Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності.

Система охорони праці має ряд особливостей у закладах освіти. Організацію охорони праці у навчально-виховних закладах нами було розглянуто в розділі «Система управління охороною праці».

За ступенем небезпечних умов праці професія педагога в Україні займає 53-58 місце. Однак за даними всесвітньої психіатричної спілки, майже у кожного вчителя трапляються психічні розлади та моральні виснаження. Одна з найемпатичніших професій, для якої діє принцип "світячи іншим - згораєш сам". Справді, за опікуванням проблемами підростаючого покоління ^у представників цієї професії може просто не вистачити сил та часу на власне життя. За даними МОП та міжнародної спілки психологів професія педагога через високий рівень психо-фізіологічного напруження займає 10 місце у світовому рейтингу небезпечних професій.

Однією із особливостей педагогів є регулярне проходження медичного огляду на відміну від інших професій. Це зумовлено тим, що особливості їх професійної діяльності характеризуються підвищеним рівнем контакту із своїми вихованцями. В процесі даного контакту є небезпека зараження або інфікування усіх учасників педагогічного процесу, або набуття професійних захворювань. Це і призводить до підвищеного контролю за станом здоров'я педагогічних працівників.

Медичні огляди проводять відповідні заклади охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

За заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці.

За своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

На час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Медичний огляд — це огляд працівників спеціальною комісією лікарів з обов'язковими лабораторними, клінічними і функціональними дослідженнями з метою визначення можливості допуску до конкретної роботи (професії) за станом здоров'я, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Попередній медичний огляд — це огляд, який проводиться при прийнятті (або переведенні) на роботу, де є вплив шкідливих речовин та несприятливих виробничих факторів, для визначення початкового стану здоров'я претендента та його відповідності конкретно обраній професії, всебічне та поглиблене обстеження стану здоров'я особи, яка приймається на роботу, для визначення можливості використання її праці в окремих виробництвах, а також на роботах з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці.

Мета періодичних медичних оглядів — цілеспрямоване планове спостереження за станом здоров'я працюючих і виявлення перших ознак професійних захворювань, а також своєчасне виявлення симптомів загальних захворювань, що потребують амбулаторного або стаціонарного лікування. Проведення періодичних медоглядів передбачає чітку організацію та взаємодію великої кількості працівників, щоб провести їх з мінімальними затратами робочого часу і максимальною користю для здоров'я працюючих.

Санітарно-епідеміологічна станція разом з роботодавцем або уповноваженим ним органом підприємства визначає контингент осіб, які підлягають медичним оглядам. Визначення цього , контингенту проводиться один раз на два роки (у сільському господарстві — щорічно). При зміні технологічного процесу, введенні нових підприємств, робочих місць і професій (про що власник інформує територіальну санепідемстанцію) контингент осіб, які підлягають медогляду, уточнюється щорічно. Санітарно-епідеміологічна станція складає для власника акт про визначення контингенту осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам, включаючи до нього також осіб, котрі припинили роботу у виробництвах, де можливий розвиток профзахворювання. Безпосередньо на підприємстві служба охорони праці та відділ кадрів складають поіменний список осіб, які підлягають періодичному медичному огляду, і затверджують цей список у власника підприємства.

Витрати закладів і установ охорони здоров'я, пов'язані з проведенням обов'язкових медичних оглядів працівників бюджетних установ та організацій, покриваються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримування відповідного закладу й установи охорони здоров'я. Відповідно до галузевої угоди на 2011-2015 p.p. рекомендовано керівникам закладів та установ освіти здійснювати компенсацію на витрати пов'язані з медичним оглядом. Статтею 123 КЗпП України передбачено, що за час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівником, зобов'язаним проходити медичний огляд зберігається середній заробіток за місцем роботи.

В закладах освіти обов'язковим є планування роботи з охорони праці, безпеки життєдіяльності, яке передбачає на основі аналізу та контролю діяльності навчального закладу складання річного плану роботи, в якому визначаються такі заходи:

Навчання та перевірка знань працівників з охорони праці.

Проведення інструктажів, розробка, періодичний перегляд посадових інструкцій.

Внутрішній контроль.

Профілактичні та інші організаційні заходи, що спрямовані на підвищення рівня безпеки учасників навчально-виховного процесу.

Визначення потреби у новому обладнанні, матеріально™ технічних засобах безпеки та санітарно-побутовому обслуговуванні.

Згідно з установленими вимогами законодавства з охорони праці та з метою систематичного їх виконання у загальноосвітньому закладі повинні бути розроблені та затверджені посадові інструкції. Після їх реєстрації вони видаються під розпис кожному працівнику закладу (додаток 1). Організація роботи з охорони праці проводиться відповідно до сформованих планів, супроводжується виданням відповідних наказів, розпорядчих документів. Наказ видають на виконання законів, постанов уряду, наказів та рекомендацій вищих органів управління освітою, планів роботи навчального закладу.

У констатуючій частині вказують назву, номер та заголовок до тексту розпорядчого документа, зазначають мету видання наказу.

Розпорядчу частину складає текст наказової форми, вказують-ся службові (посадові) особи із зазначенням прізвища, ініціалів, посади в давальному відмінку. ¹

Наказ видається щорічно і у випадку звільнення протягом року працівника поновлюється.

Діяльність кожного підрозділу (навчального кабінету тощо) навчального закладу регламентується відповідними положеннями, затвердженим наказами Міністерства освіти і науки України, наказами керівника закладу, в їх роботі передбачаються заходи з безпеки життєдіяльності, що обліковуються в планах роботи кабінету, класного керівника, класовода, вихователя і мають відповідне нормативне забезпечення.

Крім навчання з охорони праці, повинно проводитися навчання з питань охорони життя, здоров'я, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху; попередження побутового травматизму. Ці питання входять до курсу предметів і дисциплін з безпеки життєдіяльності. Обсяги, зміст навчання та форми перевірки знань з питань безпеки життєдіяльності визначаються навчальними планами і програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України. Особлива роль в організації роботи з охорони праці належить інструктажам.

Інструктажі з питань безпеки життєдіяльності з працівниками та вихованцями проводяться одночасно з інструктажами з питань охорони праці і містять питання охорони здоров'я, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, реагування на надзвичайні ситуації, безпеки побуту тощо. Як правило, вони проводяться вихователями, класоводами, класними керівниками.

Програма вступного інструктажу розроблена на основі орієнтовного переліку питань вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності. Запис про вступний інструктаж робиться на окремій сторінці журналу обліку навчальних занять.

Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності проводиться на початку заняття у кожному кабінеті, майстерні, спортзалі тощо, наприкінці навчального року, перед початком канікул, а також за межами закладу освіти, де навчально- виховний процес пов’язаний із використанням небезпечних і шкідливих для здоров'я факторів. Первинний інструктаж проводять викладачі, учителі, класоводи, вихователі, класні керівники, керівники гуртків тощо. Цей інструктаж проводиться з вихованцями, учнями, а також батьками, які беруть участь у позашкільних заходах. Первинний інструктаж також проводиться перед виконанням кожного завдання, пов’язаного з використанням різних матеріалів, інструментів, приладів, на початку уроку, заняття, лабораторної, практичної роботи тощо.

Запис про проведення первинного інструктажу робиться в окремому журналі реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності, який зберігається в кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, спортивному залі та іншому робочому місці.

Первинний інструктаж, який проводиться перед початком кожного практичного заняття, реєструється в журналі обліку навчальних занять виробничого навчання на сторінці предмета в розділі про запис змісту уроку, заняття.

Позаплановий інструктаж з учнями, слухачами, студентами проводиться у разі порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що може призвести чи призвело до травм, пожежі, аварії тощо, при зміні умов виконання навчальних завдань, у разі нещасних випадків за межами закладу з метою їх попередження.

Реєстрація позапланового інструктажу проводиться в журналі реєстрації інструктажів, що зберігається у кожному класі, майстерні, лабораторії.

Цільовий інструктаж проводиться з учнями, слухачами, студентами у разі організації позакласних заходів (олімпіад, екскурсій, туристичних походів, спортивних змагань), під час проведення громадських позакласних робіт (прибирання територій, приміщень, дослідних робіт). Реєстрація проведення цільового інструктажу здійснюється у журналі реєстрації інструктажів.

Також у кожному навчальному кабінеті, і а також службових приміщеннях на видному місці розташовані інструкції з техніки безпеки, на поверхах — схеми евакуації. Особливо дотримання правил безпеки життєдіяльності потребується в кабінетах, лабораторіях фізики, хімії, інформатики, біології, трудового навчання та спортивних залах. Саме тому перед початком навчального року, щоб отримати допуск до роботи, проводиться атестація робочих місць. Завідуючий кабінетом зобов'язаний пред'явити такі матеріали:

Акт-дозвіл на проведення занять у кабінетах фізики, хімії, інформатики, біології, трудового навчання та спортивному залі.

Інструкція щодо техніки безпеки в кабінетах фізики, хімії, інформатики, біології, трудового навчання та спортивному залі.

Порядок проведення інструктажів.

Інструкція щодо охорони праці для кабінетів фізики, хімії, інформатики, біології, трудового навчання та спортивного залу.

Журнал реєстрації інструктажів.

Техніка безпеки для учнів у кабінетах фізики, хімії, інформатики, біології, трудового навчання та спортивному залі.

Техніка електробезпеки в кабінетах фізики, хімії, інформатики, біології, трудового навчання.

Техніка безпеки при роботі з електронагрівальними приладами в кабінетах фізики, хімії, трудового навчання.

Техніка безпеки при роботі зі скляним посудом у кабінетах фізики, хімії.

Техніка безпеки під час екскурсій на уроках фізики, хімії, інформатики, біології.

Рекомендовані інструкції, журнали та документи для навчальних кабінетів у школі наведені у додатках 2-10.

Санітарно-гігієнічні норми в закладах освіти мають ряд особливостей і поширюються на умови мікроклімату в межах робочої зони навчальних приміщень.

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

Температура повітря.

Відносна вологість повітря.

Швидкість руху повітря.

Інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення.

Температур поверхні.

Відповідно до мікрокліматичних умов праці професія педагога відноситься до категорії Іа та 16, відповідно до яких необхідно дотримуватись оптимальних величин температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні (таблиця 1).

За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі.

Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні встановлюватись із урахуванням найбільш чисельної групи працівників. Якщо працівники займають постійне робоче місце для них встановлюють оптимальні умови мікроклімату.

Таблиця 1

Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху в робочій зоні приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура повітря	Відносна вологість	Швидкість руху, м/с
Холодний період року	Легка 1а	22-24	60-40	0.1
	Легка 1б	21-23	60-40	0.1
	Середньої важкості	19-21	60-40	0.2
	Середньої важкості	17-19	60-40	0.2
	Важка	16-11	60-40	0.3
Теплий період року	Легка 1а	23-25	60-40	0.1
	Легка 1б	22-24	60-40	0.2
	Середньої важкості	21-23	60-40	0.3
	Середньої важкості	20-22	60-40	0.3
	Важка	18-20	60-40	0.4

Допустимі величини мікроклімапічнях умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обгрунтованою недоцільністю. Величини показників, які характеризують допустимі мікрокліматичні умови, встановлюються для постійних і непостійних робочих місць.

Специфічною формою людської діяльності є трудова діяльність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні, а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства. Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу.

Важкість праці — це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно- руховий апарат і функціональні системи організму (серцево- судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що харзктерри-зують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

Фізичне навантаження. Фізична праця характеризується підвищеним навантаженням, в першу чергу, на м'язову систему та інші функціональні системи організму (серцево- судинну, дихальну, обміну речовин).М'язова робота має статичний і динамічний характер.

Статична робота пов'язана з фіксацією знарядь і предметів праці в нерухомому стані, а також з наданням людині робочої пози. При статичній роботі сприйняття навантаження залежить від функціонального стану тих чи інших м'язових груп. Особливістю статичної роботи є її виражена стомлююча дія, обумовлена довгостроковим скороченням і напруженням м'язів та відсутністю умов для кровообігу, унаслідок чого знижується подача кисню та відбувається нагромадження продуктів розпаду у клітинах. Тривала присутність осередку напруження в корі головного мозку, сформованого групою навантажених м’язів, призводить до розвитку стомлення (тимчасове зниження працездатності).

Динамічна робота — це процес скорочення м’язів, пов'язаний з переміщенням тіла чи його окремих частин у просторі. При динамічній роботі сприйняття навантаження залежить від ефективності систем, що поставляють енергію (серцево-судинна і дихальна), а також від їх взаємодії з іншими органами. Енергія, що витрачається при динамічній роботі перетворюється в механічну і теплову. Динамічні зусилля мають переривчастий характер, що сприяє більш повноцінному кровообігу і меншій стомлюваності м'язів. Робота на протязі тривалого часу без перерв на відпочинок призводить до зниження продуктивності праці і чим більше навантаження м'язів, тим швидше відбувається стомлення.

Дослідження фізіолога праці показали, що для виконання тривалої фізичної роботи важливо вибирати середні величини темпу і навантажень, при цьому стомлення буде виникати пізніше. Було також встановлено, що при активному відпочинку (зміна роду діяльності) відновлення працездатності людини відбувається швидше, ніж при пасивному відпочинку. Енергетичні витрати, визначаючі важкість фізичної праці, прийнято вимірювати в кДж/c, кДж/хв, кДж/година; ккал/хв, ккал/година (1ккал=4,2 кДж). Наприклад, при навантаженні 300 ккал/хв (1250 кДж/хв) максимально можлива тривалість фізичної праці складає частки секунд, при навантаженні 15 ккал/хв™ 1 година, а при навантаженні 2,5 ккал/хв — необмежений час.

Якщо в стані спокою продуктивність (хвилинний кровообіг) серця складає 3...4 л/хв, то при інтенсивній роботі може досягати 30. .35 л/хв. При цьому число серцевих скорочень може збільшуватися з 60 до 180...200 поштовхів/хв.

Легенева вентиляція в стані спокою складає 6...8 л/хв, а при інтенсивному навантаженні досягає 100 л/хв.

Статичне навантаження з енерговитратами понад 0,65 ккал/хв відноситься до важкого. При виконанні робіт зі значною м'язовою напруженістю (вантажник, коваль, лісоруби, і ін.) енергетичні витрати за добу досягають 4000- 6000 ккал. Добові витрати енергії для осіб, що виконують роботу середньої тяжкості (верстатники, сільськогосподарські робітники та ін.) —2900-3700ккал. Якщо максимальна маса вантажів, що піднімаються вручну, не перевищує 5 кг для жінок і 15 кг для чоловіків, то робота характеризується як легка. При виконанні однієї і тієї ж роботи енерговитрати можуть значно мінятися в залежності від пози людини. Так, при письмовій роботі сидячи витрати енергії складають 0,55- 1,05 ккал/хв), а при роботі стоячи і коли руки знаходяться вище плечового пояса — (2,2 ккал/хв).

Розумове навантаження. Розумова праця поєднує роботи, пов'язані з прийомом і переробкою інформації, що вимагають переважно напруженості сенсорного апарату, уваги, пам'яті, а також активізації процесів мислення та емоційної сфери. Можна виділити дві основні форми розумової праці (за професіями): професії в сфері матеріального виробництва (конструктори, проектанти; інженери-технологи, управлінський персонал, оператори технологічного устаткування, програмісти й ін.) і професії поза матеріальним виробництвом (учені, лікарі, учителі, учні, письменники, артисти й ін.).

Ступінь емоційного навантаження на організм, що вимагає переважно інтенсивної роботи мозку по одержанню і переробці інформації, визначає напруженість праці. Крім того, при оцінці ступеня напруженості праці враховують ергономічні показники: змінність праці, позу, число рухів, зорову і слухову напруженість та ін.

Фізіологічною особливістю розумової праці є мала рухливість і вимушена одноманітна поза. При цьому послабляються обмінні процеси, що обумовлюють застійні явища в м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання кисню до головного мозку. У той же час мозок споживає при цьому близько 20% всіх енергетичних ресурсів. Приплив крові до працюючого мозку збільшується в 8-10 разів у порівнянні зі станом спокою. Вміст глюкози в крові збільшується на 18-36% і зростає вміст адреналіну та жирних кислот. Збільшується споживання амінокислот, вітамінів групи В. Погіршується гострота зору, контрастна чутливість і зорова працездатність, в результаті чого збільшується час зорово-моторних реакцій.

Тривале розумове навантаження впливає на психічну діяльність, погіршує функції уваги (обсяг, концентрація, переключення), пам'яті (Короткочасної і довгострокової), сприйняття (збільшується частота помилок). При значній розумовій напруженості спостерігається тахікардія (частішання пульсу), підвищення кров'яного тиску, зміни в електрокардіограмі, електроенцефалограмі, які характеризують біоелектричну активність мозку, збільшення легеневої вентиляції і споживання кисню. А ці функціональні зміни в організмі, в свою чергу, викликають настання гальмових процесів: ослаблення пильності й уваги, стомлення.

Добові витрати енергії для осіб розумової праці (інженери, педагоги, лікарі й ін.) сягають (2500-2800 ккал). Незважаючи на те, що розумова робота не пов'язана з великими енергетичними витратами, вона ставить до організму не менше вимог, веде до стомлення і перевтоми не менше, ніж інтенсивне фізичне навантаження.

Стомлення і перевтома. Будь-яка діяльність, якщо вона оптимальна для організму по інтенсивності і тривалості та проходить у сприятливих виробничих умовах, благотворно впливає на організм і сприяє його удосконалюванню. Ефективність діяльності людини базується на рівні психічної напруги, яка прямо пропорційно труднощі задачі. Психічна напруга — це фізіологічна реакція організму, що мобілізує його ресурси (біологічно і соціально корисна реакція). Під впливом психічної напруги змінюються життєво важливі функції організму: обмін речовин, кровообіг, дихання.

У поводженні людини спостерігається загальна зібраність, дії стають більш чіткими, підвищується швидкість рухових реакцій, зростає фізична працездатність. При цьому загострюється сприйняття, прискорюється процес мислення, поліпшується пам’ять, підвищується концентрація уваги. Пристосувальні можливості психічної напруги тим більше, чим вище психічний потенціал особистості. Механізм емоційної стимуляції має фізіологічний бар'єр, за яким настає негативний ефект (позамежна форма психічної напруги). При надмірній інтенсивності чи тривалості робота приводить до розвитку вираженого стомлення, зниження продуктивності, неповного відновлення за період відпочинку.

Стомлення — загальний, фізіологічний процес, яким супроводжуються усі види активної діяльності людини. З біологічної точки зору стомлення - це тимчасове погіршення функціонального стану організму людини, що виявляється в змінах фізіологічних функцій і є захисною реакцією організму. Воно спрямоване проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи і характеризується розвитком гальмових процесів у корі головного мозку. Внаслідок невідповідності між витратами організму в процесі роботи і темпом протікання відновлювальних процесів виникає перевтома. Позамежні форми психічної напруги викликають дезінтеграцію психічної діяльності різної вираженості. При цьому втрачається жвавість і координація рухів, знижується швидкість відповідних реакцій (гальмовий тип), з’являються непродуктивні форми поводження — гіперактивність, тремтіння рук, запальність, невластива різкість і ін. (збудливий тип). Обидва типи позамежної напруги супроводжуються вираженими вегетативно-судинними змінами (блідість обличчя, краплі поту, прискорений пульс).

До суб'єктивних ознак перевтоми відноситься почуття втоми, бажання знизити ритм роботи чи припинити її, почуття слабості в кінцівках. Важке стомлення - крайній варіант фізіологічного стану, що граничить з патологічними формами реакції. При перевтомі порушуються відновні процеси в організмі, прикмети втоми не зникають до початку роботи наступного дня. При наявності хронічної перевтоми часто зменшується маса тіла, змінюються показники серцево — судинної системи, знижується опір організму до інфекції і т. ін.

Це спричиняє зниження продуктивності праці, збільшує кількість помилок. Такий стан насамперед утрудняє складні (інтелектуальні ) і нові, що не стали звичними, дії. Позамежні форми психічної напруги нерідко лежать в основі неправильних дій оператора і створюють небезпечні ситуації. На виникнення стомлення впливають зацікавленість людини в роботі, її функціональний стан, фізичний розвиток, тренованість, досвід роботи і т.п. У сучасних умовах особливого значення набуває стомлення, що розвивається при відсутності діяльності, при виконанні одноманітної, нецікавої роботи, при значних розумових і емоційних навантаженнях, зв'язаних з необхідністю швидкого вибору рішень, труднощами задачі, дефіцитом часу, підвищеною відповідальністю, небезпекою, невдачами в діяльності і т.д.