72. Політична ситуації навколо виникнення неолібералізму. Ринок та значення його функціонування для розвитку політичних доктрин хх століття.

Неолібералі́зм (від давньогрец. νέος neos «новий», та лат. liberalis «вільний») — варіант ідеології лібералізму. Як термін, фр. néo-liberalisme, вперше використаний 1938 р. французьким економістом Бернаром Лаверне (фр. Bernard Lavergne), і того ж року запропонований німецьким економістом Олександром Рюстов (нім. Alexander Rüstow) для протиставлення ідей класичного лібералізму домінуючим, на той час, колективістським та егалітарним тенденціям в ліберальній ідеології.

Неолібералізм має широке значення, та охоплює: 1) ідеологію; 2) спосіб урядування; 3) пакет політичних програм.

Принципи:

1)Наголос на важливості ринку як механізму ефективного розміщення ресурсів та забезпечення особистої свободи. Спираючись на методологію індивідуалізму класичної школи економіки, прибічники неолібералізму вважають, що ринки створюють природній порядок в суспільстві через добровільний обмін товарами та послугами, що сприяє підвищенню ефективності виробництва, добробуту та свободі. Ринкова економіка краще координує діяльність децентралізованих економічних агентів, які пристосовуються до невизначеності та невпинних змін в розпорошеній інформації. Хоча існування хиби ринку і визнається прибічниками неолібералізму, хиба державних втручань, на їхню думку, може мати куди гірші наслідки.

2)Необхідність розбудови правової держави (нім. Rechtsstaat або верховенства права). Влада правової держави обмежене фундаментальними принципами верховенства права. Спираючись на Кантівське розуміння свободи, закону та розуму, правова держава є інструментом законності для регулювання конфліктних взаємовідносин автономних індивидів на ринку. Функція такої держави полягає у підтримці цілісності та стабільності суспільства через захист особистих свобод.

3)Мінімізація втручань держави. Прибічники неолібералізму вважають, що ліберальна держава має бути сильною, але невеликою: вона повинна мати політичну владу, але, в той же час, влада має бути конституційно обмежена. На відміну від принципів чистого laissez-faire, на державу покладена відповідальність забезпечення законності та ладу, надання публічних благ та захист положень конституції, які забезпечують існування ринку. Представники неолібералізму виступають проти всеохоплюючої держави-корпорації.

4)Існування приватної власності. Приватна власність є незамінною частиною неоліберального суспільного порядку. Для представників неолібералізму приватна власність та вільний ринок є механізмами децентралізації ухвалення рішень. Словами Людвіга фон Мізеса «Якщо спробувати передати ідеї лібералізму одним словом, то це слово буде власність, або приватна власність на засоби виробництва. Решта випливає з цього принципу.»

73. Політична теорія формального володарювання м.Вебера.(панування)

Власть не может существовать без господства (панування). Для политологии всегда был важен вопрос о том, в чьих интересах осуществляется власть. Ответ здесь может быть однозначным: в интересах господствующих социаль­ных групп, классов, слоев. Выяснение сущности господства позволяет во всей полноте раскрыть механизм осуществления политической власти в обществе.

В самом общем плане господство — это такое осуществление власти, ко - торое принимает институциональные Формы (парламент, суд, прокуратура, армия ит. д.) и предполагает расчленение общества на господствующие и подчиненные группы, а также выделение и обособление особого управлен­ческого аппарата.

Наиболее полно теория господства была разработана М. Вебером, ко­торый дал всесторонний анализ проблемы власти и господства. Он считал, что власть предшествует господству и не всегда приобретает его характери­стики. Вебер исходил из признания основным и конечным субъектом по­литики личность и на основе этого подхода дал свою типологию господ­ства, которое, по его мнению, обозначает вероятность того, что прика­зания встретят повиновение определенной группы людей. На этом основании Вебер выделял тридйда^чистого» господства: традиционное, харизмата - ческое, легитимное.