- •2. Поняття та структура політ. Влади
- •2. Організація політичної влади в україні
- •1.Політичні ідеї стародавнього Сходу
- •2. Політичне лідерство в україні
- •1.Політична думка епохи відродження
- •2.Поняття та структура політичного конфлікту
- •1.Політична думка Нового часу
- •2.Джерела, причини та передумови політичного конфлікту
- •1.Класифікація політичних конфліктів
- •2.Політична культура україни
- •1.Політична думка Київської Русі
- •2.Сутність та ознаки політичної партії
- •1.Політико-правові ідеї українських козаків
- •2.Організація державної влади в україні
- •1.Класифікація політичних партій
- •2.Охарактеризуйте політичну систему україни
- •1.Типологія партійних систем
- •2.Аналіз демократичної політичної системи
- •1.Вибори як політичний інститут
- •2.Політичні конфлікти в україні
- •1.Виборчі системи:поняття та різновиди
- •2.Становленнябагатопартійної системи україни
- •1.Поняття та сутність правової держави
- •2.Характеристика політичних партій україни
- •1.Охарактеризуйте види політики
- •2.Поняття та сутність соціальної держави
- •1.Законодавча влада та законодавчі органи держави
- •2.Виборча система україни
- •1.Типологія політичних лідерів
- •2.Охарактеризуйте виконавчі органи держави
- •1.Політичний лідер як суб’єкт політичного процесу
- •2.Місцеве самоврядування як політичний інститут
- •1.Поняття структура й функції політичної культури
- •2.Типологія політичних лідерів
- •1.Типологія політичної культури
- •2.Характеристика соціальної держави та особливості її формування в україні
- •1.Сутність та походження держави
- •2.Поняття та структура політичної системи
- •1.Поняття та функції держави
- •2.Функції політичних партій
- •1.Охарактеризуйте форми державного правління
- •2.Місцеве самоврядування в україні
- •1.Охарактеризуйте форми державного устрою
- •2. Форми завоювання політичної влади
2.Місцеве самоврядування як політичний інститут
Місце́ве самоврядува́ння в Україні — це право територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України[1]. Місцеве самоврядування — це форма публічної влади, що реалізується специфічними суб'єктами — територіальними колективами і сформованими ними органами, має особливий об'єкт — питання місцевого значення, та здійснюється на основі використання окремого виду публічної власності — комунальної (муніципальної)
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Територіальна громада — жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр;
адміністративно-територіальна одиниця — область, район, місто, район у місті, селище, село.
Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Представницькими органами місцевого самоврядування є ради.
Правовою основою місцевого самоврядування в Україні є Конституція України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"[3]., закони і підзаконні нормативно-правові акти, що приймаються на їх основі, а також акти органів місцевого самоврядування, що приймаються в рамках їх компетенції. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:
народовладдя;законності;гласності;колегіальності;поєднання місцевих і державних інтересів;виборності;
Система місцевого самоврядування включає:
територіальну громаду;сільську, селищну, міську раду;сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;органи самоорганізації населення.
Білет 20
1.Поняття структура й функції політичної культури
Політи́чна культу́ра — сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. Політична культура охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян. Система цінностей політичної культури включає: політичні ідеї, теорії, вчення і програми, які визначають діяльність держави, політичних партій і рухів; уявлення та погляди народних мас і особистостей на соціальний устрій суспільства та ін.; прогресивні традиції, форми, засоби політичної організації та боротьби.
Політична культура класів, соціальних спільностей, груп визначається тим, що політична діяльність завжди спрямована на політичну владу. Усвідомлення класових потреб, з одного боку, суттєвості та призначення влади - з іншого, служить необхідною передумовою політичної діяльності.
Політична культура особи. Особа сама по собі не виступає самостійним суб'єктом політичного життя. Особа виступає суб'єктом політичного життя як представник соціальної спільності, виразник її інтересів.
Визначальна функція політичної культури - забезпечення реалізації загальнолюдських цінностей, а також класових і національних інтересів. Для забезпечення політичного панування і реалізації економічних та інших інтересів кожний клас, соціальна спільність потребують знань про політичне життя, навички його організації та ін.
функція виховна, або політичної соціалізації, спрямована на формування і розвиток особи як суб' єкта політичних відносин на основі цінностей і норм, відповідних інтересам і меті тих або інших класів і соціальних груп. Комунікативна функція дозволяє політичній культурі виступати засобом зв' язку громадян з політичною системою, з іншими членами суспільства наступністю політичного досвіду. прогностичну функцію. Знання стану політичної культури класів, соціальних верств і груп населення, притаманних їм ціннісних орієнтацій і оцінок політичного життя, діяльності органів влади, окремих політичний партій і суспільних організацій дозволяє передбачати можливі варіанти їх реакції і практичних дій в конкретних соціально-політичних умовах і ситуаціях.