5.6. Організація розробки кон'юнктурних прогнозів

Ціль прогнозу як найважливішого етапу дослідження кон'юнктури полягає у визначенні найбільш імовірних оцінок стану кон'юнктури в майбутньому.

Основним завданням прогнозу є визначення тенденцій розвитку факторів, що впливають на ринок протягом певного майбутнього часу.

Прогноз кон'юнктури є імовірнісним результатом і здійснюється в наступній послідовності:

1. Вибір обрію прогнозування.

2. Визначення параметрів прогнозування.

3. Вибір методів прогнозування.

4. Проведення розрахунків прогнозних параметрів.

5. Інтерпретація прогнозу.

Вибір часу прогнозу є одним з найбільш важливих етапів прогнозування.

Специфіка розробки кон'юнктурних прогнозів полягає в тому, що його обрій не може перевищувати 1,5 року. Обрій прогнозування – це строк, на який ведеться прогноз.

Економічне прогнозування ґрунтується на наступних основних припущеннях:

• якщо система перебуває в стані рівноваги, то її поводження підкоряється внутрішнім законам розвитку;

• якщо система вийшла зі стану рівноваги, то прогнозування її поводження залежить від стану зовнішніх факторів (для економіки цей плин соціально-економічних процесів);

• економічні закони інертні по своїй сутності.

Виходячи з перерахованого, всі методи прогнозування кон'юнктури можна підрозділити на три основні групи:

• методи екстраполяції;

• методи експертних оцінок;

• методи моделювання.

Контрольні запитання:

1. Охарактеризувати основні методи технічного аналізу.

2. Основні положення теорії Доу.

3. Основні положення теорії Елліотта.

4. Перелічити етапи кон’юнктурного прогнозу.

Тема 6. Фінансові обчислення в кон'юнктурних дослідженнях

6.1. Область застосування фінансових обчислень у кон'юнктурному аналізі

В аналізі й прогнозуванні економічної кон'юнктури широко використаються методи фінансових розрахунків. Показники, що розраховують на основі цих методів, є по своїй сутності індикаторами кон'юнктури. Є й зворотна залежність фінансових обчислень від кон'юнктури – її зміна впливає, як правило, на базу фінансових розрахунків.

Оцінка динаміки кон'юнктури простих і складних відсотків по ряду господарських і фінансових операцій необхідна для прогнозування ситуації на ринку. Крім того, застосування перерахованих фінансових інструментів необхідно для розрахунку самих індикаторів кон'юнктури (визначення валютних курсів, обсягів продажів і т.п.) Без знання сутності фінансових обчислень неможливо оцінити зміна кон'юнктури того або іншого фінансового показника (індикатора).

6.2. Прості й складні відсотки

Найбільш важливим елементом фінансових розрахунків є дохід, одержуваний від зробленої угоди – так званий відсоток або процентний дохід. Це може бути дохід від надання кредиту, проведення брокерської операції з товаром або цінними паперами й т.д. При висновку угоди сторони домовляються про розмір відсотків, установлюваних відношенням доходу від проведення угоди до загальної суми угоди, виплачуваних в одиницю часу. Одержувану величину називають декурсивною ставкою відсотка. Виражається вона у вигляді десяткового або натурального дробу.

Нарахування відсотків відбувається залежно від умов угоди, установлюваних періодом нарахування – раз у рік, півріччя, квартал, місяць.

Дохід по відсотках від укладеної угоди розраховується по наступній формулі (6.1):

I = i * P * n , (6.1)

де I – дохід по відсотках; i – ставка відсотка; P – первісний обсяг угоди (боргу); n – число періодів нарахувань.

Збільшення суми грошей у міру сплати відсотків називають нарощуванням або ростом первісної суми.

Процес збільшення суми боргу з нарахованими простими відсотками описується арифметичною прогресією із загальним чином (6.2):

P * (1 + n * i ), (6.2)

де n – число періодів, через яке здійснюється виплата довга.

На практиці нерідко процентна ставка міняється залежно від періоду її застосування. У цьому випадку сума боргу розраховується по наступній формулі (6.3):

S = P (1 + ), (6.3)

де i_k – ставка простих відсотків для періоду k = ,m; n_k – тривалість періоду k.

Ставки відсотків по кредитах банків варіюють залежно від особливостей позичальника. Великі банки відносно надійних позичальників визначають кращі ставки, що виступають індикаторами у відношенні до інших позичальників. Такі ставки називають «прайм рейт» (prime rate). При встановленні «прайм рейт» ураховується загальногосподарська кон'юнктура, наявність грошових резервів і динаміка кон'юнктури процентних ставок.