Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об'єктах
Пожежа являє собою неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральних і матеріальних збитків, а іноді призводить і до загибелі людей.
Аналіз показує, що основними причинами пожеж є: -Несправність теплових агрегатів і порушення правил безпеки при користуванні ними;
-Необережне поводження з вогнем;
-Несправність технологічного обладнання;
-Несправність електричних установок - мереж, приладів, двигунів;
-Вибухи газо-і пилоповітряних сумішей;
-Розряди статичної та атмосферної електрики.
Пожежна безпека і протипожежна профілактика - це сукупність організаційних, інженерно-технічних та медичних заходів, спрямованих на запобігання виникнення пожежі, створення умов для швидкого га ефективного гасіння пожежі тощо.
Система пожежного захисту включає вогнестійкість конструкцій, їх здатність зберігати несучу й охоронну функції. Показником вогнестій-кості будівельних конструкцій є межа вогнестійкості - час (у годинах, хвилинах) від початку випробування (пожежі) конструкцій до появи од-нієї з таких ознак:
Поява тріщин.
Зростання температури на протилежній стороні
конструкцій в середньому до 140°С.
Втрата несучої здатності.
Відповідно до чинних будівельних норм і правил (БНіП) будівлі й споруди за вогнестійкістю поділяються на п'ять ступенів. До першого ступеня вогнестійкості належать будівлі, які мають межу вогнестійкості 2,5 години і більше. До другого і третього ступе-нів - будівлі, що мають мінімальний час вогнестійкості 2 години. Будів лі четвертого ступеня вогнестійкості побудовані із важкозгоряючих матеріалів і мають мінімальний час вогнестійкості 0,5 години, а будівлі п'ятого ступеня вогнестійкості побудовані із легкозгоряючих матеріалів (дерево та ін.).
Протипожежна перешкода- це будівельна конструкція, інженерна - споруда чи технічний засіб що має нормовану межу вогнестійкості, - яка перешкоджає поширенню вогню з одного місця в інше.
Протипожежні перешкоди призначені для запобігання розповсюдженню пожежі та продуктів горіння з приміщень або пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення. За відсутності або неправильного улаштування протипожежних перешкод пожежа швидко розповсюджується, охоплюючи більшу площу, та призводить до значних втрат.
Вогнестійкість протипожежної перешкоди визначається вогнестійкістю її елементів, а саме:
Огороджувальної частини.
Конструкцій, що забезпечують стійкість перешкоди.
Конструкцій, на які вона обпирається.
Вузлів кріплення між ними.
Межі вогнестійкості конструкцій, що забезпечують стійкість перешкоди; конструкцій, на які вона обпирається, та вузлів кріплення між ними мають бути не менше потрібних меж вогнестійкості огороджувальної частини протипожежної перешкоди.
До протипожежних перешкод належать: протипожежні стіни, перегородки, перекриття, зони, тамбури-шлюзи, двері, вікна, люки, клапани.
В кожній установі для швидкої і вчасної евакуації персоналу обов'язковою є розробка плану евакуації. План евакуації складається з двох частин: текстової та графічної.
Для складання плану евакуації призначають спеціальну особу чи створюють комісію (для великих об'єктів). В склад комісії входять: голова пожежно-технічної комісії, заступник директора (завідувач) з адміністративно-господарської частини та начальник охорони об'єкта або начальник добровільної пожежної дружини.
Комісія чи спеціально призначена особа вивчає планування
будинку, щоб вияснити можливі схеми руху людей при
евакуації, а також шляхи для їх рятування. Планування вивчають простим оглядом будинку, а при складних об'єктах — шляхом вивчення проектних матеріалів та розрахунків процесу евакуації.
При огляді будинку усувають всі порушення правил стану шляхів евакуації та евакуаційних виходів. Одночасно з тим вивчають наявні акти та приписи протипожежних оглядів, щоб усунути порушення правил пожежної безпеки на шляхах евакуації. При відсутності розрахунку евакуації для театрів комісія робить його сама або запрошує спеціаліста. На основі вивчення планування, проектних та розрахункових матеріалів складають маршрути руху людей з різних приміщень. Виходячи з конкретних маршрутів руху, комісія призначає відповідальних з безпечної евакуації людей, повідомлення про пожежу та зустріч пожежної команди, а також з евакуації майна та гасіння пожежі первинними засобами.
При встановленні порядку евакуації майна комісія уточнює місця збереження документації та пожежонебезпечних матеріалів, а також діючі та запасні в'їзди на територію установи, які придатні для проїзду пожежних автомобілів.
План евакуації затверджує керівник і оголошує наказ по установі про вступ його в дію. Потім призначають термін вивчення і практичного опрацювання цього плану із співробітниками установи. Вивчення плану полягає у загальному ознайомленні з ним, вивчення особами, відповідальними за евакуацію, їх обов'язків, порядку виконання цих обов'язків, практичних навичок йа умовній пожежі.
План евакуації складається в двох примірниках: один з них вивішують в приміщенні, інший зберігають у справі. Контроль за вивченням плану евакуації і навчанням персоналу покладається на керівника установи. Для обліку проведених занять та перевірки стану шляхів евакуації корисно завести спеціальний журнал. Практичне відпрацювання плану евакуації проводиться особою, яка призначається адміністрацією установи.
Керівник установи зобов'язаний зі зміною обставин своєчасно вносити корективи в план евакуації, замінюючи працівників, які звільнилися з установи, новими. При коректуванні плану керівник повинен ознайомити новоприбулих співробітників з їх, обов'язками згідно з планом евакуації під розписку.
Зміст інструкції до плану має наступну структуру. На початку інструкції вказують особу, яка відповідає за евакуацію людей та майна, його місцезнаходження в умовах можливої пожежі чи аварії та спосіб оголошення початку евакуації." Звичайно рішення з евакуації приймає керівник об'єкта, а в його відсутність - заступник чи керівник пожежної охорони об'єкта. У випадку прямої загрози рішення про евакуацію приймає будь-яка особа адміністрації об'єкта. Велике значення має спосіб оголошення евакуації. Навіть при наявності системи евакуаційних виходів та шляхів, які відповідають усім вимогам безпеки, відсутність розпорядження та правильного оголошення про початок евакуації можуть призвести до згубних наслідків. Відомі випадки, коли засобами психологічної дії вдавалось зупинити паніку і забезпечити організований вихід людей при пожежах у театрах. Відомі й інші випадки, коли фактично ніякої загрози для життя людей не було. Однак крик «пожежа» викликав паніку з людськими жертвами. Як правило, оголошення про евакуацію має робити офіційна особа. У плані евакуації має бути підкреслено, хто оголошує необхідність евакуації і що має бути оголошено. Не слід завжди говорити про правдиву причину евакуації, а пояснити її технічною несправністю. Оголошення про пожежу та організацію руху людей можливе по радіотрансляційній мережі об'єкта. В інструкції до плану евакуації подаються обов'язки осіб адміністративного персоналу, які забезпечують спокійний та організований pyx: людей, спосіб оповіщення про пожежу, а також порядок евакуації майна.
В плані евакуації вказані дії та обов'язки осіб обслуговуючого персоналу з гасіння пожежі первинними засобами. Особи, які призначені для цієї мети, мають добре знати правила користування засобами гасіння пожеж, знати місця, де. вони знаходяться, і діяти рішуче та швидко. В приміщенні, яке горить і де є газова мережа, необхідно якнайшвидше виключити газ.
Графічна частина плану евакуації. Це план приміщень з вказаними маршрутами руху евакуації людей (їх слід складати в масштабі 1:100 або 1:200). План будинку можна викреслювати в одну лінію. Напрям руху евакуаційних потоків відмічають кольоровими стрілками. Для будинків складної конфігурації з різними комплексами приміщень викреслюються декілька планів евакуації, для багатоповерхових будинків - плани евакуації по поверхах з показом маршрутів руху. При різній планіровці поверхів, плани евакуації складаються окремо для кожного поверху. Для поверхів, які мають однакове планування, складають один план з відміткою поверхів, до яких він відноситься. На планах позначають приміщення (палата, аудиторія, балкон першого ярусу, коридор та ін.) цифрами чи буквами. Нумерують також всі евакуаційні виходи та сходи. Це дозволяє простіше позначити схеми руху. На плані евакуації показують двері у відкритому вигляді. Важливо, щоб вони відкривалися по ходу руху. В протилежному випадку необхідно перевісити двері в сторону виходу назовні. Якщо окремі евакуаційні виходи в нормальних умовах закриті, на плані пройму показують закритою і відмічають місце збереження ключів. Іноді ключі від зовнішніх дверей зберігають в ящиках, які прикріплені до 'зовнішньої стіни поряд з виходом.
Евакуація людей під час пожежі - це вимушений процес виведення людей із зони, де є можливість впливу на них небезпечних чинників пожежі. Умовами необхідними, які забезпечують ефективну евакуацію, є: мінімальний час, за який можна залишити приміщення при пожежах, аваріях; найкоротша відстань від місця аварії до виходу назовні; безпечний шлях проходження людей до виходу. Під час евакуації на шляху виведення людей не повинно бути пандусів з крутизною підйому більшою за 1/5 гвинтових сходів, порогів та інших перешкод, які можуть спричинити падіння людей.
Двері, ворота і проходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть з приміщень:
Першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку.
Будь-якого поверху, крім першого, в коридор або прохід до сходової клітки або в сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибюль, відділений від коридорів перегородками з дверима.
В сусідні приміщення на тому ж поверсі, що забезпечені вищеназваними виходами.
Евакуаційних виходів з допоміжних будівель або приміщень повинно бути не менше двох. Ширина маршів і площадок на сходах, коридорів, переходів між будівлями, проходів і дверей для евакуації людей повинна відповідати розрахункам, але не бути меншою від таких величин, м:
Маршів і майданчиків сходів - 1,2.
Коридорів і переходів між будівлями - 1,0.
Проходів - 1,4.
Дверей - 0,8 м.
Ширина зовнішніх дверей на сходових клітках не повинна бути меншою від ширини маршу сходів, а сходових маршів і площадок на сходах - не більше 2,4 м. Для ефективного гасіння пожежі необхідно праивильно підібрати засоби і заходи для її гасіння. Пожежа припиняється у таких випадках:
Ліквідації горючої речовини в зоні горіння або зниженні її концентрації.
Зниженні процентного вмісту кисню в зоні горіння до меж, при яких горіння стає неможливим.
3.Зниження температури горючої суміші до температури нижчої за температуру спалахування, коли горіння припиняється.
Пожежу гасять у більшості випадків, декількома способами одночасно. Скажімо, розпилена вода охолоджує зону горіння, а її пари знижують концентрацію кисню над поверхнею палаючої рідини. Гасять пожежі вогнегасильними засобами та їх поєднаннями. Вогнегасильні речовини на підприємствах використовують таки як воду, повітряно- механічну та хімічні піни, вуглекислоту, глеводні поєднання, вогнегасильні порошки, а також їх комбіновані поєднання.
Вогнегасильна речовина - речовина, що має фізико- хімічні властивості, котрі дозволяють створювати умови для припинення горіння. Пожежне водопостачання - комплекс інженерно-технічних споруд, призначених для огородження і транспортування води, зберігання її запасів і використання їх для пожежегасіння. По-перше, вода дуже широко використовується як вогнегасильна речовина, тому що має більшу теплоємкість порівняно з іншими вогнегасильними речовинами. Так, при нагріванні до 100 °С і випаровуванні 1 л води із зони горіння поглинається 2,68 МДж тепла і утворюється 1700 л пари. Розпилену воду нарівні з повітряно- механічною піною можна застосовувати для гасіння пожеж в резервуарах з темними нафтопродуктами. Ефект гасіння при цьому складається переважно з охолоджування поверхні рідини, що горить, до температури, нижчої за температуру її спалахування.
Потрапляючи в полум'я, краплі води випаровуються, забезпечуючи зниження температури зони горіння. Більш великі краплі охолоджують поверхню палаючої рідини, що знижує швидкість випаровування її а, отже, зменшує концентрацію пари над палаючою поверхнею і призводить до припинення горіння.
Вода використовується на підприємствах для охолоджування горючих сумішей при їх горінні, а також і для приготування хімічної та повітряно-механічної піни. На підприємствах, з наземними резервуарами зі стаціонарним дахом або з понтоном при висоті стінок більше за 12 м обладнуються стаціонарними установками водяного охолодження. Вода для їх охолодження при пожежі подається по кільцевому протипожежному водопроводу, прокладеному навколо резервуарного парку. Стаціонарна установка охолоджування резервуара конструктивно являє собою горизонтальний кільцевий трубопровід з пристроєм для розпилення води, з використанням перфорації, спринклерних або дренажних головок, розміщених у верхній частині резервуара і сполучених за допомогою сухих стояків і горизонтальних трубопроводів з мережею протипожежного водопроводу. У стаціонарної установки передбачається подача води за допомогою засувок з ручним приводом на охолоджування всієї поверхні резервуара або будь-якої її чверті. Якщо резервуари висотою до 12 м і підземні резервуари місткістю більшою за 400 кубометрів, тоді вони охолоджуються за допомогою пересувних установок пожежних стовбурів, що приєднуються пожежними рукавами до гідрантів мережі протипожежного водопроводу.
Запас води для гасіння пожеж, оптимальний, обчислюють згідно з витратою води для гасіння найбільшого резервуара в паренні або залізничної естакади, або беруть найбільшу сумарну витрату води для зовнішнього і внутрішнього пожежегасіння однієї з будівель на території підприємства.Витрату води на гасіння пожежі потрібно визначати, виходячи з інтенсивності подачі розчину (94 % води і 6 % піноутворювача).При гасінні нафтопродуктів з температурою спалахування парів 28 °С і нижче розрахункова інтенсивність подачі розчину повинна бути 0,08 л/хв, а при гасінні нафти та інших нафтопродуктів - 0,05 л/хв на 1 м2 поверхні випаровування нафти і нафтопродуктів. Розрахунковий час гасіння пожежі потрібно приймати 10 хв.
Об'єм піноутворювача приймається рівним трикратній витраті його на одну пожежу. Витрати води, необхідної для охолоджування наземних резервуарів, приймають для резервуара, що горить - 0,5 л/с на 1 м довжини кола резервуара і для сусідніх - 0,2 л/с на 1 м розрахункових довжин кола, приймаючи за розрахункову довжину 1/2 довжини кола резервуара. Повітряно-механічна піна виходить за допомогою повітряно-пінних стовбурів, генераторів піни ГП і пінних зрошувачів з водних розчинів (4“6 %) піноутворювача ПО-1, ПО-1Д, ПО-1А, ПО-1С.
Піна застосовується для гасіння горючих рідин, не розчинних у воді. Вотегасильні властивості повітряно-механічної піни визначаються кратністю, стійкістю, дисперсністю і в'язкістю.
Відношення об'єму піни до об'єму розчину, з якого вона виготовлена це кратність піни. За допомогою повітряно-пінних стовбурівотримують піну низької кратності (до 10), з допомогою генераторів піни ~ середньої кратності (до 200) і високої кратності (200-М000). Повітряно-механічної піни вогнегасильна властивість полягає в тому, що вона, по-перше, охолоджує зону горіння, по-друге, ізолює зону горіння від горючої речовини, що перешкоджає надходженню парів горючої речовини в зону горіння. Головну роль у вогнегасильній дії піни відіграє фактор ізоляції зони горіння. Успіх гасіння пожежі піною залежить і від інтенсивності подачі її в зону горіння. При гасінні різних горючих рідин і пожеж в закритих об'ємах (будівлі, шахти) останнім часом застосовують повітряно-механічну піну підвищеної кратності, яку отримують при навмисному нагнітанні повітря в піногенератор. При такій кратності знижується витрата води, а піна може застосовуватися як засіб об'ємного вогнегасіння. Однак, чим вищою є кратність піни, тим вона є менш стійкою.
Залежно від умов гасіння загорянь створені різні типи вогнегасників, які класифікуються за видом вогнегасної речовини і способами його витіснення (Рис.8.).
У рідинних вогнегасниках застосовують чисту воду, воду з добавками поверхнево-активних речовин або водні розчини різних хімічних сполук.
Хімічні пінні вогнегасники призначені для гасіння хімічної піною, яка виходить всередині вогнегасника внаслідок реакції між лужної масою (на основі МаНСОЗ), залитої в сталевий корпус вогнегасника, і кислотної (на основі Н2Б04 + Ре (Б04) 3), залитої в поліетиленовий стакан, поміщений у верхній частині корпусу. Щоб привести в дію хімічний пінний вогнегасник, необхідно рукоятку, яка відкриває клапан кислотного стакана, підняти вгору, вогнегасник перекинути вниз голівкою. Внаслідок реакції між кислотної і лужної масами, які випливають із стакана, перед входом у насадок виникає вуглекислий газ, який створює усередині корпусу тиск 1,4 МПа (14 кгс/см2), що струменем виштовхує піну.
Кратність виходу піни, тобто відношення її об'єму до об’єму розчину, дорівнює 4-6.
Повітряно-пінні вогнегасники призначені для гасіння загорянь різних речовин і матеріалів, за винятком лужних металів і електроустановок, які знаходяться під напругою, а також речовин, які горять без доступу повітря. Повітряно- механічна піна утворюється при проходження 5-6%-го водного розчину поверхнево активної речовини через насадок. У розпилювачі-насадці розчин раздробляется на краплі, потік яких переміщається з ч ежектірованіем в насадок повітрям, утворюючи піну кратністю 6-8. У насадці з сіткою піна утворюється в результаті видування на сітці бульбашок, кратність піни 50-70. Довжина струменя 3-6 м.
Повітряно-пінний вогнегасник Состоит з сталевого корпусу, кришки із замочно-пусковим пристроєм, балона для газу-виштовхувача (вуглекислота) і сифонної трубки з насадком для утворення повітряно-механічної піни. Заряджаючи повітряно-пінний вогнегасник корпус заповнюють розчином піноутворювача і ставлять газовий балон у кришку вогнегасника. Готують розчин в окремій ємності при температурі води 15. . . 200С.
Порошкові вогнегасники призначені для гасіння загорянь легкозаймистих і горючих рідин, лужно-земельних металів, електроустановок, які знаходяться під напругою, а також проти пожеж на об’єктах з великими матеріальними цінностями (лабораторії, музеї, картинні галереї і т.п.)-
Гасячою речовиною порошкових вогнегасників є порошкові суміші, які з корпусу вогнегасника витісняються надлишковим тиском газу, який знаходиться в додатковому балончику.
Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння загорянь різних речовин і матеріалів, за винятком речовин, які можуть горіти без доступу повітря. Вуглекислотними вогнегасниками можна гасити електроустановки, які знаходяться під напругою не більше ніж 1000В.
Державний пожежний нагляд - це наглядова діяльність спеціально уповноважених державних органів у сфері пожежної безпеки, пов'язана із здійсненням контролю за виконанням і додержанням вимог та вирішення інших встановлених законодавством питань у цій сфері.
Органи державного пожежного нагляду у своїй діяльності керуються: Конституцією України; Законами України; Указами Президента України; Постановами Верховної Ради України; Актами Кабінету Міністрів України (декрети, постанови, розпорядження); Наказами МНС України; Рішеннями місцевих Рад та їх виконавчими комітетами (прийнятими в межах їх компетенції).
Відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» органи державного пожежного нагляду не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Вони вирішують покладені на них завдання у взаємодії з іншими державними органами, добровільними протипожежними об'єднаннями і формуваннями громадян.
В усіх населених пунктах та на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється державний пожежний нагляд. Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань:
Розробляють з участю зацікавлених організацій та органів затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки.
Погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та інших нормативно-технічних документів, що стосуються) забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які встановлено норми і правила.
Встановлюють порядок опрацювання і затвердженні нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві в установі та організації.
Здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавств з питань пожежної безпеки.
Проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.
Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні інспектори з пожежного нагляду, які мають право:
Проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію.
Давати (надсилати) керівникам органів виконавчої влади та самоврядування різних рівнів, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі порушення правил пожежної безпеки, або з інших причин, що створюють загрозу виникнення пожежі, або перешкоджають її гасінню та евакуації людей припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, дільниць, агрегатів.
Здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених нормативно-технічними документами," під час проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення чи розширення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення порушень забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно- монтажних робіт.
4.Притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням.
5.Застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.
Для урегулювання питань охорони праці в галузі освіти Міністерством освіти і науки України, Міністерством внутрішніх справ та головним управлінням державної пожежної охорони видано наказ від 30.09.1998 №348/70 «Про затвердження правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України».
Державний нагляд ї громадський контроль за станом охорони праці
Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Спеціально уповноважений державний орган, з питань раддаційної безпеки.
Спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки.
Спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.
Органи державного нагляду за охороною праці незалежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органівмісцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється законами України «Про охорону праці», "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку'', "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.
Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади нагляду за охороною праці мають право:
Безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства, виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до Їх компетенції.
Одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вживати заходи щодо їх усунення.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політич-них формувань, місцевих державних адміністрацій.
Надсилати роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам, роботодавцям структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерствта інших центральних органів державної виконавчої владиобов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці., охоронинадр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки.
Зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв,, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання для усунення порушень вимог охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих.
Притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.
Надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.
Головним органом України по контролю за дотриманням охорони праці є державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.
Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.’
Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.
Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.
Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв’язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці. їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.
Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.
Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.