29. Ситуаційна і джерельна база соціал-демократії.

Джерельна база соц.-дем. :

Теорії свободи(Річард Мілс)

Суть: Головна рена політики – свобода індивіда.

Теорії рівності(Пітер Бах)

Кожний індивід повинен поважати права і свободи інших

Теорії партнерства (Марл Луі Монтеск*є)

Для ефективної політики треба кординація зусиль всіх сусп.. верств і груп.

Теорії соціальної держави ( Поль Пот*є)

Держава повинна займати головне місце в політиці.

Конвергентні теорії ( Е. Дюргейм)

Для розвитку політики треба брати кращі приклади розвитку політики. При чому чим більше доктрина бере участь у аналітичному усвідомлені політики тим краще.

Теорія суспільного руху ( Е. Бернштейна)

Сусп. Рух базується на необхідності врахування кращих зразків в сусп.-ві.

30. Неоконсервативна політична свідомість: виникнення, теоретичне узагальнення, Роль рівності в політичній доктрині марксизму. Загальні принципи розвитку історії за марксизмом. Поняття “комунізму”.

Ноконсерватизм

як доктрина захисту традиції і одвічних цінностей. З кінця 70-х років найбільш популярною політологічною концепцією стає неоконсерватизм. Загалом консервативна тенденція іде від таких різних за своїми позиціями мислителів, як Платон, Арістотель, Ціцерон, Макіавеллі, Ніцше та ін. Писемна історія консерватизму починається з часів Великої Французької революції кінця XVIII ст. З першої половини XIX ст. консерватизм виступає як ідейно-політична доктрина, що відображала здебільшого інтереси дворянства в його боротьбі проти буржуазії. Пізніше, сприйнявши окремі положення класичного лібералізму, консерватизм стає ідейно-політичною платформою окремих фракцій буржуазії. Він виступає також як захисна реакція середніх і дрібних підприємців перед невблаганним динамізмом капіталістичного розвитку, що загрожував їх існуванню.

В цілому консерватизм спрямований на збереження, підтримку таких, що історично склалися, форм державного і суспільного життя, насамперед морально-правових його засад. Він спирається на певні стереотипи масової свідомості і традиціоналістські уявлення, завдяки чому має широку соціальну базу серед представників різних верств. На користь консерватизму "працюють" негативні явища, що супроводжують суспільний прогрес.

Неоконсерватизм - складний і суперечливий конгломерат ідей, принципів, норм, що створюють різноманітні форми сучасної консервативної ідеології. Існують два трактування неоконсерватизму: 1) як современното консерватизму, що пристосовує традиційні для нього цінності та подання до реалій постіндустріальної (пізньоіндустріальної) епохи, і 2) як ідеологічної течії, збагачується і розвивається в процесі суперництва з лібералізмом та соціал-демократизмом. І в першому, і в другому випадках виникнення неоконсерватизму зв'язується з кордоном 60-70-х рр.., Коли прискорення темпів суспільного життя, порушення в ній рівноваги духовного та екологічного почав, поява різноманітних проблем глобального масштабу поставили під сумнів прийнятність деяких первинних цінностей індустріальної цивілізації , коли під невпинним натиском змін виник серйозний криза в орієнтаціях, що виразився в ускладненні процесів соціальної адаптації людини. У цих умовах неоконсерватизм зумів актуалізувати ті положення власної ідеології, які виявилися співзвучними потребам людей в залученні до починається новій епосі: пріоритети сім'ї і релігії, моральної взаємовідповідальності громадянина і держави, повага до закону, перевагу міцного державного порядку і стабільності, збереження універсальних моральних установок, перешкоджають духовного спустошення людських душ, і т. д.

Роль рівності у марксизмі.

У середині XIX ст. у європейській політико-правовій думці почалося формування марксистського політичного i правового вчення. Марксизм обґрунтовував ідею майнової piвностi теорією надлишкового продукту i необхідністю справедливого перерозподілу. Значну увагу К. Маркс і Ф. Енгельс приділяли розробленню принципів організації майбутнього соціалістичного суспільства. Вони виходили з того, що новий суспільний лад грунтуватиметься на суспільній власності на засоби виробництва, колективній праці, плановому розвитку виробництва, поступовому подоланні класових відмінностей з досягненням у перспективі соціальної рівності людей, тобто рівності за їх становищем у суспільстві.

В основу свого вчення Маркс заклав розроблений ним принцип історичного матеріалізму, згідно якого розвиток суспільства детерміновано існуючим способом виробництва та рівнем розвитку економічної системи Історія, за Марксом, — об'єктивний процес зміни суспільно-економічних формацій (від нижчих до вищих) в результаті класової боротьби та соціальних революцій.

Комунізм

Комуні́зм (від лат. communis — спільний, загальний) — політична ідеологія, заснована на ідеї спільної власності, суспільства загальної рівності та свободи[1].

В суспільних відносинах комуністичне вчення наголошує на пріоритеті інтересів колективу над інтересами окремої людини, на абсолютній домінанті, підкоренні людської особистості інтересам спільноти. Відчуження приватних інтересів особи в комунізмі починається зі скасування приватної власності на засоби виробництва, її експропріації.