Завдання1
Навести основні поняття інформатики як науки, у т.ч. такі як інтерфейс, інформація, дані та операції з ними, кодування, біт, байт, кілобайт, мегабайт, гігабайт, повідомлення та ін.
Інформатика - це комплексна, технічна наука, що систематизує прийоми створення, збереження, відтворення, обробки та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів та методи керування ними. Термін "інформатика" походить від французького слова Informatique і утворене з двох слів: інформація та автоматика. Запроваджено цей термін у Франції в середині 60-х років XX ст., коли розпочалося широке використання обчислювальної техніки. Тоді в англомовних країнах увійшов до вжитку термін "Computer Science" для позначення науки про перетворення інформації, що грунтується на використанні обчислювальної техніки. Тепер ці терміни є синонімами.
Поява інформатики зумовлена виникненням і поширенням нової технології збирання, оброблення і передачі інформації, повязаної з фіксацією даних на машинних носіях.
Предмет інформатики як науки складають:
· апаратне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
· програмне забезпечення засобів обчислювальної техніки;
· засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення;
· засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами.
Засоби взаємодії в інформатиці прийнято називати інтерфейсом. Тому засоби взаємодії апаратного та програмного забезпечення інколи називають також програмно-апаратним інтерфейсом, а засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами - інтерфейсом користувача.
Основною задачею інформатики як науки є систематизація прийомів та методів роботи з апаратними та програмними засобами обчислювальної техніки. Мета систематизації полягає у тому, щоб виділити, впровадити та розвинути передові, найбільш ефективні технології автоматизації етапів роботи з даними, а також методично забезпечити нові технологічні дослідження.
Інформатика - практична наука. Її досягнення повинні проходити перевірку на практиці і прийматися в тих випадках, коли вони відповідають критерію підвищення ефективності. У складі основної задачі сьогодні можна виділити такі основними напрямками інформатики для практичного застосування : ь архітектура обчислювальних систем (прийоми та методи побудови систем, призначених для автоматичної обробки даних);
· інтерфейси обчислювальних систем (прийоми та методи керування апаратним та програмним забезпеченням);
· програмування (прийоми, методи та засоби розробки комплексних задач);
· перетворення даних (прийоми та методи перетворення структур даних);
· захист інформації (узагальнення прийомів, розробка методів і засобів захисту даних);
· автоматизація (функціонування програмно-апаратних засобів без участі людини);
· стандартизація (забезпечення сумісності між апаратними та програмними засобами, між форматами представлення даних, що відносяться до різних типів обчислювальних систем).
На всіх етапах технічного забезпечення інформаційних процесів для інформатики ключовим питанням є ефективність. Для апаратних засобів під ефективністю розуміють співвідношення продуктивності обладнання до його вартості. Для програмного забезпечення під ефективністю прийнято розуміти продуктивність користувачів, які з ним працюють. У програмуванні під ефективністю розуміють обсяг програмного коду, створеного програмістами за одиницю часу. В інформатиці все жорстко орієнтоване на ефективність. Питання як здійснити ту чи іншу операцію, для інформатики є важливим, але не основним. Основним є питання як здійснити дану операцію ефективно.
В межах інформатики, як технічної науки можна сформулювати поняття інформації, інформаційної системи та інформаційної технології.
Інформація - це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.
Інформація існує у вигляді документів, креслень, рисунків, текстів, звуковиз в світлових сигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Саме слово інформатика походить від латинського information, що означає виклад, розяснення факту, події.
Найбільш важливими властивостями інформації є:
· обєктивність та субєктивність;
· повнота;
· достовірність;
· адекватність;
· доступність;
· актуальність.
Дані є складовою частиною інформації, що являють собою зареєстровані сигнали. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою методів. Обробка даних містить в собі множину різних операцій. Основними операціями є:
· збір даних - накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішення;
· формалізація даних - приведення даних, що надходять із різних джерел до однакової форми;
· фільтрація даних - усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рішень;
· сортування даних - впорядкування даних за заданою ознакою з метою зручності використання;
· архівація даних - збереження даних у зручній та доступній формі;
2
1 Зовнішня пам'ять - це пам'ять, що реалізована у вигляді зовнішніх, відносно материнської плати, пристроїв із різними принципами збереження інформації і типами носія, призначених для довготривалого зберігання інформації. Зокрема, в зовнішній пам'яті зберігається все програмне забезпечення комп'ютера. Пристрої зовнішньої пам'яті можуть розміщуватись як в системному блоці комп'ютера так і в окремих корпусах. Фізично зовнішня пам'ять реалізована у вигляді накопичувачів. Накопичувачі - це запам'ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (що не залежить від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації. Ємність накопичувачів в сотні разів перевищує ємність оперативної пам'яті або взагалі необмежена, якщо мова йде про накопичувачі зі змінними носіями. Логічний диск - це деяка область жорсткого диска, що працює так само, як окремий накопичувач. Логічний диск - частина жорсткого диска, використовуваного як самостійний фізичний диск. Логічний диск або том (англ. volume) - частина довгострокової пам'яті комп'ютера, розглянута як єдине ціле для зручності роботи. Термін «логічний диск» використовується на противагу «фізичній диску», під яким розглядається пам'ять одного конкретного дискового носітеля.В таблиці визначається, зокрема, в якому каталозі (папці) знаходиться той чи інший файл. Завдяки цьому при перенесенні файлу з однієї папки в іншу в межах одного тому, не здійснюється перенесення даних з однієї частини фізичного диска на іншу, а просто змінюється запис в таблиці розміщення файлів. Якщо ж файл переноситься з одного логічного диска на інший (навіть якщо обидва логічних диска розташовані на одному фізичному диску), обов'язково відбуватиметься фізичний перенесення даних (копіювання з подальшим видаленням оригіналу в разі успішного завершення).
2 Електро́нна обчи́слювальна маши́на (скорочено ЕОМ) — загальна назва для обчислювальних машин, що є електронними (починаючи з перших лампових машин, включаючи напівпровідникові тощо) на відміну від електромеханічних (на електричних реле тощо) та механічних обчислювальних машин. В часи широкого розповсюдження аналогових обчислювальних машин, що теж були в своїй переважній більшості електронними, для уникнення непорозумінь використовувалася назва «цифроваелектронна обчислювальна машина» (ЦЕОМ) або «лічильна» (рос. счётная) машина (задля підкреслення того, що цифрова електронна машина саме реалізує безпосередньо обчислення результату, в той час, як аналогова машина, фактично, реалізує процес фізичного моделювання з отриманням результату вимірюванням).
Унікальний винахід XX століття — електронну обчислювальну машину — останнім часом найчастіше називають за англійською манерою — комп'ютер (computer), що в перекладі дає те ж саме значення: обчислювач.
Досвід широкого практичного застосування ЕОМ досить швидко вказав на несподівані і непередбачені можливості. З'ясувалося, що подібно числам можна ефективно перетворювати будь-яку іншу інформацію.
3 Рабо́чий стол (англ. desktop) — в компьютерной терминологии основное окнографической среды пользователя вместе с элементами, добавляемыми в него этой средой.
Обычно на рабочем столе отображаются основные элементы управления графической средой и, опционально, какое-либо фоновое изображение.
В некоторых рабочих средах (например, в MS Windows или в рабочих средах, удовлетворяющих требованиям freedesktop.org (KDE, GNOME и т. п.)) с рабочим столом ассоциируется определённый каталог в файловой структуре компьютера (при этом обычно можно просто перетащить файл из стандартного для данной средыфайлового менеджера на рабочий стол, и он будет туда скопирован). Ассоциированный каталог обычно находится в личной папке пользователя.
Так как рабочий стол практически всегда виден (либо его можно увидеть, свернув открытые окна), его используют для хранения часто использующихся файлов, документов и ссылок/ярлыков на них. Определение рабочего стола иногда расширяют, включая в него панель задач.
Следует отметить, что с точки зрения оконной системы рабочий стол может не являться окном низшего уровня (в системахWindows это можно заметить, завершив процесс «explorer.exe»).
Название «Рабочий стол» (точнее, «крышка рабочего стола», «столешница» калька с англ. desktop) происходит от сравнения окон со стопкой бумаг, лежащих на столе. Панель инструментов (англ. toolbar) — элемент графического интерфейса пользователя, предназначенный для размещения на нём нескольких других элементов.
Обычно представляет собой горизонтальный или вертикальный прямоугольник, в котором могут быть относительно постоянно размещены такие элементы, как:
кнопка
меню
поле с текстом (англ. caption) или изображением (в том числе динамическое — например, часы)
выпадающий список
Обычно это элементы, вызывающие часто используемые функции, также доступные из меню окна (которое тоже может находиться на панели).
Функции элементов могут обозначаться значками и/или текстом.
Если элементы не умещаются на панели, то могут быть добавлены кнопки прокрутки, или меню с этими элементами.
В некоторых программах, например, в графических редакторах, панели инструментов можно для удобства отсоединять от окон, присоединять обратно, к другим окнам, и друг к другу.
3
1 Дефрагментація дисків Коли користувач починає роботу з новим вінчестером або новою дискетою, то операційна система записує на нього файли в послідовні кластери, один за одним. Однак у подальшій роботі з файлами (при модифікації, вилученні старих і записуванні нових файлів різної довжини) файли, що логічно сприймаються системою як єдине ціле, фізично розділені на множину ланцюжків кластерів, розташованих у різних ділянках диска. Оскільки фрагменти одного файлу виявляються розділені секторами, які належать іншим файлам, то зчитування інформації з фрагментованого файлу відбувається повільніше, ніж з Файлу, що займає неперервну послідовність кластерів на диску. При сильній фрагментації диска читання даних буде суттєво знижувати продуктивність комп'ютера. Форматування дискети Нагадаємо, що необхідною стадією підготовки дискет до роботи є їхнє форматування. Форматування — процес розмічання диска на сектори і доріжки за допомогою операційної системи. Під час форматування відбувається як фізичне розмічання диска, так і логічне. Таблиця розміщення файлів (FileAllocation Nfble, FAT) — це список кластерів диска, за яким операційна система знаходить усі частини необхідного файлу. Для надійності на диску знаходяться дві однакові таблиці розміщення файлів. Розглянемо, як здійснюється форматування за допомогою приграми Проводник: ● На дискеті 3.5 дюйма зніміть захист від запису (якщо його встановлено), зсунувши пластмасовий движок у корпусі дискети так. щоб захисний отвір у корпусі був закритий. ● Вставте дискету до дисковода. Запустіть програму Мой компьютер або Проводник та переконайтесь, що на дискеті немає потрібних вам файлів. ● Правою кнопкою миші активізуйте піктограму Диск 3.5(А:) та оберіть у контекстному меню команду Форматировать. ● У діалоговому вікні, що з'явилося, буде вказано: ємність гнучкого диска; файлова система; розмір кластера. Оберіть спосіб форматування(встановивши прапорець в одне з таких положень): ● Швидке форматування. У цьому режимі форматування відбувається очищення вмісту диска, а перевірка поверхні диска не виконується. Створення завантажувального диска MS-DOS. Цей режим застосовується для створення завантажувального диска. на відформатований диск записуються системні файли. Створений у такий спосіб диск надалі може використовуватися для запуску комп'ютера. У діалоговому вікні Форматирование ви можете задати мітку диска, яка полегшить вам роботу з вмістом дискети. Введіть мітку в полі Метка – система автоматично переведе введене слово до верхнього регістру. Наведемо приклади міток: А 1,112. SONGS, GRAPH2. Натисніть кнопку ОК і ви повернетесь у діалогове вікно Форматирование. Клацніть кнопкою Закрыть, після чого закриється вікно форматування. Далі витягніть відформатовану дискету із дисковода. Процедуру форматування можна виконувати як у вікні програми Преводник, так і у вікні програми Мой компьотер. Дії користувача при цьому нічим не відрізняються. Обслуговування дисків користувач виконує з метою підготування дискет до роботи (програма Форматирование).
2 Пам'ять комп'ютера —це пристрої, в яких зберігаються дані та програми. Пам'ять комп'ютера поділяється на внутрішню (основну) та зовнішню. До внутрішньої пам'яті відносяться: оперативна пам'ять, регістри процесора, постійна пам'ять і кеш-пам'ять.
Оперативна пам'ять — це пристрої де розміщені дані, які опрацьовує процесор у даний проміжок часу. При цьому виконується умова, що в будь-який момент є можливість працювати з будь-якою коміркою оперативної пам'яті. Анг¬лійська абревіатура оперативної пам'яті — RAM (Random Access Memory — пам'ять із довільним доступом). В опера¬тивній пам'яті зберігається тимчасова інформація, яка змінюється під час виконання процесором різних операцій, таких як запис, зчитування, зберігання тощо. При відклю¬ченні живлення комп'ютера вся інформація, що перебувала в оперативній пам'яті, зникає, якщо вона не була збережена на інших носіях інформації. Оперативна пам'ять реалізована на основі спеціальних мікросхем і її обсяг легко розширюється додаванням по¬трібної кількості мікросхем. Обсяг оперативної пам'яті вимірюється в кілобайтах (1 Кб = 1024 байта) і мегабайтах (1 Мб = 1024 кілобайтів
3 Головне меню містить у собі такі пункти:
Програми - виведення списку інстальованих програм.
Документи - виведення списку недавно переглянутих документів. Настройки - виведення списку компонентів системи, настройка яких може бути змінена. Пошук - пошук папок, файлів. Довідка - виклик довідкової системи. Виконати - запуск програм, відкриття папки або команди виконання MSDOS. Завершення роботи або перезавантаження комп'ютера. Пункт Головного меню Програми вміщає найбільш важливі програми, наприклад: Word, Excel, Access, Explorer. Крім того, меню Програми вміщає пункт Стандартні, Автозавантаження. Папка Автозавантаження призначена для розміщення програм, які повинні запускатися автоматично при запуску Windows. Щоб програма запускалася автоматично при запуску операційної системи, необхідно створити для неї ярлик і розмістити його в папку Автозавантаження. Для цього необхідно: 1) знайти потрібну програму; 2) вказати на неї й натиснути праву кнопку миші; 3) обрати команду Створити ярлик. На екрані з'явиться новий ярлик; 4) послідовно розгорнути папки Windows, Головне меню, Програми (щоб розгорнути папку, варто вказати на знак „плюс” ліворуч від її імені й натиснути кнопку миші); 5) перетягнути ярлик у папку Автозавантаження. Програма з'явиться в папці Автозавантаження й буде запускатися при кожному запуску Windows. Пункт Настройка призначений для настроювання операційної системи, інтерфейсу користувача, робочих параметрів клавіатури й миші, інсталяції й знищення програмного забезпечення. Ці операції виконуються за допомогою Панелі управління. Панель управлінняможна відкрити в папці Мій комп'ютер, у пункті Програми Головного Меню, якщо обрати програму Провідник і натиснути значок Панель управління.
4
1 Повний шлях до файлу на якомусь носії точно вказує його місцезнаходження в структурі каталогів системи. У ньому перераховуються всі папки, починаючи з кореневої, які треба розкрити, щоб знайти вказаний файл. Назва «шлях» точно виражає суть цієї форми позиціонування - умовно кажучи, в ньому перераховані написи на дверях, в які треба послідовно входити, щоб дістатися до потрібного файлу. Починайте запис повного шляху до файлу з вказівки букви диска, якщо цей файл розміщений на одному з локальних носіїв даного комп'ютера. Ця буква привласнюється всіх пристроїв читання дисків, а також віртуальним дискам. Після літери повинно стояти двокрапка. Наприклад: C:
Використовуйте знак «» (зворотний слеш) як роздільник між каталогами при записі повного шляху до файлу в системі Windows. Ставте цей знак перед назвою кожної папки і перед назвою файлу. Наприклад: C: Program Files Avira key HBEDV.KEY
Починайте запис з двох зворотний слеш (« "), якщо вона містить повний шлях до мережного ресурсу в системах під управлінням ОС Windows. За двома слеша має слідувати ім'я комп'ютера в мережі, а інша частина шляху до файлу повинна бути записана звичайним способом. Наприклад, повний шлях до файлу file.txt, розміщеному в папці SharedDocs на комп'ютері з ім'ям HomeComp, повинен бути записаний так: HomeComp SharedDocs file.txt
Використовуйте прямий слеш ("/") при вказівці шляху до файлів в Unix-системах. Наприклад: / Home / folderOne / file.txt
Вказуйте тип протоколу на початку запису повного шляху до файлів, розміщених в інтернеті. У цих адресах як роздільник використовуються прямий слеш. Наприклад: httр: / / kakprosto.ru / sites / all / themes / kp / logo.png Тут http:указивает тип протоколу (HyperText Transfer Protocol - «протокол передачі гіпертексту»). «Повний шлях» стосовно інтернет-адресами прийнято називати «абсолютним адресою».
Використовуйте скорочений запис шляху до файлу, якщо достатньо вказати його місце розташування щодо будь-якого іншого файлу. Наприклад, якщо файл зображення logo.png зберігається в тій же папці, де знаходиться і веб-сторінка, до якої він поміщений, то вказувати повний шлях до неї не обов'язково. Шлях до цієї картинці щодо сторінки буде містити тільки назва файлу. Якщо ж, наприклад, в каталозі з файлом веб-сторінки знаходиться папка з назвою images, в яку поміщена ця картинка, то її відносний адресу можна буде записати так: images / logo.png
Шлях (англ. Path) — це літеральний рядок, який вказує розташування файлу в файловій системі, адреса каталогу.
В операційних системах Unix розподілювальним знаком у шляху є «/». У Windows — «\». В інших операційних системах розподілювальним знаком може бути «:» або інший знак. Ці знаки служать для розмежування назв каталогів, що створюють шлях файлу.
Наприклад, якщо повна адреса файлу «/home/user_kolia/foo/bar.txt», то «bar.txt» — це ім'я файлу, а «/home/user_kolia/foo/» — шлях до нього.
Шлях може бути абсолютним або відносним. Повний шлях або абсолютний шлях — це шлях, який вказує на те саме місце на одній файловій системі, незалежно від робочої директорії або комбінованих шляхів. Повний шлях посилається на кореневий каталог (починаються з кореневого каталогу). Відносний шлях представляє собою шлях по відносний до робочого каталогу користувача або програми.
Для ефективного відшукання файлів Unix-подібні операційні системи зазвичай мають системну змінну PATH у командній оболонці (наприклад sh), яка задає перелік найуживаніших шляхів розташування файлів призначених для виконання. Побачити значення цієї змінної можна за допомогою команди echo $PATH чи аналогічної їй.
крім розглянутих вище різновидів каталогів, вони також ще діляться на наступні види:
каталог для тимчасових файлів — в операційній системі Windows, незалежно від версії, під тимчасові файли відводиться каталог C :\ WINDOWS \ TEMP, хоча від MS - DOS залишився "стандарт" на інше його розміщення ( C :\ TEMP ), яке, до речі, дозволяє уникнути чималої кількості проблем з роботою старих програм. Ви, в принципі, можете задати будь-який інший каталог для розміщення тимчасових файлів, але по давляющая частину програм все одно використовуватиме колишній ката балка з ім'ям TEMP ;
робочий каталог операційної системи — цей каталог стоїть "в стороні від всіх останніх каталогів, оскільки в нім розташовуються практично всі системні файли, необхідні для роботи операційної системи. У нього не можна поміщати свої, призначені для користувача файли, окрім програм них файлів, використовуваних в MS, - DOS (точніше, у вікні емуляції MS - DOS ). Це можуть бути і архіватори, і програми для перегляду різних типів файлів, і тому подібне В цьому випадку вам не доведеться задавати дорогу до цих файлів в змінній path . "За умовчанням" для робітника кат&чога Windows задається однойменне ім'я, хоча ви можете задати будь-яке при установці операційної системи. При цьому не рекомендується використовувати як дуже довгі імена, так і імена, що складаються з російських символів;
каталог Program Files — в цьому каталозі поміщаються програмні файли всіх програм, які встановлюються автоматично з операційною системою, і тих програм, які встановлює сам користувач. Після сле деінсталяції програм саме тут слід шукати робітники ката балки видалених програм для їх ручного видалення;
каталог Мої документи — в цьому каталозі "за умовчанням" зберігаються майже всі файли, починаючи від текстових, створених в Microsoft Word, за канчивая відео- або аудіофайлами, створеними в професійних редакторах. Ви можете або використовувати ім'я каталога "за умовчанням", або задати будь-яке інше ім'я.
Існує ще цілий ряд "стандартних" розширень:
SYS — системний файл, що містить драйвер якого-небудь пристрою;
ТХТ — текстовою файл, створений будь-яким текстовим редактором;
DOC — текстовою файл, створений в редакторові Microsoft Word або в інших, сумісних з ним, програмах;
ВАК, OLD — старі копії системних файлів;
ARJ, RAR, ZIP — файли, створені найбільш поширеними архи ваторамі;
BMP, JPG, GIF — графічні файли;
DBF — база даних;
XLS — електронна таблиця у форматі Microsoft Excel ;
DLL — системний файл, що містить бібліотеки підпрограм;
INI — файл ініціалізації якої-небудь програми, наприклад, інстал лятора або навпаки дєїнсталлятора;
HLP — файл допомоги;
PIF — ярлик на який-небудь файл;
WAV, MP 3, WMA — звуковий файл;
AVI, MPG — файл, що містить відеоінформацію, і так далі
Монітор Монітор – пристрій для візуального подання даних. Це не єдино можливий, але головний пристрій виведення візуальних даних. За принципом роботи монітори поділяються на електронно-променеві – CRT (Cathode Ray Tube), рідиннокристалічні – LCD (liquid crystal display) і плазмові – PDP (Plasma Display Pane
За функціональним призначенням розрізняють універсальні і спеціалізовані МП.
Універсальні МП мають алгоритмічно універсальний набір команд, за допомогою якого можна здійснювати перетворення інформації відповідно до будь-якого заданого алгоритму. Продуктивність (швидкодія) таких процесорів практично не залежить від специфіки розвязуваних задач.
Спеціалізовані МП призначені для рішення обмеженого і строго визначеного кола задач, іноді навіть для рішення однієї конкретної задачі. До спеціалізованих МП належать: сигнальні; медійні та мультимедійні; транспютери; мікроконтролери.
Сигнальні процесори (процесори цифрових сигналів) призначені для цифрової обробки сигналів у реальному масштабі часу (наприклад, фільтрація сигналів, обчислення згортки та кореляційної функції, підсилення, обмеження та трансформація сигналу, пряме та обернене перетворення Фурє).
Медійні та мультимедійні процесори призначені для обробки аудіо сигналів, графічної інформації, відеозображень, а також для розвязування ряду
функціональні можливості і продуктивність комп'ютерів в значній мірі визначаються жорсткими дисками. При цьому швидкість їх роботи залежить не тільки від технічних параметрів, але і від режимів роботи і організації даних.Експлуатація жорстких дисків нерідко ускладнюється як збоями в роботі електроніки, так і механічних частин, а також файлової системи. Наслідком цього можуть служити часті збої в роботі комп'ютера, крах всієї системи в цілому і втрата цінної інформації. У зв'язку з цим всі сучасні операційні системи включають спеціальні програмні засоби, здатні боротися з різного роду проблемами.Помилки, які можуть виникнути в процесі експлуатації жорстких дисків, на яких зберігаються програми і дані, використовувані в роботі комп'ютерів, можна розділити на дві групи - апаратні пошкодження самого пристрою або його оточення і програмні збої у файловій системі. Слід зазначити, що необхідно боротися і з тими і з іншими: уміти їх виявляти і ліквідовувати. Слід уточнити, що збої нерідко бувають взаємозв'язаними. Наприклад, механічні пошкодження часто ваблять серйозні помилки у файловій системі і тим самим ускладнюють відновлення інформації.Втрата інформації - це неминучий наслідок недбалого відношення до жорсткого диска. Не варто забувати, що інформація часто представляє велику цінність і її втрата може спричинити великі фінансові втрати. Іноді відновлення інформації з непрацездатного диска можливо. Існують спеціальні сервіс-центри і організації, що надають подібні послуги, проте в цьому випадку мова йде про витратах в сотні, а, можливо, навіть в тисячі доларів. При належному відношенні до цієї проблеми багатьох втрат можна уникнути.Як приклад можна розглянути появу пошкоджених і втрачених ділянок - так званих, bad-кластеров і lost-кластеров. Такі ділянки уповільнюють роботу жорстких дисків, зменшують корисну ємкість і знижують надійність зберігання інформації. Bad-кластеры є одними з найбільш поширених механічних пошкоджень. Вони можуть з'явитися в результаті дій на жорсткий диск (вібрації, удари і т. п.). Нерідко псевдопошкоджені кластери можуть виникнути в результаті роботи деяких вірусів. Причиною появи lost-кластеров, як правило, є помилки, пов'язані з некоректним відкриттям і закриттям файлів. Це може бути викликано помилками і збоями в апаратурі, в програмах і операційній системі (а в складних системах помилки завжди існують), некоректним виходом з програм, виключенням живлення без закриття операційної системи і тому подібнеІноді від bad-кластеров можна позбавитися форматуванням жорсткого диска (логічного диска), або ж за допомогою спеціальних утиліт від виробника. Проте у будь-якому випадку необхідно "помітити" bad-кластеры спеціальними програмними засобами. Як наслідок даної процедури збійні області просто не використовуватимуться, оскільки інформація записується лише на працездатні ділянки. Боротьба з lost-кластерами і іншими збоями у файловій системі також здійснюється за допомогою спеціальних програм. Прикладом такої програми може служити Перевірка диска (Scandisk), що входить, наприклад, в систему Windows 95/98.
Людина сприймає інформацію за допомогою органів почуттів. Світло, звук, тепло - цеенергетичні сигнали, а смак і запах - це результат впливу хімічних сполук, в основі якого теженергетична природа. Людина відчуває енергетичні впливу безперервно і може ніколи не зустрітися з однією і тією ж їх комбінацією двічі. Немає двох однакових зелених листків на одному дереві і двох абсолютно однакових звуків - це інформація аналогова. Якщо ж різним кольорам дати номери, а різним звукам - ноти, то аналогову інформацію можна перетворити у цифрову.Щоб повідомлення було передано від джерела до одержувача, необхідна деякаматеріальна субстанція - носій інформації. Повідомлення, що передається за допомогою носія, назвемо сигналом. У загальному випадку сигнал - це змінюється в часі фізичний процес. Такий процес може містити різні характеристики (наприклад, при передачі електричних сигналівможуть змінюватися напруга і сила струму). Та з характеристик, яка використовується для подання повідомлень, називається параметром сигналу.У разі коли параметр сигналу приймає послідовне в часі кінцеве число значень (при цьому всі вони можуть бути пронумеровані), сигнал називається дискретним, а повідомлення, що передається за допомогою таких сигналів-дискретним повідомленням. Інформація, передана джерелом, в цьому випадку також називається дискретною. Якщо ж джерело виробляє безперервне повідомлення (відповідно параметр сигналу - безперервна функція від часу),відповідна інформація називається неперервною. Приклад дискретного повідомлення - процесчитання книги, інформація в якій представлена текстом, тобто дискретної послідовністю окремих значків (букв). Прикладом безперервного повідомлення служить людська мова, передана модульованої звуковою хвилею; параметром сигналу в цьому випадку є тиск, що створюється цією хвилею в точці знаходження приймача - людського вуха.
Безперервне
повідомлення може бути представлено
безперервною функцією,
заданої на деякому відрізку [а, Ь] (див.
рис. 2). Безперервне
повідомлення можна перетворити в
дискретне (така процедура називається
дискретизацією). Для
цього з нескінченної кількості значень
цієїфункції (параметра
сигналу) вибирається їх певне число,
яке приблизно може характеризувати
інші значення. Один
із способів такого вибору полягає в
наступному. Область
визначення функції розбивається
точками x 1, x 2, ... х n, на
відрізки рівної довжини і на кожному з
цих відрізків значення функції приймається
постійним і рівним, наприклад, середнього
значення на цьому відрізку; отримана
на цьому етапі функція називається в
математиці ступінчастою.Наступний крок
- проектування значень "сходинок"
на вісь значень функції (вісь
ординат).Отримана таким чином послідовність
значень функції у 1, у 2, ... у n. є
дискретним поданням неперервної функції,
точність якого можна необмежено піднімати
шляхом зменшення довжин відрізків
розбиття області значень аргументу.
Вісь значень функції можна розбити на
відрізки з заданим кроком і відобразити
кожний з виділених відрізків з області
визначення функції у відповідний відрізок
з безлічі значень (рис. 2). У
результаті отримаємо кінцеве безліч
чисел, що визначаються, наприклад, по
середині або однієї з меж таких відрізків.
Таким чином, будьяке повідомлення може
бути представлено як дискретне, інакше
кажучи послідовністю знаків деякого
алфавіту. Можливість дискретизації
безперервного сигналу з будь-якою
бажаною точністю (для зростання точності
достатньо зменшити крок) принципово важлива
з точки зору інформатики.Комп'ютер -
цифрова машина, тобто внутрішнє
представлення інформації в ньому
дискретно.Дискретизація
вхідної інформації (якщо
вона неперервна) дозволяє зробити її
придатною для комп'ютерної обробки. Існують
і інші обчислювальні машини - аналогові
ЕОМ. Вони
використовуються зазвичай для вирішення
завдань спеціального характеру й
широкій публіці практично не відомі. Ці
ЕОМ в принципі не потребують дискретизації
вхідної інформації, так як її внутрішнє
уявлення в них безперервно. У
цьому випадку все навпаки - якщо зовнішня
інформація дискретна, то її "перед
вживанням" необхідно перетворити на
безперервну. Одиниці кількості інформації:
імовірнісний і об'ємни
й
підходи
Визначити поняття "кількість
інформації" досить складно. У
вирішенні цієї проблеми існують два
основні підходи. Історично
вони виникли майже одночасно. В
кінці 40-х років XX століття один з
основоположників кібернетики американський математик
Клод Шеннон розвинув імовірнісний
підхід до вимірювання кількості
інформації, а роботи зі створення ЕОМ
призвели до "об'ємному" підходу.
Імовірнісний підхідРозглянемо як
приклад досвід, пов'язаний з киданням
правильної гральної. Кістки, що має N
граней (найбільш поширеним
є випадок шестигранною
кістки: N = 6). Результати
даного досвіду можуть бути наступні:
випадання межі з
одним з наступних знаків: 1,2, ... N.
Введемо в розгляд чисельну величина,
що визначає невизначеність-ентропію
(позначимо її Н). Величини
N і Н пов'язані між собою
деякою функціональною залежністю:
H = f (N), (1.1)
а сама функція f є
зростаючою, неотрицательной і певної
(у розглянутому нами прикладі) для N = 1,
2, ... 6.
Розглянемо процедуру кидання кістки
більш докладно: 1) готуємося кинути
кістку; результат досвіду невідомий,
тобто є
деяка невизначеність; позначимо її H 1;
2) кістка кинута; інформація про результат
даного досвіду отримана; позначимо
кількість цієї інформації через I;
3) позначимо невизначеність даного
досвіду після
його здійснення через H 2. За кількість
інформації,
яке отримано в ході здійснення досвіду,
приймемо різниця невизначеностей "до"
і "після" досвіду:I
= H 1 -
H 2 (1.2)Очевидно,
що у випадку, коли отримано конкретний
результат, имевшаяся невизначеність
знята (Н 2 =
0), і, таким чином, кількість отриманої
інформації співпадає з початковою
ентропією. Інакше
кажучи, невизначеність, укладена в
досвіді, збігається з інформацією про
результат цього досвіду. Зауважимо,
що значення Н 2 могло
бути і не рівним нулю, наприклад, у
випадку, коли в ході досвіду наступної
випала грань зі значенням, більшим
"З".Наступним важливим моментом є
визначення виду функції f у
формулі (1.1). Якщо
варіювати число граней N і
число кидання кістки (позначимо цю
величину через М), загальне
число фіналів (векторів довжини
М, що складаються із знаків 1,2 ,.... N) буде
дорівнює N в
ступені М:X
= N M. (1.3)Так,
у випадку двох кидання кістки з шістьма
гранями маємо: Х =
6 2 =
36. Фактично
кожен результат Х є
деяка пара (X 1, X 2), де X 1 і X 2 - відповідно
результати першого і другого кидання
(загальне число таких пар - X).Ситуацію
з киданням М раз
кістки можна розглядати як якусь складну
систему, що складається з незалежних
один від одного підсистем - "одноразових
кидання кістки". Ентропія
такої системи в М разів
більше, ніж ентропія однієї
системи (так званий "принцип адитивності
ентропії"):f
(6 M) =
M ∙ f (6)Цю
формулу можна поширити і на випадок
будь-якого N:F
(NM) = M ∙ f (N) (1.4)Прологаріфміруем
ліву і праву частини формули (1.3):ln X
= M
∙ ln N, М =
ln X
/ 1n M.Підставляємо
отримане для M значення
у формулу (1.4):
Позначивши через До позитивну константу, отримаємо: f (X) = К ∙ lnХ, або, з урахуванням (1.1), H = K ∙ ln N. Звичайно приймають К = 1 / ln 2. Таким чином
H = log 2 N. (1.5)
Це - формула Хартлі.
Важливим при введення будь-якої величини є питання про те, що приймати за одиницю її виміру. Очевидно, Н буде дорівнює одиниці при N = 2. Інакше кажучи, в якості одиниці приймається кількість інформації, пов'язане з проведенням досвіду, що складається в отриманні одного з двох рівноймовірно результатів (прикладом такого досвіду може служити кидання монети при якому можливі два результати: "орел "," решка "). Така одиниця кількості інформації називається "біт".
Всі N фіналів розглянутого вище досвіду є рівноімовірними і тому можна вважати, що на "частку" кожного результату припадає одна N-а частина загальної невизначеності досвіду: (log 2N) 1 N. При цьому ймовірність i-го результату Р i дорівнює, очевидно, 1 / N. Таким чином. Та ж формула (1.6) приймається за міру ентропії в разі, коли можливості різноманітних результатів досвіду нерівно вірогідні (тобто Р i можуть бути різні). Формула (1.6) називається формулою Шеннона. В якості прикладу визначимо кількість інформації, пов'язане з появою кожного символу в повідомленнях, записаних російською мовою. Будемо вважати, що російський алфавіт складається з 33 літер і знака "пробіл" для поділу слів. За формулою (1.5)
Н = log лютого 1934 ≈ 5 біт.
Однак, за тими словами російської мови (так само як і в словах інших мов) різні літери зустрічаються неоднаково часто. Нижче наведена табл. 1 ймовірностей частоти вживання різних знаків російського алфавіту, отримана на основі аналізу дуже великих за обсягом текстів. У двійковій системі числення знаки 0 і 1 будемо називати бітами (від англійського виразуBinary digiTs - двійкові цифри). Зазначимо, що творці комп'ютерів віддають перевагу самедвійковій системі числення тому, що в технічному пристрої найбільш просто реалізувати два протилежних фізичних стану: певний фізичний елемент, що має два різних стани: намагніченість у двох протилежних напрямках; прилад, що пропускає чи ні електричний струм;конденсатор, заряджений або незаряджений і т.п. У комп'ютері біт є найменшій можливій одиницею інформації. Обсяг інформації, записаної двійковими знаками в пам'яті комп'ютера або на зовнішньому носії інформації підраховується просто за кількістю необхідних для такого запису двійкових символів. При цьому, зокрема, неможливо неціле число бітів (на відміну від імовірнісного підходу). Для зручності використання введені і більші, ніж біт, одиниці кількості інформації. Так, двійкове слово з восьми знаків містить один, байт інформації, 1024 байти утворюють кілобайт (Kб), 1024 кілобайт - мегабайт (Мбайт), а 1024 мегабайта - гігабайт (Гбайт). Між імовірнісним і об'ємним кількістю інформації співвідношення неоднозначне. Далеко не кожен текст, записаний двійковими символами, допускає вимірювання об'єму інформації в кібернетичному сенсі, але свідомо допускає його в об'ємному. Далі, якщо деяке повідомлення допускає вимірність кількості інформації в обох сенсах, то вони не обов'язково збігаються, при цьому кібернетичне кількість інформації не може бути більше об'ємного.Надалі практично завжди кількість інформації розуміється в об'ємному сенсі.4. Інформація: більш широкий погляд Детальніше>>
5. Властивості інформації
Властивості інформації:
• запам'ятовуваність;
• передання;
• перетворюваної;
• відтворюваність;
• стираемость.
Властивість запоминаемости - одне з найважливіших. Запам'ятовує інформацію будемо називати макроскопічної (маючи на увазі просторові масштаби пам'ятною осередки і час запам'ятовування). Саме з макроскопічної інформацією ми маємо справу в реальній практиці.Передання інформації за допомогою каналів зв'язку (у тому числі з перешкодами) добре досліджена в рамках теорії інформації К. Шеннона. У даному випадку мається на увазі дещо інший аспект - здатність інформації до копіювання, тобто до того, що вона може бути "запам'ятати" інший макроскопічної системою і при цьому залишиться тотожною самій собі.Очевидно, що кількість інформації не повинно зростати при копіюванні.Відтворюваність інформації тісно пов'язана з її передаванням і не є її незалежною базовим властивістю. Якщо передання означає, що не слід вважати істотними просторові відносини між частинами системи, між якими передається інформація, то відтворюваність характеризуєневичерпність і невичерпного інформації, тобто що при копіюванні інформація залишається тотожною самій собі.Фундаментальне властивість інформації - перетворюваної. Воно означає, що інформація може міняти спосіб і форму свого існування. Копируемого є різновид перетворення інформації, при якому її кількість не змінюється. У загальному випадку кількість інформації в процесахперетворення змінюється, але зростати не може. Властивість стираемости інформації також не є незалежним. Воно пов'язане з таким перетворенням інформації (передачею), при якому її кількість зменшується і стає рівним нулю.Підводячи підсумок сказаному, відзначимо, що робляться (але аж ніяк не завершені) спроби учених, які представляють різні галузі знання, побудувати єдину теорію, яка покликана формалізувати поняття інформації та інформаційного процесу, описати перетворення інформації в процесах самої різної природи. Рух інформації є сутність процесів управління, які суть прояв іманентної активності матерії, її здатності до саморуху. З моменту виникнення кібернетики управління розглядається стосовно до всіх форм руху матерії, а не тільки до вищих (біологічної і соціальної). Багато проявів руху в неживих - штучних (технічних) і природних (природних) - системах також володіють загальними ознаками управління, хоча їх досліджують в хімії, фізиці, механіці в енергетичній, а не в інформаційній системі уявлень. Інформаційні аспекти в таких системах становлять предмет нової міждисциплінарної науки - синергетики.Вищою формою інформації, що виявляється в управлінні у соціальних системах, є знання. Це наддісціплінарное поняття, широко використовується в педагогіці і дослідженнях зі штучного інтелекту, також претендує на роль найважливішої філософської категорії. У філософському плані пізнання слід розглядати як один з функціональних аспектів управління.Такий підхід відкриває шлях до системного розуміння генезису процесів пізнання, його засади і перспективи. Microsoft Word (часто — MS Word, WinWord или просто Word) — текстовый процессор, предназначенный для создания, просмотра и редактирования текстовых документов, с локальным применением простейших форм таблично-матричныхалгоритмов. Выпускается корпорацией Microsoft в составе пакета Microsoft Office. Первая версия была написана Ричардом Броди (Richard Brodie) для IBM PC, использующих DOS, в 1983 году. Позднее выпускались версии для Apple Macintosh(1984), SCO UNIX и Microsoft Windows (1989). Текущей версией является Microsoft Office Word 2013 для Windows и Microsoft Office Word 2011 для Mac.
-
Вкладка
Опис
Теми
Дозволяє вибрати тему робочого столу. Тема — це фоновий малюнок, набір звуків, значків і інших елементів оформлення
Робочий стіл
Дозволяє вибрати фоновий малюнок і кольори для вашого робочого столу. Кнопкою
Настроювання робочого столу додають чи видаляють деякі значки програм Windows і
вибирають значок, який повинен представляти програму.
Заставка
Дозволяє вибрати заставку. Заставка — це рухоме зображення чи статичний малюнок, щ
о з'являється на екрані, якщо клавіатура чи миша не використовувалися протягом
визначеного інтервалу часу, тривалість якого визначаєте ви самі. За замовчуванням інтервал дорівнює 15 хв.
Оформлення
Дозволяє настроювати стилі вікон і кнопок, схему кольорів і розмір шрифту. Натисніть кнопку
Ефекти для настроювання наступних параметрів:
• Застосовувати наступний перехідний ефект для меню і підказок;
• Застосовувати наступний метод згладжування екранних шрифтів;
• Застосовувати великі значки;
• Відображати тіні, що відкидаються меню;
• Відображати вміст вікна при перетаскуванні;
• Приховати покажчики виклику з клавіатури до натискання Alt.
Параметри
Дозволяє настроїти параметри екрану, включаючи кількість кольорів, що відображаються, роздільність екрану,
розмір шрифтів і частоту відновлення екрану, як показано на рис. 3
Екзаменаційний білет № 6
Питання:
Текстовий процесор WORD: Призначення і основні можливості.
Текстовий процесор Microsoft Word є одним з основних компонентів Microsoft Office. Призначений для створення, перегляду, модифікації й друку текстових документів. WORD ‑ одна із самих досконалих програм у класі текстових процесорів, що передбачає використання таких потужних засобів Word, як вибір потрібних варіантів з колекцій стандартних стилів, форматів таблиць, форматів списків, графічних ефектів і т. д.. За допомогою WORD можна швидко й з високою якістю підготувати будь-який документ ‑ від простої записки до оригінал-макета складного видання.
По-перше, WORD дає можливість виконувати все без винятку традиційні операції над текстом, передбачені в сучасній комп'ютерній технології:
набір і модифікація алфавітно-цифрової інформації;
форматування символів із застосуванням безлічі шрифтів різноманітних стилів і розмірів;
форматування сторінок (включаючи колонтитули й виноски);
форматування документа в цілому (автоматичне складання змісту й різноманітних покажчиків);
перевірка правопису, підбор синонімів й автоматичний перенос слів.
По-друге, у процесорі WORD реалізовані можливості новітньої технології зв'язування й вбудовування об'єктів, що дозволяє включати в документ текстові фрагменти, таблиці, ілюстрації, підготовлені в інших додатках Windows. Вбудовані об'єкти можна редагувати засобами цих додатків.
По-третє, WORD ‑ одна з перших загальнодоступних програм, що дозволяє виконувати операції верстки, властиві професійним видавничим системам, і готовить повноцінні оригінал-макети для наступного тиражування в друкарні.
По-четверте, WORD ‑ це унікальна колекція оригінальних технологічних рішень, які перетворюють нудотну й кропітку роботу з обробки тексту іноді в захоплююче, а іноді навіть у заспокійливе заняття. Серед таких рішень ‑ система готових шаблонів і стилів оформлення, витончені прийоми створення й модифікації таблиць, функції автотексту й автокорекції, користувальницькі панелі інструментів, макромова й інші.
Двійкова і вісімкова системи числення.
Двійкова система числення використовує для запису чисел тільки два символи, зазвичай 0 (нуль) та 1 (одиницю). Детальніше, двійкова система числення є позиційною системою числення, база якої дорівнює двом. Завдяки тому, що таку систему доволі просто використовувати у електричних схемах, двійкова система отримала широке розповсюдження у світі обчислювальних пристроїв.
Двійкове число можна представити як послідовність будь-яких об'єктів, які можуть знаходитися в одному з двох можливих станів. Наприклад:
Числа, що можуть приймати значення 0 або 1: 1 0 1 0 0 1 1
Позиції, на яких можуть стояти хрестики або нулики: х о х о о х х
Вузли електричної схеми, які може бути, а може не бути зіструмлено
Ділянки магнітної смужки, які може бути, а може не бути намагнічено
Тощо.
Зазвичай, для позначення двійкових чисел використовують нулі та одиниці. Перші персональні комп'ютери для відображення чисел мали ряд електричних лампочок (кожна з яких, зрозуміло, може або світитися, або бути вимкненою).