Екзаменаційний білет № 9

1. Провідна роль вчителя в навчальному процесі. Система підготовки та підвищення кваліфікації вчителів обж.

З курсу педагогіки відомо, що в навчальному процесі вчитель відіграє провідну роль. Це загальне положення стосується також учителя основ безпеки життєдіяльності.

Учитель планує, як, застосовуючи різні методи і прийоми, найкраще подати новий матеріал. Він під­бирає об'єкти роботи з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, їхнього досвіду, фізичного розвитку та інших факто­рів, що впливають на продуктивну працю.

Вчителеві праці повинні бути властиві такі риси:

Висока фахова кваліфікація

Висока психолого-педагогічна та методична підготовка.

Любов до своєї професії.

Високий патріотизм.

ВИМОГИ ДО ВЧИТЕЛЯ . Учитель повинен:

1. добре засвоїти зміст, ідеї і принципи побудови шкільних програм і навчальних посібників з;

2. чітко уявляти характер і зміст роботи вчителя щодо організації, планування і матеріального забезпечення учнів у школах (на уроках, позакласних заняттях тощо);

3. вміти готуватися до теоретичних і практичних занять, правильно будувати й проводити ці заняття у школі, складаючи потрібну для занять навчальну документацію;

4. організовувати й проводити позакласну роботу учнів, а також факультативні заняття;.

6. правильно здійснювати зв'язок теоретичних занять з основами наук;

7. поєднувати навчання і виховання учнів у процесі занять і позакласної роботи.

Професійна підготовка вчителя не закінчується у стінах педагогічного навчального закладу. Вона продовжується протягом усієї професійної діяльності педагога.

Відповідно до планів підвищення кваліфікації педагоги проходять спеціальне навчання в Інститутах підвищення кваліфікації педпрацівників, інститутах післядипломної освіти або на спеціальних факультетах вищих педагогічних навчальних закладів. Проте знання, одержані вчителями в процесі навчання на базі ІУВ і педвузів, потребують осмислення й апробації в школі. Цьому сприяє спеціально організована система науково-методичної роботи.

2. Безпечний відпочинок взимку. Способи допомоги людині, що потрапила в ополонку. Перша допомога при переохолодженні та обмороженні.

Процес утворення нерухомого льодового по криву на поверхні водойми називається льодоставом. Даний термін уживається також для характеристики періоду збереження нерухомим льодового покриву на водоймі. Щоб утворився товстий шар льоду, необхідно, щоб морози про трималися кілька днів.

Для пішохода безпечним уважається лід, товщина якого більша за 7 см (лід зеленуватого відтінку), для улаштування ковзанки — не менш 10—12 см, для ковзанки, розрахованої на масове катання,— 25 см.

Масова пішохідна переправа через річку дозволяється при товщині льоду 15 см.

Запобіжні заходи при ранньому льодоставі

1. Не виходьте на лід, міцність якого вам невідома, а також у період осіннього льодоставу, весняного паводка, льодоходу. Прийнявши рішення вийти на лід, визначте маршрут, візьміть із собою мотузку довжиною до 20 м, ціпок або інші підручні засоби порятунку.

2. Не виходьте на лід, що має темний відтінок. Безпечним є лід зеленуватого відтінку, що має товщину від 7 до 25 см. Темні плями і пухирці повітря на льоду говорять про те, що в цьому місці лід тонкий. Не виходьте на лід по одному. Якщо ви провалитеся під лід, вам зможуть надати допомоги або покличуть дорослих.

3. Лід може бути слабким біля стоку вод, упадіння струмочків у водойму, біля кущів, очерету, водоростей, що вмерзнули в лід (він схожий на голландський сир — весь у дірочках або пухирцях повітря).

4. Слід обходити ділянки, покриті товстим шаром снігу,— під ним лід наростає повільніше і завжди тонший. Тонший лід також у місцях швидкої течії, вирів, підземних ключів.

5. Відправляючись на підлідний лов, пам'ятайте, що не можна робити ополонки близько одна від одної, також не можна збиратися великими групами в одному місці.

Якщо під вами провалився лід, розставте руки в сторони по крайці льоду, щоб удержатися на поверхні, і кличте на допомогу. До приходу допомоги постарайтеся обережно вибратися на лід, не обламуючи його крайку, наповзаючи грудьми і по черзі підтягуючи ноги. Вибравшися з ополонки, перекотіться по льоду, а потім повзіть у той бік, звідки прийшли і де міцність льоду вже перевірена. Не робіть різких рухів, не крутіть руками, не обламуйте лід. Вибравшися на лід, ні в якому разі не вставайте на ноги — пробиратися до берега треба поповзом. Вибравшися на берег, бігцем відправляйтеся до житла і не зупиняйтеся доти, поки не опинитеся в теплі.

Якщо на ваших очах людина провалилася під лід, необхідно негайно прийти їй на допомогу. При цьому слід пам'ятати:

— крижана вода дуже швидко викликає переохолодження організму, тому допомога повинна прийти якнайшвидше;

— не можна підбігати до людини, що провалилася під лід, підбиратися до неї потрібно поповзком, використовуючи для безпеки довгасті предмети — лижу, дошку, лижні палки. При цьому їх треба штовхати перед собою;

— не можна підповзати до самого краю ополонки. Наблизившись на максимально можливу відстань (3—4 м), киньте постраждалому мотузку, шарф, палку, щоб він схопився за неї. Подавши підручний засіб порятунку, необхідно витягнути постраждалого на лід і поповзом вибиратися з небезпечної зони.

Якщо постраждалий тремтить, викличте «швидку допомогу» і надайте йому першу допомогу як при переохолодженні. Якщо постраждалий не дихає і знепритомнів, необхідно зробити йому першу допомогу як при утопленні.

При переохолодженні людину спочатку морозить, у неї напружуються м'язи, можуть з'явитися судоми. Температура тіла падає до 30—32°, з'являється утруднення дихання, стає частішим серцебиття, підвищується артеріальний тиск.

При подальшому охолодженні з'являються сонливість і помилкове відчуття тепла, а потім глибокий сон, під час якого поступово вгасає серцева діяльність. Якщо людині не надати допомоги, вона загине.

Перша допомога полягає в тому, щоб зігріти постраждалого, відновити кровообіг і нормальне дихання. Постраждалого вкутують, заносять у тепле приміщення, зігрівають грілками, розтирають кінцівки спиртом, але ні в якому разі не снігом, тому що можна поранити шкірні покриви і внести інфекцію. Після цього постраждалого необхідно напоїти гарячим чаєм або кавою, а потім посадити в теплу ванну.

Якщо постраждалий не подає ознак життя, треба зробити штучне дихання і непрямий масаж серця. Після надання першої допомоги постраждалого необхідно якнайшвидше відправити в лікарню.

При морозах, навіть не дуже сильних, трапляються обмороження окремих частин тіла:

— відкритих ділянок тіла (ніс, щоки, вуха, шия);

— пальців ніг, якщо тісне взуття або промокли ноги;

— пальців рук, якщо вони не захищені рукавицями або рукавиці промокли.

Розрізняють чотири ступені обмороження:

— перша — почервоніння і припухлість шкіри;

— друга — поява на шкірі невеликих пухирів;

— третя — поява на шкірі великих пухирів, наповнених рідиною;

— четверта — некроз тканин.

Ознаки обмороження: в обмороженому органі з'являється почуття холоду, потім поколювання, біль, як при опіку, потім часткова або повна втрата чутливості.

Перша допомога при обмороженні полягає в поновленні кровообігу в обмороженому органі. Для цього обморожене місце оголюють, намагаючись не зашкодити шкіру примерзлим одягом або взуттям, занурюють у теплу воду (18—20 °С), одночасно роблять легкий масаж. Поступово протягом 20—30 хвилин температуру води доводять до 37 °С. Одночасно постраждалому необхідно дати гарячий чай, каву, зігріти за допомогою грілок.

Шкіра, що цілком відігрілася, набуває яскраво-рожевого кольору, людина відчуває біль (що свідчить про відновлення чутливості шкіри). Після цього обморожені ділянки тіла обережно обсушують м'яким рушником (ні в якому разі не розтирають), протирають спиртом, накладають стерильну пов'язку, тепло вкутують і відправляють у лікувальну установу.

Щоки, ніс, вуха й інші відкриті ділянки тіла можна зігрівати прямо на вулиці при перших ознаках обмороження, несильно розтираючи їх коловими рухами. Можна використовувати для цього м'яку рукавичку.

Ні в якому разі не розтирайте обморожені ділянки снігом, щоб уникнути ушкодження шкіри і потрапляння інфекції. Не слід також занурювати обморожені руки і ноги в холодну або гарячу воду, зігрівати їх біля багаття, на гарячій грубці.

Якщо постраждалому не надати вчасно допомоги, то після першого прихованого періоду може бути наступний — некроз (змертвіння) тканин.

У зимовий період, особливо при ранніх льодоставах, відлигах, ранньому таненні льоду небезпечні водойми, де лід у деяких місцях тонкий і не витримує ваги людини. Тому необхідно знати ознаки безпечного льоду, а відправляючись на зимову риболовлю, брати із собою засоби на випадок потрапляння під лід. Необхідно також якнайшвидше надати допомоги людині, що потрапила в ополонку, оскільки від цього залежить її життя.