- •14. Поняття мікродержави. Мікродержавні прагматичні утворення в класичному анархізмі.
- •15. Основні завдання неоконсерватизму. Роль неоконсерватизму в підвищенні рівня глобалізації.
- •16. Роль держави і концепції держави в консерватизмі і неоконсерватизмі.
- •18. Розвиток ініціативи власника в лібералізмі. Основні постулати лібералізму.
- •20. Анархізм як політична доктрина.
- •23.Види анархістської політичної свідомості. Роль корпоративізму в політичній доктрині класичного анархізму.
- •25Роль індивідуальної свободи в класичному анархізмі. Рівність в анархізмі.
- •26Види неоконсерватизму (нові праві, соціал-ліберталізм).
- •27Види класичного консерватизму(структурний та цінносно-процесуальний консерватизм).
- •29. Ситуаційна і джерельна база соціал-демократії.
- •31 Значення політичного примусу в анархізмі. Роль держави в пригнобленні особистості.
- •32 Політична свідомість», «політична культура», політична ідеологія», політична наука»: кореляція понять. Категорія «політична доктрина».
- •33 Поняття держави та “повзучого партнерства” в класичній соціал- демократії
- •34. Політика і історична спадковість за роботою м.Хайдегера «Буття і час».
- •35 Порівняльний аналіз неолібералізму та неоконсеватизму.
- •36. Поняття власності в соціал-демократії. Розподіл функцій власника. Солідарна відповідальність сторін економічного процесу.
- •37. Поняття революції. Недопустимість політичних струсів в соціал-демократії та марксистська теорія революції.
- •38. Шкода ринкової економіки та плановості в роботі ф.Ф.Хайека «Шлях до рабства»
- •39. Неолібералізм як тип політичної свідомості. Концепція «Держави всезагального блага».
- •40. Поняття надлишкової вартості. Вартість товару та основі марксистського розуміння експлуатації.
- •41. Проблематика політичних досліджень епохи постмодерну.
- •52. Примус, мета і час в соціал-демократії. Роль групи в соціал-демократії
- •57. Постулати анархізму
- •58. Джерела лібералізму. Основні ліберальні постулати.
- •59. Моделі соціалізму та їх основні характеристики
- •60,Перший етап розвитку політичної науки. Парадигми політичного знання.
- •62.Політична теорія ч.Меріама.Сутність політичного лідерства по Меріаму.
- •63,Політична теорія г.Ласуела та її основні характеристики.
- •64.Влада, політичний лідер та політична дія в політичній теорії м.Вебера.
- •65.Робота м.Вебера “ Протестантська етика і дух капіталізму” та її політологічний зміст.
- •66.Політична поведінка і політична культура- кореляція понять.
- •67.Політична система та держава в доктринах класичного і модерніського консерватизму.
- •68. Система джерел неолібералізму. Місце ліберальних теорій в системі неоліберальних концепцій.
- •69. Політична теорія неоконсервативної хвилі. Сутність економічної доктрини неоконсерватизму.
- •70. Політична теорія м.Гайдеггера. Присутність та подія.
- •71. Ситуація виникнення та основні політичні завдання неоконсерватизму.
- •72. Політична ситуації навколо виникнення неолібералізму. Ринок та значення його функціонування для розвитку політичних доктрин хх століття.
- •73. Політична теорія формального володарювання м.Вебера.(панування)
- •74. Система джерел та ситуація виникнення неоконсерватизму.
- •75. Приклади класифікації політичних доктрин. Класичні та модерніські, державні та альтернативні.
- •76. Порівняйте державні теорії в політичній доктрині класичних лібералізму та консерватизму.
- •77. Національна держава в політичній системі неоконсерватизму.
- •78. Види класичного консерватизму та їх основні відмінності.
- •79. Політична система та система політичних регуляторів в політичній доктрині модерніського лібералізму.
- •80. Елітариські теорії структурної політики г.Моски та в.Парето.
- •83. Неоконсервативна політична свідомість та основні її характеристики.
- •84. Соціал-демократична політична свідомість. Роль громадянського суспільства в соціал-демократії
- •85. Політичні доктрини як рівень політичної свідомості.
- •86. Етапи розвитку світової політичної науки.
- •87. Політична владі в традиціоналізмі. На прикладі класичного консерватизму і неоконсерватизму.
- •88. Особливості функціонування держави та зміна її рольового навантаження в політичних моделях класичного і нового лібералізму.
- •89 Політична доктрина та її характеристики. Рівні теоретичної політичної свідомості.
- •90. Джерельна база класичного консерватизму.
20. Анархізм як політична доктрина.
Анархізм — суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення всякої державної влади шляхом стихійного бунту мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад). Мета анархізму — створення вільної організації суспільства з інститутами громадського самоуправління, яке обходиться без влади людини над людиною.Анархізм є антидержавною ідеологією,котра пропагує бездержавність. Ідеї анархізму остаточно сформувалися в 19 столітті. Анархізм не треба плутати з нігілізмом (він заперечує суспільство і спрямований на його руйнування); в цілому анархізм це пацифістський рух. Хронологічно анархізм поділяють на індивідуалістичний анархізм — представники: П. Прудон, М. Штірнер; колективістський — М. О. Бакунін; комуністичний — П. О. Кропоткін. В сучасному світі поняття «анархізм» втратило свій первісний зміст і часто вживається як синонім хаосу, безвладдя, дезорганізації.
Анархізм — ідея про те, що суспільство може і повинно бути організоване без державницького примусу. Крім того конкретні анархісти можуть мати додаткові критерії того, що включає в себе анархізм, іАнархізм (від - грецьк. anarchia — безвладдя) — це ідейно-політична течія, яка проголошує своєю метою знищення держави й заміну будь-яких форм примусової влади вільною і добровільною асоціацією громадян.
Анархісти недооцінюють значення політики, регулятивну роль держави. Невизнання політичної влади як важливого і необхідного інституту суспільного життя неминуче призводить до невизнання влади взагалі і демократичних форм реалізації її зокрема. Визнання влади - це контроль над нею, невизнання її - не що інше, як обман або самообман, оскільки влада стає безконтрольною з боку громадян.
Соціальний анархізм, соціалістичний анархізм, анархо-соціалізм, анархістський соціалізм або комунітаристських анархізм (ці поняття взаімозаменями щодо лібертарного соціалізму, лівого лібертаріанства або ж лівого анархізму в даній термінології) є узагальнюючим поняттям, використовуваним, щоб диференціювати дві широкі категорії анархізму, однією з яких є колективізм, а інший - індивідуалістичний анархізм вони часто не згодні один з одним відносно цих критеріїв.
21.Місце неоконсерватизму в системі класичної політичної свідомості.
Неоконсерватизм — сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства(“рейганоміка”, “тетчеризм”).
Неоконсерватори наголошують, що суспільство — складна органічна цілісність, а його частини настільки взаємопов´язані, що зміна однієї з них підриває стабільність усього суспільства. У суспільно-політичній сфері не можна діяти за планом або згідно з соціальною теорією. Треба спиратися передусім на досвід. Суспільство вдосконалюється поступово за внутрішніми законами, закоріненими в минулому. Вирішальне значення, на думку сучасних консерваторів, мають звичаї, вподобання, традиції народу. Головним критерієм суспільного розвитку представники цього ідеологічного напряму вважають зміну звичок, традицій і характеру людей.
Сучасні консерватори наголошують, що розвиток суспільства мусить бути безпечним як для окремої людини, так і для всього суспільного організму. Важливого значення в удосконаленні суспільства сучасні консерватори надають моральному вдосконаленню людини.