Структура моп:

Міжнародна конференція праці — генеральна асамблея, котра, щорічно проводить свої сесії в Женеві, — забезпечує світовий форум для обговорення соціальних питань і питань трудових відносин. У її роботі беруть участь делегації з чотирьох членів, з кожної з 175 країн —- членів МОП.

Адміністративна Рада є виконавчим органом МОП. Вона проводить свої засідання три рази в рік у Женеві. До її складу входять 56 членів.

Міжнародне бюро праці в Женеві виконує функції постійного секретаріату МОГ1. Бюро займається підготовкою документів і доповідей, котрі використовуються під час конференцій та засідань Організації. Бюро має у своєму складі департамент, що відповідає за всі питання, що стосуються міжнародних стандартів праці, а також департаменти, що відповідають за діяльність працедавців та робітників.

Із 370 Конвенції і Рекомендацій, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала понад 50 конвенцій, серед яких - найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини.

Проблемами з урегулювання питань по охороні праці займаються Міжпарламентська асамблея СНД, шляхом прийняття законодавчих актів, а також міжнародна агенція ядерної енергетики МАГАТЕ.

Серед офіційних документів, які стосуються регулювання законодавства, щодо питань створення безпечних та комфортних умов праці та збереження здоров'я працівників на сьогоднішній день можна виділити ряд основних міжнародних стандартів (рис.2):

Рис.2. Основні міжнародні законодавчі документи з урегулювання питань охорони праці.

Стандарт БА 8000 розроблений Консультативною Нарадою Ради Агентства по Економічних Пріоритетах Акредитації (СЕРАА). Членами цієї організації є компанії, професійні спілки, неурядові організації, органи по сертифікації, академічні організації. Стандарт БА 8000 був опублікований у 1997 році, переглянутий - у 2001 році. Мета стандарту - сприяти постійному поліпшенню умов наймання і здійснення трудової діяльності, покращення умов праці. Стандарт БА 8000 був створений для того, щоб компанії могли підтвердити використання соціально-відповідальних підходів у своїй діяльності. Стандарт містить специфічні вимоги в сфері соціальної відповідальності, що стосуються використання дитячої праці, тривалості робочого часу, питань оплати праці, застосування дисциплінарних заходів, а також неприйнятність будь-якого виду дискримінації. У світі вже давно прийнято, що підприємства, на яких приділяється значна увага персоналу, створенню необхідних і комфортних умов для роботи, є надійними партнерами у взаємовідносинах. Стандарт БА 8000 спрямований на забезпечення привабливості умов наймання для співробітників, поліпшення умов їх праці і життєвого рівня.

В галузі охорони праці даний стандарт встановлює такі критерії соціальної відповідальності.

Компанія, з урахуванням специфіки своєї галузі промисловості і певних чинників небезпеки, забезпечує безпечні умови праці та вживає відповідні заходи для запобігання нещасних випадків і шкоди здоров'ю, що є наслідком роботи або відбуваються в її процесі, шляхом скорочення, у можливих межах, чинників небезпеки, характерних для виробничого середовища.

Компанія призначає представника вищого керівництва, який відповідає за охорону праці персоналу і виконання положень даного стандарту, що стосується охорони праці.

Компанія надає персоналу, включаючи нових працівників, регулярне і таке, що документується, навчання з охорони праці та техніки безпеки.

Компанія організує систему управління, яка дозволяє виявляти і запобігати потенційним загрозам здоров'ю і безпеці персоналу.

Компанія надає персоналу для використання чисті туалетні кімнати, доступ до питної води, а також, при необхідності, умови для зберігання продуктів харчування.

Компанія забезпечує чистоту і безпеку місць відпочинку персоналу, а також їхню відповідність основним потребам працівників.

Міжнародний стандарт ІБО 26000 «Настанова по соціальній відповідальності» Завдання стандарту ІБО 26000 допомагти організаціям упорядкувати свою діяльність в галузі соціальної відповідальності. Ця настанова дає єдине розуміння соціальної відповідальності і детальну інструкцію для всіх організацій.

В ІБО 26000 враховані всі ті принципи, яюі названі в Глобальному договорі ООН. Важливо відзначити, що стандарт ІБО 26000 розроблений не тільки для бізнес-структур, але також і для профспілок, громадських організацій і державних органів. Він визначає зони відповідальності для кожної організації у її взаєминах із зацікавленими сторонами.

Цей стандарт не є стандартом системи управління і не призначений для сертифікації або обов’язкового чи контрактного застосування. Питання, що становлять сутність соціальної відповідальності, відбивають очікування суспільства в конкретний момент часу і постійно змінюються разом із проблемами суспільства і його очікуваннями. Соціальна відповідальність організації розглядається по таких ключових напрямках: права людини, трудові відносини, довкілля, чесне ведення справ, питання, пов’язані зі споживачами, соціально- економічний розвиток суспільства.

Рис.4 Ключові напрямки відповідальності (ISO 26000)

Важливою частиною даного стандарту, що стосується питань охорони праці є розділ «Зобов’язання організації у сфері охорони праці».

Охорона праці стосується досягнення і підтримки самого високо рівня фізичного, інтелектуального і соціального

процвітання працівників, запобігання звільнень у зв'язку зі станом здоров'я, викликаного умовами праці, захисту працівників від ризиків, пов'язаних з нанесенням шкоди здоров'ю, і адаптації виробничого середовища до фізичних і психологічних можливостей працівників.

Фінансові і соціальні втрати суспільства, пов'язані з професійними захворюваннями, нещасними випадками і смертністю є занадто високими. Забруднюючі речовини і інші чинники ризику, пов'язані з роботою, завдають шкоди працівникові і можуть також впливати на населення та довкілля. Питання охорони праці також виникають при використанні небезпечного обладнання, технологічних процесів і речовин (хімічних, фізичних і біологічних).

Згідно даного стандарту організації повинна:

1. Прагнути до розуміння та контролю ризиків, пов'язаних з охороною праці. Також організація повинна вводити відповідні процедури і надавати безпечне устаткування, необхідне для запобігання професійних захворювань та нещасних випадків, а також для дій у аварійних ситуаціях.

2. Аналізувати причини нещасних випадків і виробничих захворювань, а також проблеми, підняті працівниками, для того, щоб розуміти їх і мати можливість інформувати працівників про те, яким може бути вплив на людей.

3. Розуміти і застосовувати засоби виробничої гігієни.

4. Визнавати, що психологічні ризики на робочих місцях є причинами стресів і погіршення стану здоров'я.

5. Розробити політику охорони праці, у якій буде чітко прописано, що жоден з елементів діяльності організації не є важливішим за охорону праці, і що охорона праці є невід'ємною частиною діяльності організації.

6. Надавати необхідне навчання і зміцнення потенціалу всього персоналу по необхідних напрямках.

7. Дотримуватися норми, відповідно до якої заходи щодо охорони праці не повинні бути пов'язані з витратами, покладеними на працівників.

8. Застосовувати системи управління охороною праці, які засновані зацікавленими працівниками.

Питання охорони праці розглядаються як. складова частина соціальної політики ЄС. На сьогоднішній день прийнято 38 законодавчих директив ЄС щодо вимог з охорони праці. Однією із найважливіших є

Рамкова директива 89/391/ЄС «Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників» Директива є основним законодавчим актом про охорону праці у відповідності зі статтею 118а Римської угоди про виробниче середовище, що вступила в силу 1 січня 1993 року.

Рівень вимог у рамковій Директиві можна вважати досить високим. Рамкова Директива вказує, що, вищий у державах- членах рівень вимог був прийнятий як мінімальний рівень вимог при узгодженні національних законодавств з охорони праці.

Рамкова директива містить багато нововведень, інновацій, які можна стисло описати таким чином:

Загальне завдання з поліпшення виробничого середовища та відповідні обов’язки покладаються на держави-члени ЄС і роботодавців.

Поняття виробничого середовища охоплює, поряд із традиційною фізичною безпекою, також організацію роботи, соціальні відносини на робочих місцях.

Завданнями охорони праці є не тільки запобігання фізичної шкоди (нещасні випадки та професійні захворювання), але також зниження навантаження на працівників і створення морально здорових умов праці.

Головний зміст рамкової Директиви полягаєу тому,що встановлюються загальні обов’язки роботодавців і працівників, націлені на поліпшення охорони праці, а також права працівників, пов'язані з їхньою участю в вирішенні питань охорони праці.

За винятком деяких випадків Директива застосовується у всіх приватних, державних і муніципальних галузях. Загальні визначення «працівника» і «роботодавця» указують, які обов'язки Директива накладає на кожну зі сторін. Основний обов’язок роботодавця - піклуватися про безпеку та здоров'я у будь-яких ситуаціях, пов'язаних з роботою. Директива встановлює також особливі обов'язки роботодавця по забезпеченню безпеки, такі як організація першої допомоги, боротьба з пожежами та евакуації працівників, а також медичні огляди і захист категорій працівників, які піддаються особливому ризику. В описі обов'язків роботодавців, поряд із захистом, підкреслюються превентивні заходи, які повинні прийматися на основі визначення небезпек у виробничому середовищі та оцінки ризику.

Зазначені в Директиві заходи повинні бути націлені на поліпшення існуючих умов і підвищення рівня охорони праці. На перший план висувається, таким чином, визначення цілей і завдань, а не строгих конкретних норм поведінки. Окрім завдань по запобіганню та усуненню небезпек, у Директиві зазначені і засоби, які повинні застосовуватися для досягнення поставлених цілей. Вони включають принципи превентивних заходів, перелічені в статті б директиви, такі як запобігання небезпек, усунення небезпек на стадії їхнього виникнення, розробка єдиної і всеосяжної превентивної політики, а також першочерговість колективних заходів захисту в порівнянні з індивідуальними заходами. Крім цього, Директива містить положення про організацію захисту та профілактичні заходи.

Установлено, що працівники мають право захищатися від серйозної і прямої небезпеки, а також бути вислуханими і брати участь у прийнятті рішень. Крім того, роботодавець зобов'язаний інформувати та інструктувати працівників і ознайомлювати їх з питаннями безпеки праці. Директива містить також положення про обов'язок працівників піклуватися про безпеку й здоров'я як самого себе, так і інших людей.

Описані вище нормативно-правові документи є основними документами згідно з якими адаптують українське законодавство у галузі охорони праці.