6. Суть, особливості та процес прийняття рішень в операційному менеджменті

Рішення – це творчий процес відпрацювання однієї або декількох альтернатив з різних можливих варіантів спрямованих на досягнення визначених цілей. У сфері виробничого менеджменту рішення – це процес, що реалізується операційним менеджером і має забезпечити дії, спрямовані на виконання завдання у даній фактичній чи запроектованій ситуації.Рішення має визначити: хто і що має виконувати та в які строки; з якими витратами тих чи інших ресурсів; при якому розподілі обов”язків, прав і відповідальності; за якої організації контролю та яких результатів варто очікувати..Потреби у прийнятті рішень визначаються: змінами у зовнішньому й внутрішньому середовищі організації; відхилення від заданих параметрів виробництва; виникнення «вузьких» місць та виявленням додаткових можливостей тощо.За способом обґрунтування всі управлінські рішення можна звести до трьох типів:інтуїтивні – засновані на відчутті того , що вибір правильний;засновані на суб”єктивних судженнях - думка чи висновок експерта сприймається на віру як аксіома;

раціональні рішення – передбачають здійснення логічних, аналітичних, інформаційно-пошукових, обчислювальних та інших операцій.

Процес прийняття рішення включає сім кроків: 1.Вибір цілі ( цілей ), оцінка ситуації й формування проблем. 2.Вибір критеріїв та формування обмежень. 3.Пошук варіантів дій ( альтернатив). 4.Оцінка альтернатив. 5.Вибір альтернатив. 6.Реалізація. 7.Зворотний зв”язок та оцінювання результатів. Процес прийняття рішень На підставі аналізу управлінського досвіду можна побудувати модель процесу розроблення рішень, що відображає послідовність їх прийняття та реалізації (див. схема 3.1.1).

1.Визначення цілі 2.Визначення та прогнозування розвитку ситуації 3.Формува-ння проблем 4.Визначення обмежень 5.Вибір стратегій 6.вибір методу вирішення проблем 7.пошук альтернатив 8.Визначення критеріїв 9.Оцінювання рішень (альтернатив) 10.Вибір кращого варіанту 11Узгодження рішення 12Прийняття рішення13Доведення рішення14Реалізація рішення15Встановлення зворотного зв”язку

16Оцінювання результатів

7.Моделювання як інструмент обґрунтування та прийняття управлінських рішень. Суть та необхідність моделювання Моделі знаходяться в основі наукового підходу до прийняття рішень і у виробничому (операційному) менеджменті. Зміст моделі – це спрощення реального життя, до якого вона застосовується. Перевага її у тому , що вона: - менш складна; - у ній усувається ряд факторів, що затуманюють реальність; - дає можливість поєднати досвід керівників із досвідом та думкою експертів; - дешева і потребує менше часу для прийняття рішень , ніж експериментування з реальними системами; - вона дозволяє вводити додаткові дані з боку менеджера, уточнювати обмеження і цілі щодо проблеми. Типи моделей та методи моделювання Існує три типи базових моделей: фізична, аналогова та математична. Фізична модель має вигляд об”єкта, що досліджується. Аналогова модель репрезентує досліджуваний об”єкт аналогом, який поводить себе як реальний об”єкт. Математична модель використовує символи для описання властивостей чи характеристик об”єкта або події. Основні типи математичних моделей1.Алгебраїчні моделі – це основний математичний інструмент, який можна використати для розв”язання загальних операційних проблем, таких як аналіз критичної точки та аналіз витрати – прибуток. 2.Статистичні мподелі. Три основні види статистичних моделей: прогнозування – процесс створення проекцій на майбутнє ( продажі, витрати тощо );контроль якості – вимірює та регулює міру відповідності;теорія рішень – використовується в деревах рішень, допомагає розв”язувати проблеми в умовах ризику;3.Моделі лінійного програмування – використовуються в рішеннях при розподілі дефіцитних ресурсів , аналізі розміщення, планування виробництва, розподілу робочої сили та інших сферах операційного менеджменту. Основні варіанти застосування лінійного програмування: - агреговане управління виробництвом; - планування асортименту виробів;- маршрутизація виробництва виробу; - управління технологічним процесом; - регулювання запасів, забезпечення їх оптимальної кількості на складах; - календарне планування виробництва; - планування розподілу продукції; - визначення оптимального рівня розташування підприємства; - календарне планування транспорту; - розподіл робітників;

- перевантаження матеріалів.4. Моделі теорії черг. Основна мета – врівноважити витрати на додаткові канали обслуговування та втрати від обслуговування на рівні нижчому від оптимального. Моделі черг допомагають керівництву визначити оптимальну кількість каналів обслуговування, збалансувати витрати у випадку надмірно малої та надмірно великої їх кількості.5. Моделі управління запасами. Для допомоги в управлінні активами фірми. Мета цих моделей – звести до мінімуму негативні наслідки накопичення запасів, запобігти їх недостачі.6.Імітаційні моделі. Комп”ютерна імітація реальних ситуацій - інструмент для аналізу складаних систем сервісу, політики обслуговування обладнання та інвестиційного вибору.7. Платіжна матриця. Один з методів статистичної теорії рішень. Дає можливість вибрати оптимальний варіант і визначити найліпшу стратегію для досягнення цілей.