57. Постулати анархізму

Анархизм - теория, пропагандирующая идеи о неограниченной свободе и равенстве людей. Главными постулатами теории Анархизма являются: ликвидация классов, уравнивание в правах всей людей, отсутствие правительства или другой управляющей структуры, ликвидация частной собственности и введение права владения, означающие что физическое лицо может располагать имуществом, которое нельзя передать или уступать кому-либо

Анархізм пропонує замінити співпрацею індивідів влада, існуючу за рахунок придушення одних людей іншими і завдяки привілеям одних по відношенню до інших. Це означає, що, на думку анархістів, суспільні відносини та інститути повинні грунтуватися на особистій зацікавленості, взаємодопомоги, вільній згоді та відповідальності (вихідної з особистої зацікавленості) кожного учасника, а всі види влади (тобто примусу й експлуатації) повинні бути ліквідовані.

Основний ідейний принцип анархізму - заперечення держави та її окремих інститутів, а також всякої насильницької влади в цілому. Центральним програмним пунктом цієї течії вважається звільнення людської особистості від усіх форм економічного, політичного та духовного поневолення. Головним інструментом цього поневолення анархісти називають держава і офіційну релігію, тому весь пафос заперечення спрямований проти них. Анархізм включає в себе три основні течії: анархо-комунізм, анархо-індивідуалізм і анархо-синдикалізм. Представники анархо-комунізму вважали, що на зміну державі повинна прийти децентралізована конфедерація самоврядних комун, заснованих на суспільній власності.

58. Джерела лібералізму. Основні ліберальні постулати.

Ліберальна теорія спочатку сформувалася на Заході, точніше, у ряді країн на берегах Північної Атлантики. Причому початково вона становила якоїсь єдиної школи громадської думки: так, існували значні відмінності між англійською, американської та французької ліберальними традиціями, які приблизно в один і той же час, але спиралися на різні теоретичні джерела і, що навіть важливіше, що вирішували різні історичні завдання. Пізніше ліберальні ідеї були перенесені і в інші країни, однак перенесення цей супроводжувався істотною трансформацією, бо початково ці ідеї формулювалися як відповідь на питання, поставлені в абсолютно іншому історичному контексте.

Головні постулати лібералізму, які виражають філософсько-світоглядну основу вчення, склалися в антифеодальної боротьби, що ставила завдання звільнення від станових і цехових обмежень, свавілля влади, авторитету церкви. Лібералізм органічно пов'язаний з розвитком капіталізму в Європі в XVII-ХVIII століттях і на ранніх етапах представляв собою засіб боротьби,'' третього стану'' проти абсолютизму. Тому зміст лібералізму спочатку визначалося інтересами і прагненнями купців, власників великих і дрібних мануфактур, які стали прагнути до влади після антифеодальних революцій. З'явився клас торговців і промисловців потребував економічній свободі, в соціальних інститутах, в які обиралися б їх представники і забезпечували їм незалежність від примх монарха, земельної аристократії і клерикалів. Соціально-економічні аспекти становлення капіталізму і лібералізму були грунтовно проаналізовано К. Марксом.