2. Аварії з викидом в атмосферу сильнодіючих отруйних речовин.

Об'єкти господарювання, на яких використовуються сильнодіючі хімічні речовини, є потенційним джерелом техногенної небезпеки.

При аваріях устаткування або руйнуваннях цих об'єктів можуть виникнути масові ураження людей, тварин, сільськогосподарських рослин сильнодіючими хімічними речовинами. Найбільш яскравими прикладами можуть бути хлор і аміак.

Хлор — зеленувато-жовтий газ із різким задушливим запахом, у 2,5 разу важчий за повітря, застоюється на нижніх поверхах і в підвалах будинків, у низинах, при аваріях збирається у вигляді туманоподібної хмари. Застосовується для хлорування води, одержання пластмас, інсектицидів, розчинників, вибілювальних і миючих засобів, а також у металургії.

При ураженні хлором виникає різкий біль у грудях, ядуха, різь в очах, сльозотеча, при вдиханні високих концентрацій настає смерть.

Аміак — безбарвний газ із різким задушливим запахом нашатирного спирту, легший за повітря. Проникає на верхні поверхи будинків. Застосовується для виробництва азотної кислоти, нітрату та сульфату амонію, рідких добрив (аміакатів).

При ураженні аміаком частішають серцеві скорочення, виникають аритмія, нежить, кашель, різь в очах, сльозотеча, нудота, ядуха, частішання серцебиттів, порушення координації рухів, маревні стани. При вдиханні високих концентрацій аміаку можлива смерть.

Головний вражаючий фактор — хімічне зараження приземного шару атмосфери. Можливе також зараження водних джерел, ґрунту, рослинності. При цьому система водопостачання виявляється також джерелом хімічного забруднення, тому що очисні споруди не призначені для очищення від хімічних отрут. Енергетичні й теплові системи виходять з ладу, тому що більшість сильнодіючих хімічних речовин є агресивними стосовно металів, пластмас та інших матеріалів.

Вогнище хімічного ураження містить у собі ділянку місцевості, де відбувся викид (розлив) токсичного продукту, а також зону із підвітряної сторони джерела зараження. Розміри вогнища залежать від об'ємів викиду речовини, характеру розливу, метеоумов, токсичності речовини.

Особливо небезпечні аварії, при яких відбувається некерований викид хімічних речовин. Такі аварії виникають у результаті вибуху, пожежі, поломки технологічного устаткування, стихійного лиха залізничної катастрофи. При таких аваріях токсичні продукти виділяються в атмосферу у вигляді газу, пари чи аерозолю, утворюючи хмару, що може поширюватися на великі відстані. У населених пунктах стійкість зараження сильнодіючими хімічними речовинами звичайно більша, ніж на відкритій місцевості.

Для своєчасного вживання заходів щодо захисту населення є система оповіщення. При загрозі хімічного ураження, а також При аваріях на хімічно небезпечних об'єктах сигнали небезпеки передаються за допомогою гудків, сигналів автомобілів; по місцевому радіо й телебаченню передається сигнал «Увага всім!».

Почувши сигнал «Увага всім!», треба негайно включити радіо й телевізор і прослухати інформацію про характер зараження й інструкції про порядок дій під час аварії.

Почувши інформацію про аварію, необхідно надягти індивідуальні засоби захисту органів дихання та шкіри (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов'язку, одяг, що закриває усі відкриті ділянки тіла, у тому числі руки й голову).

Закрити вхідні двері, вікна і кватирки (у першу чергу з навітряної сторони), вимкнути електроприлади, перекрити газ, погасити вогонь у печах.

Заклеїти вентиляційні отвори цупким матеріалом або папером, для щільності віконних прорізів заклеїти зсередини лейкопластиром, скотчем, папером або ущільнити підручними"матеріалами: ватою, поролоном, м'яким шнуром. Ущільнити двері вологим матеріалом (мокрою ковдрою, простирадлом).

Узяти документи, коштовні речі, при необхідності теплий одяг і триденний запас продуктів харчування, що не псуються.

Попередити сусідів, швидко, без паніки вийти з будинку, укритися в найближчому сховищі або залишити район аварії.

Виходити із зони ураження треба у бік, перпендикулярний до напрямку вітру. При аваріях із викидом хлору слід уникати переходу через тунелі, яри, лощини, тому що хлор концентрується в низинах.

Якщо відсутні засоби індивідуального захисту, поблизу немає сховища і немає можливості залишити район аварії, треба залишитися в приміщенні, увімкнути радіо й чекати повідомлення.

У вогнищі хімічного ураження через небезпеку вибуху не можна користуватися відкритим вогнем, газом, побутовими електроприладами з відкритими спіралями, включати вимикачі.

Якщо ви опинилися на вулиці під час повідомлення про аварію, треба захистити органи дихання частинами одягу і негайно відправитися в найближче сховище.

Вийшовши із зони ураження, необхідно зняти верхні речі й протигаз, прийняти душ з милом, ретельно промити очі теплою водою, прополоскати рот.

Для ліквідації наслідків аварій з викидом хлору, щоб не допустити поширення газу, хмару хлору рясно поливають водою. У такий спосіб створюється водна завіса. Полив хлорної хмари продовжується до повного її зникнення. При цьому хлор реагує з водою, утворюючи соляну і хлорнуватисту кислоти (остання дуже нестійка і під впливом тепла

й ультрафіолетових променів розкладається на соляну кислоту і кисень).

Соляна кислота, змішуючись з водою, утворює розчин типу «Білизни», і чим більше води, тим слабкіший цей розчин.

Для ліквідації аварій з викидом аміаку, якщо аміак зібрався на верхніх поверхах, необхідно провітрити приміщення. Оскільки аміак легший за повітря, він швидко розсіюється у верхніх шарах атмосфери, а його концентрація в приземних шарах мала і безпечна для життя. Згодом, тому що аміак дуже добре розчиняється у воді, можуть випасти дощі зі змістом аміаку.

Слабкий розчин аміаку не шкідливий для організму людини і навколишнього середовища, а є гарним добривом для рослин. Проте можуть становити небезпеку викиди аміаку під час дощу, коли утворюється нашатирний спирт із високою концентрацією аміаку, який може викликати хімічні опіки.

При наданні першої медичної допомоги в зоні аварії з викидом аміаку постраждалого в першу чергу необхідно винести із зони з підвищеною концентрацією аміаку, на дихальні шляхи слід накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену 5 %-м розчином лимонної кислоти.

При наданні першої допомоги при отруєнні хлором постраждалого в першу чергу треба винести із зони з підвищеною концентрацією хлору на піднесене, добре провітрюване місце. При цьому на дихальні шляхи постраждалого треба накласти ватно-марлеву пов'язку, змочену або водою, або 2 %-м розчином питної соди.

Під час аварії не треба панікувати, слід захистити органи дихання та шкіру від впливу сильнодіючих хімічних речовин і вибиратися із зони зараження, рухаючись у бік, перпендикулярний до напрямку вітру. Якщо це неможливо, треба залишитися в будинку, ущільнивши всі щілини у квартирі.