25Роль індивідуальної свободи в класичному анархізмі. Рівність в анархізмі.

Теорія свободи: головним наповненням політичних відносин та взагалі соц. поведінки особи є свобода. Свобода раціоналізує політичну дію. Свобода складається з: усвідомлення власних інтересів; отримання певного обсягу власності; підтримання політичних взаємозв’язків через визнання свободи один одного. Свобода є необхідною ознакою будь-якої політики.

Рівність: абсолютним пріоритетом анархізмує свобода. Рівність формує певні суб’єктні відносини, які заключаються в рівних правах на політичну участь всіх суб’єктів. Рівність повинна підтримуватись державою. Для розвитку політичних відносин, принциповим є факт поваги до всіх політичних суб’єктів.

26Види неоконсерватизму (нові праві, соціал-ліберталізм).

Основні течії консерватизму — традиціоналістська й патерналістська — виступають на захист сильної влади й держави, вбачаючи в них засіб забезпечення традицій, національної своєрідності. Сучасні консерватори проти того, щоб визнавати метою суспільного розвитку свободу особистості. На їхню думку, суспільна мета постає як єд­ність інтересів держави та нації. Воля більшості не може бути останньою інстанцією, не можна абсолютизувати громадську думку, адже в сучасних державах її цілеспря­мовано формують, нею маніпулюють. Оскільки сучасне суспільство плюралістичне й охоплює багато культур, то єдиної громадської думки бути не може. Кожен обстоює власну позицію, від чого страждає нація, держава.

27Види класичного консерватизму(структурний та цінносно-процесуальний консерватизм).

Консерватизм (лат. conservare — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, зорієнтована на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Консервативною вважають також загальноприйняту в суспільстві сукупність цінностей, форм адаптації до традиційних соціальних норм та інститутів. Консерватизм наголошує на необхідності збереження традиційних правил, норм, ієрархії влади соціальних і політичних структур, інститутів, покликаний захищати статус-кво, пояснювати необхідність його збереження, враховуючи реалії, що змінюються, пристосовуватись до них.

28.Поняття власності в політичній доктрині анархізму.

Анархізм - ідея про те, що суспільство може і повинно бути організовано без державного примусу. При цьому існує безліч різних напрямків анархізму, які часто розходяться в тих чи інших питаннях: від другорядних, і аж до основоположних (зокрема - щодо поглядів на приватну власність, ринкові відносини, етнонаціональний питання).

Що таке власність? «Власність — кража», — відповідає теоретик анархізму. Власність і суспільство — несумісні, що пояснює існуючі гострі протиріччя в сучасному суспільстві, неможливість реалізації природних прав людини — права на життя, свободу і рівність. Право власності — природне, але антисоціальне право, вважає Прудон. Земля, як і вода, природні копалини стали суспільним надбанням. Єдиною формою власності в суспільстві варто визнати працю — єдине джерело власності, «яке не дає ніякого права на присвоєння предметів природи». «Усякий накопичений капітал є власність суспільства, він не може бути нічиєю приватною власністю». Правовий інститут приватної власності, за Пру-доном, значимий тільки для буржуазії. З позиції ж робітників, які володіють незначним рухомим майном, цей інститут несправедливий, тому що є джерелом доходу, не заснованого на праці.

Експлуатація людини людиною походить з права сильного, вважає Прудон. За правом сильного послідувало право хитрого, з якого походить прибуток промисловця, торговця і банкіра, всі види суспільної нерівності. Другий результат власності — деспотизм. Держава не тільки експлуатує суспільство, але і здійснює тотальний нагляд за всіма діями людей, обплутує їх все зростаючою кількістю законів, що регулюють відносини власників. За допомогою держави буржуазія зберігає ренту і прибуток, множить свою власність, підтримує несправедливий обмін продуктами праці. «Влада людини над людиною, яку б форму вона не приймала, є гноблення. Вища ступінь досконалості суспільства полягає у з´єднанні порядку з анархією, тобто в безвладді».

Більшість анархістів традиційно вважаються лівими, виступаючими проти не тільки державності, а також приватної власності, капіталізму, ринкових відносин. До даного напрямку ставляться анархо-комуністи, більшість анархо-колективістів і анархо-синдикалістів. У той же час анархізм завжди включав в себе індивідуалістичну складову

Анархо-індивідуалізм підтримує ідею власності, яка утримується індивідом для себе, є приватною. Це радикально відрізняє індивідуалістів від соціалістів / колективістів / комуністів / коммунітарістов, які виступають проти такого підходу, причому одні з яких виступають за колективне володіння власністю (як правило, протиставляючи поняття особистої та приватної власності), а інші-і зовсім заперечують поняття власності, стверджуючи, що "все належить всім" [40]. Ідеї ​​анархо-індивідуалізму розвивали Макс Штірнер, Бенджамен Таккер, Генрі Девід Торо [41] почасти Олексій Боровий, Мюррей Ротбард та інші

Самої крайньої [45] формою анархістського індивідуалізму називають " егоїзм " [46], - вчення, розроблене одним з найбільш ранніх і найвідоміших прихильників індивідуалістичного анархізму (хоча, як і Вільям Годвін, і не називав себе анархістом) Макс Штірнер [47]. Книга Штірнера "Єдиний і його власність" ("Der Einzige und sein Eigentum") була видана в 1844 році, і є основним текстом даної філософської традиції. Відповідно до концепції Штірнера, єдине обмеження прав людини - це її сила, обмежена силою інших:

Штирнер виходив з права сили. Відповідно до його концепції суспільство - це ілюзія, його не існує, зате люди є реальністю. Він виступав захисником власності, придбаної фізичною силою, владою, але не моральним правом.

Інша форма анархо-індивідуалізму відстоювалася "Бостонський анархістами" [55], американськими індивідуалістами, які підтримували приватну власність, обмінюються на вільному ринку [58]. Вони відстоювали свободу і власність приватних організацій [59] і виступали за збереження системи найманої праці [60] Те що одні люди наймають інших, експлуатують чужу працю, для них не було проблемою.

Навіть серед американських індивідуалістів 19-го століття, не було монолітною доктрини, оскільки вони не погоджувалися один з одним з різних проблем, включаючи права на інтелектуальну власність і володіння правом власності на землю.

Соціальний анархізм - одна з двох основних категорій анархізму, нарівні з індивідуалістичним анархізмом. Поняття соціального анархізму зазвичай використовують, щоб ідентифікувати коммунітарістскіе форми анархізму, які підкреслюють співробітництво, кооперацію і взаємодопомога, при запереченні приватної власності на засоби виробництва і капіталістичних відносин.

На відміну від мутуалістов, колективістські анархісти виступають проти всіх форм приватної власності на засоби виробництва, вважаючи, що така власність повинна бути коллектівізірованна.

В анархо-комунізмі : Кропоткін вважав, що приватна власність була однією з найважливіших причин гноблення і експлуатації і закликав до її скасування [85], висуваючи на противагу приватній колективну, суспільну власність.

Як і анархо-комуністи, переважна більшість анархо-синдикалістів прагнуть скасувати систему найманої праці і приватну власність на засоби виробництва, в яких бачать одні з найважливіших причини поділу суспільства на клас імущих ( власників) і незаможних (найманих працівників, трудящих).

Анархо-капіталізм (або по-іншому "анархізм вільного ринку", "ринковий анархізм")

"Грунтується на вірі в вільне володіння приватною власністю, запереченні будь-якої форми урядової влади або [її] втручання, та підтримки конкурентоспроможного вільного ринку як головного механізму для соціальної взаємодії " [102].