Розділ 2 : Текстовий редактор, призначення й основні функції.

Текстовий редактор - комп'ютерна програма, призначена для створення й зміни текстових файлів, а також їх перегляду на екрані, виводу на друк, пошук фрагментів тексту, то програмний засіб, що забезпечує введення, збереження, перегляд, редагування, форматування, вивід на екран для контролю та друк текстів.

Для роботи з текстами на комп'ютері використовуються програмні засоби, називані текстовими редакторами або текстовими процесорами. Існує велика кількість різноманітних текстових редакторів, що розрізняються по своїх можливостях, - від дуже простих навчальних до потужних, багатофункціональних програмних засобів, називаних видавничими системами, які використовуються для підготовки до печатки книг, журналів і газет. Найбільш відомі серед користувачів IBM-Сумісних комп'ютерів текстові редактори Lexicon і Word for Windows.

Основне призначення текстових редакторів - створювати текстові файли, редагувати тексти, переглядати їх на екрані, змінювати формат текстового документа, роздруковувати його на принтері. Текст, що набирається на клавіатурі комп'ютера, відтворюється на екрані дисплея в робочому полі редактора. Спеціальний значок - курсор указує те місце на екрані, на якому користувач у цей момент може робити вплив (створювати, змінювати символи й т.д.) за допомогою редактора. Працюючи з текстовим редактором, можна одержати на екрані інформацію про поточний стан курсору, тобто його координатах на екрані (номер рядка й позиції в рядку), а також про номер сторінки тексту, його форматі, використовуваному шрифті й т.д. Інтерфейс практично кожного текстового редактора дозволяє мати на екрані меню команд керування редактором - зміна режимів роботи, звертання за допомогою, форматування тексту, печатки й т.д. Як правило, меню має не тільки текстову форму, але й форму піктограм, що вказують на виконувану команду.

Функціональні можливості більшості сучасних текстових редакторів дозволяють користувачеві виконувати наступні операції:

· набирати текст із клавіатури;

· виправляти символи, вставляти новий символ на місце помилкового;

· вставляти й видаляти групи символів у межах рядків, не набираючи заново весь рядок, а зрушуючи частину її вліво/вправо в режимі вставки;

· копіювати фрагмент тексту, використовуючи певну частину пам'яті - так званий «буфер» (або «кишеня», як говорять програмісти) для тимчасового зберігання

· копируемих фрагментів тексту;

· видаляти одну або кілька рядків, копіювати й переміщати їх в інше місце тексту;

· розсовувати рядка набраного тексту, щоб вставити туди новий фрагмент;

· вставляти фрагменти з інших текстів, переглядати тексти й виявляти групи, що зустрічаються в цьому тексті слова або, слів, заздалегідь виділених користувачем;

· зберігати набраний текст (а при необхідності й всі проміжні варіанти цього тексту) у вигляді файлу на магнітному диску або іншому запам'ятовувальному пристрої;

· форматувати текст (тобто змінювати довжину рядка, межстрочние відстані, вирівнювати текст по краї або середині рядка й т.д.);

· змінювати шрифти, їхній розмір, робити виділення за допомогою підкреслення або застосування різного написання букв (курсивного, напівжирного й т.п.);

· роздруковувати підготовлений текст на принтері.

Більшість редакторів тексту мають також режим орфографічного контролю тексту. У цьому випадку в пам'яті комп'ютера зберігається досить великий словник. Завдяки цьому стає можливим автоматичний пошук орфографічних помилок у тексті й наступне їхнє виправлення. Широкі можливості текстових редакторів дозволили комп'ютеру практично витиснути друкарські машинки з діловодства, а використання комп'ютерних видавничих систем багато в чому змінило організацію підготовки рукопису до видання, автоматизувало працю людей декількох типографських професій - верстальщика, складача, коректори й др.