40. Поняття надлишкової вартості. Вартість товару та основі марксистського розуміння експлуатації.

Зошит Казена:Джерелом експлутаціїбула надлишкова вартість саме додавання до варт.товару надлишк.вартості є основою постійною експлотації людиною. Надлишкова вартість є джерелом експлотації людини. Джерелп утв.надлишк.вартості. 1.Збільшення к-сть операцій виробництва 2.Головним шляхом є накопичення надлишкової вартості в процесі виробництва через те що частина робоч.часу не оплач.працівнику. S=V+N+M (V-ціна виробництва)(Nзаробітня плата)(M надлишкова вартість) __________________________ сайт

Вартість – це гроші чи грошовий еквівалент, який покупець готовий обміняти на який-небудь предмет чи об'єкт. Незважаючи на явну близькість, в теорії оцінки заведено розрізняти поняття вартості, витрат і ціни.

Вартість – це міра того, скільки гіпотетичний покупець готовий заплатити за оцінювану вартість.

Витрати – це міра затрат, необхідних для того, щоб створити об'єкт, подібний до оцінюваного. Витрати впливають на ринкову вартість, але однозначно її не визначають. Дорогий об'єкт може мати низьку корисність і відповідно невисоку вартість.

алишкова вартість заміщення – сумарна величина ринкової вартості земельної ділянки за її дальшого такого самого використання та вартості заміщення розташованих на ділянці будинків і споруд з урахуванням усіх видів їх зносу (знецінення). Цей різновид вартості заміщення використовується як база оцінки об'єктів нерухомості спеціального призначення, які не мають ринкового попиту.

.Четвертый том, «Теории прибавочной стоимости», содержит критический обзор экономических теорий с точки зрения трактовки существа и форм распределения прибавочной стоимости.

Согласно теории Маркса источником дохода является труд. Остальные виды доходов (предпринимательская прибыль, торговая прибыль, ссудный процент, рента) — результат неоплаченного труда рабочих.

Вопрос об источниках эксплуатации, эволюции исторических форм неравенства является дискуссионным. Марксова трактовка трудовой теории стоимости служит теоретической основой понимания эксплуатации наемного труда. По Марксу, в основе эксплуатации лежит отчуждение результатов труда наемных работников капиталистами, что, в свою очередь, обусловлено отчуждением средств производства.

Но можно ли, руководствуясь положениями трудовой теории стоимости, утверждать, что весь создаваемый продукт должен принадлежать рабочим?

Критики Маркса считают, что его теория прибавочной стоимости представляет своего рода теоретическую конструкцию, которая не учитывает того, что предпринимательский труд, труд по управлению, организации производства также является источником ценности товара, создает доход. Лежащая в ее основе трудовая (однофакторная) теория стоимости не согласуется с практикой, ибо труд неоднороден и различается не только по затраченному времени, но и по результатам; создание ценности возможно и без непосредственного участия труда (в случае полной автоматизации производства). Обращается внимание на то, что формы эксплуатации возможны и существуют также в условиях, когда участники производственного процесса являются равноправными субъектами отношений собственности.