Економіка і нормування праці

1)Поняття суть та види фотографії роб часу

Фотографія робочого часу - це один з основних методів вивчення затрат робочого часу протягом зміни або за короткий період. Здебільшого фотографія проводиться з метою одержання вихідних даних для розробки (чи перевірки) нормативів часу, виявлення втрат робочого часу з різних причин та розробки організаційно-технічних заходів по вдосконаленню використання робочого часу.

Види фотографій робочого часу:

• індивідуальна фотографія: проводиться методом безпосередніх вимірів під час виконання робітником виробничого завдання на індивідуальному робочому місці. Найчастіше об'єктом спостереження є і робітники, які не виконують змінні. Мета: виявити причини, що заважають робітникові протягом зміни. Об'єктом спостереження також можуть бути й передові робітники. В цьому разі мета дослідження полягає у вивченні передового досвіду з тим, щоб ефективніше використати робочий час. Спостереження може вестися протягом цілої робочої зміни або окремої її частини.

• групова фотографія проводиться тоді, коли є потреба проаналізувати використання робочого часу групою робітників, розташованих недалеко один від одного.

• бригадна фотографія застосовується тоді, коли виникає необхідність аналізу затрат часу бригадою, яка обслуговує колективне робоче місце.

• самофотографія — різновид індивідуальної фотографії, роз­рахований на те, що працівник сам вестиме спостереження за своєю роботою і фіксуватиме втрати робочого часу з різних причин, у першу чергу ті, що трапляються не з його вини. Це досить ефективний метод спостереження за трудовим процесом і виявлення резервів економії робочого часу, пов'язаних із якістю обслуговування.

• фотографія робочого дня багатоверстатника багато в чому схожа з груповою. Відрізняться тим, що однойменні затрати часу зводяться у двох варіантах; відносно до робітника і до обслуговуваних ним верстатів, машин, апаратів. Матеріали фотографії використовуються для обгрунтування норми обслуговування багатоверстатника, визначення тривалості перерв у йогороботі і в роботі устаткування.

2)Охарактерезуйте види норм та нормативів праці

В даний час на підприємствах використовують системи норм праці, які відображають різні сторони трудової діяльності. Найбільш широко застосовуються норми часу, виробки, обслуговування, чисельності, управляємості, нормовані завдання.

Норма часу – визначає необхідні затрати часу одного працівника чи бригади (ланки) на виконання одиниці роботи (продукції). Вимірюється в людино-годинах (людино-хвилинах).

Норма виробітку – визначає кількість одиниць продукції, яка повинна бути виконана одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. Вимірюється в натуральних одиницях (штуках, метрах і т.д.).

Норма обслуговування визначає необхідну кількість станків, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування одним працівником чи бригадою.

Норма чисельності визначає чисельність робітників необхідних для виконання певного обсягу роботи.

Норма керованості визначає кількість робітників, яка повинна бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, які повинні бути виконані одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. На відміну від норм виробки вимірюється не тільки в інструментальних одиницях, а й в нормо-гривнях, нормо-годинах.

По змісту нормативи праці підрозділяються на нормативи режимів праці обладнання, нормативи часу, нормативи темпу роботи; нормативи чисельності.

Нормативи режимів праці обладнання містять параметри обладнання, на основі яких встановлюються найбільш ефективні режими технологічного процесу, забезпечуючи задану виробничість обладнання з мінімальними затратами живої і уречевленої праці.

Нормативи часу містять регламентовані затрати часу на виконання окремих елементів трудового процесу, на виготовлення певних виробів, на обслуговування одиниці обладнання, робочого місця, одиниці виробничої площі.

Нормативи темпу встановлюють регламентований темп виконання роботи.

Нормативи чисельності визначають регламентовану чисельність робітників необхідну для виконання заданого обсягу роботи. На основі розглянутих класифікацій норм і нормативів можна відмітити наступні відмінності між ними.

3. Поясніть суть та види безробіття. Безробіття - це економ. категорія, яка відбиває економ. відносини, що до вимушеної незайманості працездатного населення. Безробіття є складним економічним, соціальним та психологічним явищем. Види: 1) Циклічне (кон'юнктурне) безробіття-безробiття, яке виявляється в умовах спаду як фази економічного циклу. 2) Сезонне безробіття -безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво) 3) Фрикційне безробіття(тимчасове) - безробiття, яке пов’язане з перемiщенням осiб з однiєї роботи на iншу, з однiєї мiсцевостi — до iншої. Отже, це своєрiдна соцiальна, суперечнiсть, яку розумiють як проблему пошуку відповідної роботи. 4) Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація проводить скорочення персоналу. 5) Структурне безробіття(технологічне) — виникає в результаті зміни структури економіки, викликане науково-технічним прогресом і зміною структури потрібних кадрів.

4.  Розкрийте поняття ,принципи та види зайнятості. Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення, що до створення суспільного продукту (національного доходу). Принципи зайнятості в ринкових умовах є: 1. Право громадян розпоряджатися своєю здатністю до прод. І творчої праці. 2. Відповідальність держави за створення умов для реалізації права громадян на працю сприяння розкриття інтересів і потреб людини через свободу і добровільність вибору сфери суспільно-корисної діяльності. Види: 1. Первинна зайнятість – характ. Зайнятість за основним місцем роботи. 2. Вторинна зайнятість – це додаткова зайнятість крім роботи чи навчання. 3. Повна зайнятість – діяльність протягом повного робочого тижня, дня, сезону, року, яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах. 4. Неповна зайнятість – характ. Зайнятість конкретної особи або протягом неповного роб. часу або з неповною оплатою чи не достатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою. Явна неповна зайнятість зумовлена соціал. причинами, зокрема необхідністю здобувати освіту, професію, підвищити кваліфікацію та ін. Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між роб. силою і іншими вироб. Фактами.

5.Охарактерезуйте етапи проведення фотографії робочого часу. Фотографія робочого часу складається з таких етапів: підготування до спостереження, спостереження і вимір витрат робочого часу, опрацювання й аналіз спостережень, розробка і впровадження у виробництво організаційно-технічних заходів. У період підготування до спостережень вивчається майбутній технологічний процес, організація робочого місця, його обслуговування; технічні характеристики, режими роботи і стан устаткування. Спостереження і вимір витрат робочого часу ведеться по поточному часі. Всі дії виконавця і перерви в роботі фіксуються строго один по одному в листі спостережень. При опрацюванні даних фотографії складається зведений баланс робочого часу по категоріях витрат: підготовчо-заключний час, оперативний час і т.д. У процесі аналізу визначаються нераціональні витрати і втрати робочого часу, установлюються їхні причини. Після аналізу складається проектований баланс робочого часу. При цьому всі нераціональні витрати і втрати робочого часу виключаються і за їхній рахунок збільшується оперативний час. На підставі даних фактичного і проектованого балансів визначається можливий ріст продуктивності праці за рахунок усунення втрат і нераціональних витрат робочого часу. Потім розробляються заходи щодо усунення втрат робочого часу й удосконалення організації праці, що включаються в план організаційно-технічних заходів з вказівкою терміна їх виконання і виконавців.

6. Суть та етапи хронометражу. Хронометраж – це метод спостереження за окремими відрізками робочого часу на окремих операція що повторюються багато разів протягом робочої зміни. Види хронометражу: - Індивідуальний – вивчення роботи одного робітника. - Груповий – вивчення роботи групи робітників одним спостерігачем. Застосовують два способи спостереження: - Суспільний(вимірювання всіх послідовно повторюваних елементів операції) - Вибірковий (вимірювання лише окремих,заздалегідь відібраних елементів операції) Етапи хронометражу: 1) Підготовка до проведення хронометражного спостереження: - Отримання вичерпних даних про техніку виконання обраної для спостереження операції про стан устаткування. - Зробити правильний вибір виконання роботи - Розкласти операцію на складові елементи - Визначити фіксажні точки - Визначити коло факторів - Визначити необхідну кількість замірів - Провести інструктаж робітника-виконавця - Заповнити певну частину хронометражу - Визначити безпосередньо час спостерігання 2) Безпосереднє спостереження та виміри втрат робочого часу: - За окремими відліками часу - За поточним часом 3) Обробка матеріалів спостереження – полягає в складанні хронометражних рядів 4) Аналіз даних спостереження. Економічний аналіз