ОПЕРАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

1.Об'єкт, предмет, мета і завдання операційного менеджменту. Операційний менеджмент — це цілеспрямована діяльність з керування операціями придбання потрібних ресурсів, їхньої трансформації в готовий продукт (послугу) з поставкою останнього (останніх) споживачу (на ринок). Операційний менедж-мент замикається в своїй основі на операціях планування, організації і керування організацією (надалі — операційною системою). Операційний менеджмент центральною лінією проходить через усю діяльність щодо створення (чи зміни стану)продукту шляхом перетворення необхідних ресурсів у потрібні товари, послуги за визначальної ролі операційних менеджерів і оперативної інформації. Операційний менеджмент — підсумковий у циклі економічних дисциплін, бо будь-яка фірма є органічною цілісною системою, керування операціями має забезпечити інтегративні такоординувальні ефекти, тобто в результаті операційного менеджменту фірма набуватиме статусу єдиного цілого. У той же час критерій ефективності керування повинен обов'язково співвідноситися зі стратегією бізнесу фірми, яка не зводиться до поточної ефективності. Операційний менеджмент є не тільки визначеною системою керування операціями, у параметрах і показниках якої він відображається. У його змісті відбиваються характер і особливості професійного мислення менеджера. Це свого роду структура знань, викладена як конкретна система цінностей, установок,стереотипів, що поєднують накопичені дослідницький потенціал іпрактичний досвід, сформоване світовідчування і перспективне мислення. Мета операційного менеджменту — формування ефективної системи керування операціями у виробництві, сервісі. Він націлений на побудову керувальних систем, що забезпечує виконання необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату діяльності фірми. Ринковий вибір може будуватися тільки на чіткому професійному врахуванні об'єктивних обмежень, критеріїв і стандартів. Оптимальні операційні рішення вимагають від керівника перебування в центрі виробничої системи, що розвивається. Поєднання в одне ціле основних чинників і аспектів діяльності підприємства — фінансових, організаційних, ринкових, технологічних — потребує, щоб цей процес здійснювався на міцній баз іраціонального керування операціями. Предметом операційного менеджменту є закономірностіпланування, створення й ефективного використання операційноїсистеми організації. Основне завдання операційного менеджменту — побудова керувальних систем, що забезпечують виконання необхіднихдій і процедур для одержання ринкового результату від функціонування операційної системи будь-якої організації. Спрямованість операційного менеджменту — ефективність і раціональність у керуванні будь-якими операціями.Останні можна прийняти за основні показники, що характеризують операційний менеджмент як певного роду діяльність організації (у даному випадку під «організацією» розуміється відносно відособлений структурний підрозділ у загальній систем і суспільного розподілу праці). В операційному менеджменті під «ефективністю» слід розуміти визначений ступінь досягнення поставлених операційною сис-темою цілей. Для системи, організації — це, певним чином, задоволення потреб споживачів і одержання максимально можливого прибутку. Стосовно операції під «ефективністю» слід розуміти ступінь досягнення поставлених цілей. Причому основний принцип кількісної оцінки ефективності складається з порівняння результатів проведення операції і витрат на її здійснення. Отже, ефективність операції може бути однозначно охарактеризована такими показниками: величиною очікуваного корисного ефекту (результату), імовірністю його досягнення і витратами ресурсів на досягнення цього ефекту з заданою імовірністю. Раціональність — досягнення максимально можливої ефективності як системи загалом, так і операції зокрема за мінімально можливих витрат. Ефективність і раціональність — це ті показники, що «формують» прибутковість системи «організації», яка функціонує в економічному просторі. Фундамент операційного менеджменту складають чотири головних компоненти — економіка, математичні основи дослідження операцій, технологія й організація (рис. 1.1), що взаємопов'язані і забезпечують успішну діяльність і розвиток системи (організації).

Виконавець, керівник даної діяльності (виробничої чи сервісної) на рівні виконання окремих операцій, що забезпечують ефективне і раціональне ведення всієї роботи, буде називатися операційним менеджером. В принципі всіх менеджерів можна вважати операційними менеджерами, оскільки вони зобов'язані так керувати своїми підрозділами, щоб ті функціонували ефективно і раціонально за будь-якої специфіки своєї функції. Об'єктом вивчення операційного менеджменту є операції у різних сферах людської діяльності. Вони уособлюють собою будь-яку діяльність у виробництві, науці, освіті, медицині, економіці тощо, яка позв'язана з творчим процесом. За ознаками загального менеджменту під «операцією» розуміється процес, метод або ряд дій, головним чином, практичного характеру чи сукупність цілеспрямованих актів, заходів, спрямованих на досягнення конкретної мети. Таким чином, кожний менеджер під «операцією» розуміє певну сукупність цілеспрямованих заходів. Якщо дивитись крізь призму операційного менеджменту, то в загальному значенні операція — відносно досконала рухлива форма передбачуваного результату (товару чи послуги), підпорядковується системі вимог і обмежень, що задається ззовні (хоча і не виключається формування обмежень з внутрішнього середовища). Операція завжди має результат, тобто сукупність результатів за підсумком її проведення.

Визначений вид діяльності менеджера, окреслений його професійними функціями, також передається конкретним набором операцій. Як приклад, можна розглянути операції з запасами. Керуючи такими операціями, операційний менеджер добре знає, що запаси можуть переміщуватися: переходити з однієї форми в іншу — із запасів матеріалів у запаси в незавершеному виробництві, із запасів у незавершеному виробництві — в запаси готової продукції тощо. Усі зміни запасів у натуральному чи вартісному поданні здійснюються за допомогою визначених операцій (трансакцій)із запасами. Аналіз наведених таблиць дає змогу зробити висновок проте, що операції є основою основ в діяльності будь-якого виробничого чи обслуговуючого (сервісу) підприємства (організації). Діяльність будь-якої організації можна розглядати як асортимент операцій. Виділяють чотири окремих види діяльності, що тлумачаться як операції:

0 виробництво, тобто перетворення сировини (ресурсу) на продукти;О поставки продукту споживачеві; о транспортування, тобто переміщення товарів і людей з одного місця в інше без будь-яких фізичних змін;о сервіс, тобто операція, спрямована на зміну «стану» споживача. Транспортні і сервісні операції від виробництва і поставок відрізняють два важливих аспекти:о споживач власноруч вносить вклад у процес;о послуги немає можливості зберігати. Кожна операція має конкретну мету. У цьому випадку під «метою» операції розуміють той результат, заради досягнення якого вона проводиться. Тут доречно також зазначити, що операція має також властиве тільки їй визначене завдання, вирішення якого спрямоване на досягнення її мети. Сфера діяльності сучасного менеджера велика — промисловість, бізнес, сервіс

2. Принципи, функції та методи операційного менеджменту.

До основних принципів операційного менеджменту можна віднести :o цілеспрямованість, що полягає у відповідності функцій менеджменту запланованим цілям виробництва;o економічність - раціональність, простота й ефективність організації структури управління;o адекватність - відповідність економічних методів управління суті відображених ними процесів, а також відповідність прийнятих рішень змісту функцій персоналу кожного рівня ієрархії;o комплексність - облік взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі і горизонталі, спрямованої на забезпечення функціонування виробництва;o концентрованість - передбачається в двох аспектах:1) концентрація зусиль усіх працівників на вирішення основних завдань. 2) концентрація однорідних функцій в одному підрозділі, що усуває дублювання; науковість ґрунтується на досягненнях науки в галузі управління виробництвом, врахуванні зміни законів суспільного розвитку, а також полягає у виборі оптимального критерію при прийнятті і реалізації рішень; адаптивність - гнучкість і динамічність, пристосованість системи управління до мінливих цілей ОУ й умов його роботи; відповідальність ЛПР за правомірність, обґрунтованість прийнятих рішень і їхніх наслідків економічного, соціального, екологічного і правового характеру, а також відповідальність виконавців за ефективність виконання рішення. Незважаючи на різноманітність виробничих процесів основними принципами раціональної організації даних процесів є пропорційність, прямолінійсть, паралельність, ритмічність і безперервність-характеристики, якими можна оцінити стан і якість системи управління на підприємстві. Планування - функція визначає перспективу розвитку системи і її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення наміченої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань і показників зі встановленням термінів виконання. Складовою цієї функції є прогнозування. Прогнозування - оцінка характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкту управління, а також ресурсів і організаційних заходів необхідних для досягнення очікуваних результатів. Організація - це функція створення визначеної структури для досягнення прийнятих (запланованих) планів (програм) окремими виконавцями і підрозділами. Функція організації покликана забезпечити чіткість виконання операцій, суворий взаємозв'язок виконавців і підрозділів та підвищити ефективність їхньої праці. Мотивація - це стимулювання та спонукання себе та інших до цілеспрямованих дій для досягнення своїх цілей та цілей операційної системи. В сучасній філософії операційного менеджменту в основі впливу на людей лежить не примушення, а мотиваційні регулятори, що враховують психологічні особливості людини. В центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій і очікування. Такий підхід базується на тому, що ніколи не можна замінити власну мотивацію працівника іншою. Іншими словами, внутрішню мотивацію не можна викликати зовнішньою. Тому операційний менеджер може достатньо мотивувати своїх працівників, створивши ситуаційне поле, спонукаюче їх зробити те, що від них чекають. Дане поле включає стиль управління; поведінку операційного менеджера в комунікаціях; оплату праці і ін. Контроль - це систематичний процес, за допомогою якого операційні менеджери регулюють діяльність організації (операційної системи), забезпечуючи її відповідність планам, цілям і нормативним показникам. Для реалізації функції контролю, операційні менеджери проектують (створюють) стандарти та комунікаційні мережі, що служать гарантом того, що виконавці, керівництво, організація (операційна система) виконують відповідні плани для досягненні мети. Методи операційного менеджменту - це система правил і процедур виконання різних завдань управління з метою вироблення раціональних управлінських рішень. Методи менеджменту вносять певну упорядкованість, обґрунтованість і ефективну організацію будови системи операційного управління. Операційний менеджмент використовує як загальні методи, котрі використовують в усіх сферах діяльності (економічні, соціально-психологічні, адміністративно-правові, наукові та інші), так і спеціальні, які відображають специфіку певної діяльності. Сучасною практикою вироблено чотири групи загальних методів управління операційними системами: організаційні, адміністративні, економічні і соціально-психологічні. Організаційні методи - це сукупність засобів і прийомів прямого керуючого впливу на організаційні відносини між працівниками в процесі функціонування системи (виробництва, надання послуг) з метою керування її стану відповідно до умов, що змінюються. Суть цих методів полягає в тому, що перш ніж якась діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути оптимально організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена інструкціями, що фіксують правила виконання робіт і поведінки персоналу. Необхідно спочатку створити підприємство, цех, ділянку, відділ і т. п., тобто розробити нормативні акти, що регламентують їх діяльність, підібрати і розставити по місцях людей, забезпечити їх планами, дати завдання, показати напрями дій, а потім вже керувати їх діями. Таким чином, організаційні методи передують самій діяльності, створюють для неї необхідні умови, а отже, є пасивними, складаючи базу решти трьох груп-активних методів. Адміністративні методи - це методи, які реалізуються у вигляді конкретних безальтернативних завдань, що допускають мінімальну самостійність виконавця, унаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, який віддає розпорядження. Економічні методи - це сукупність прийомів і засобів, що забезпечують використання об'єктивних економічних законів та інтересів у діяльності організації на основі товарно-грошових відносин з метою досягнення її цілей. Соціально-психологічні методи - це способи впливу на колективи людей, які базуються на використанні наукових досягнень соціальної і загальної психології в управлінні виробництвом. Розроблення і використання ефективних методів в операційному менеджменті включає:- фундаментальну інформаційну підготовку;- якісний аналіз варіантів рішень (альтернатив);- об'єктивну оцінку і економічне обґрунтування рішень, які приймаються, і методів їх реалізації;- чіткий контроль за реалізацією рішень і використаних методів. Зокрема варто звернути увагу на спеціальні методи, до яких відносяться методи системної орієнтації, моделювання експерименту і апробації та інші.