивна ( творча ) уява , активно проявляють себе та дедалі більше спеціалізуються творчі здібності ; при цьому творчо обдаровані юнаки дуже часто проявляють себе не так на регламентованих шкільною програмою уроках , як на позаурочних факультативах , наукових гуртках , ансамблях художньої самодіяльності та інших гуртках за інтересами ; 2.5. розвиток уваги : -- в ранньому юнацькому віці він має дуже суперечливий характер : -- зростає обсяг уваги , її концетрація та переключуваність ; -- водночас зростає вибірковість уваги , в чому проявляється залежність уважності старшокласників на уроці від відповідності навчальної інформації індивідуальним інтересам кожного з них ; -- отже , дуже часто низька навчальна успішність старшокласника з того чи іншого предмету пов’язана не стільки з відсутністю у нього відповідних загальних чи спеціальних здібностей , скільки з відсутністю інтересу до даного предмету.

Гендерні особливості когнітивного розвитку : -- саме в юнацькому віці , на думку психологів , найбільш виразно починають проявлятися гендерні відмінності пізнавальних психічних функцій ; -- на думку І.С.Кона , схильність до теоретичних , абстрактно-логічних розмірковувань властива більшою мірою хлопцям цього віку , ніж дівчатам ; -- дівчата в цьому віці проявляють кращу учбову успішність , проте їхні пізнавальні інтереси менш конкретизовані , диференційовані , тобто не настільки визначені , як у хлопців ; -- у хлопців в середньому вищий рівень розвитку мають математичні та просторові здібності ( невербальні ) , а у дівчат – мовно-лінгвістичні ( вербальні ) ; -- відповідний розподіл спостерігається і у проявах пізнавальних інтересів та нахилів.