2.Заг.Клас-я мист-ва

Види М визнач-с я матеріалом, яким кор-ся творець для втілення худ. образу. За засобом існування худ. образу мистецтво поділ-ся:

1.часові(літ-ра, музика)-динамічні-твори М представляють процес, що триває протягом часу, відтворюють дійсність у розвитку;

2.просторові (скульптура, худож.)-статичне - відтв-ть образи в просторі, твори мають предметну форму, статичні;

3.просторово-часові(театр, кіно) - синтетичні – поєднують просторове розгортання образу з динамікою його розвитку в часу .

3.Образотворче М – це група видів худ. діяльності, що відтворюють візуально сприйняту дійсність, мають предметну форму, не не змін-ся в часі і просторі.(графіка. живопис, скульпт, декор.-прикл. М)

Графіка (грецьк.- “пишу, процарапиваю”) як термін поєднує 2 групи худ.творів: малюнок і друкована (комп. Г). Друкована Г- (гравюра) – зображення на дерев”яній, Ме, кам”яній або ін. дошці, яке друкується на папері; відбиток з гравіровальної дошки наз.”естамп”. Рисунок– це зображення на площин, що викон-ся за допом.контурних ліній, штрихів, світлових плям в одному або кількох кольорах.

Живопис - вид образ.-го мист-ва, яке розгортається в двох вимірах, але прагне отримати третій вимір, створити іллюзію простору, глибини. На відміну від графіки, головним засобом виразності є сполучення кольорів, а не ліній.Скульпт. – (вирізаю, висікаю) – це вид образ-го м-ва, твори якого мають об”єм і тривимірну форму, що розміщена в реальному просторі

4. Історія вин-я...рисунку

Р– це зображення на площин, що викон-ся за допом.контурних ліній, штрихів, світлових плям в одному або кількох кольорах..

Р – з найд періодів в істор. людства. Від епохи палеоліта –Р тварин, процарапані на кістках і камінні, і намал-ні на стінах і сводах печери. Послід-на эволюция Р: от линий, процарап-х или вдавл-х, к нарис-м, от контура к силуэту, к штриховке, к тону, красочному пятну

Древн. світ- панування Р-єгип живопис(полуписмена, образний шрифт), розпис гр.ваз(ддекор.прикраса, тісно пов”язана з формою сосуда)-краска не відіграє пров.ролі, лишезаповнює силует. Середні віка-немає приц.відміни між Р і живоп-м(візант.мозаїка, середн-ва мініатюра-середнє між станк.картиною і орнамент.прикрасою).Піздня готика і ран. Відродження(зародж-ня буржуаз.культ-ри, зародження інд-зма)-живопис починає віокр-ся від архитектури(у вигляді алтарної і станкової кртини), з”явл=ся принципова різниці між Р і жив-м, починається історія гроф-го М як самост-ї обл-ті.

Інструменти для мал-ня:*сухі(грифель, олівець; металев (Рв)грифель- ннайдавніш.)*мокрі(перо, пензель);*м”які(вугілля, італ. олівець-природне чорне каміння шиферної породи, сангіна- червона крейда)

Графіт.олівець з”явився в XVIст і до XVIІІст. він виконуе допоміжн. ф-ції.

Найдавн.рідиною для мал-ня були природні матеріали: чорнильний горіх, китайська туш, яку здобували з копоті ламп, бістр – з соснової сажи, сепія – пузир каракатиці) А в ХіХст. Розповсюдж-ся сталеве перо та анілінові чорнила (хімічні).

5.Істор. І т. Вир-ва папіру

Матеріали для малювання включають основу (площину, на якій його зроблено) та інструменти для мал-ня. Основним варіантом матеріалу для малювання став папір.Винайд. в Китаї(Ііст.до.н.е.), робали з дерв. Лубу, була рихлаі ломкая. Через Сер.Азію П - в Зах.ЄвропуВ І ст. н.е. Самаркадан – центрв вир-ва. В Європі П виг-ли в лняних тряпок.

В європ. М-ві.перші мануфактури з вигот-ня паперу з”явил.з ХІ-ХІІ ст. во Фр і Ісп Старовин папір був товстим і шершавим, тому його грунтували і підфарбов-ли.Філіграні (образ-ся від проволоч-ї кришки ящика, де вичерпув-ся П)- з кінцф ХІІІст.

Худ-ка викор-ля П з 14 ст, її груттували і проклеювали. З 15 ст. П стає міцнішим, але з неприємним жовтув. або коричн.відтінком – до 16 ст.її грунтували і підсвіч-ли з одного боку. З кінця 15 ст – блакит. П (Венец. живопис).В 16-18ст кольор. П (синя, сіра, св.-корич., рожева).

10.Т.вир-а гравюри на дереві

Графіка (грецьк.- “пишу, процарапиваю”) як термін поєднує 2 групи худ.творів: малюнок і друкована (комп. Г). Друкована Г- (гравюра) – зображення на дерев”яній, Ме, кам”яній або ін. дошці, яке друкується на папері; відбиток з гравіровальної дошки наз.”естамп”

Випукла – найб.хар-на гравюра на дереві або ксилографія (ксилос- гр. дерево). на оброблену дошку з гладко виструганою поверхнею художник наносить малюнок. Потім він сам або різник по дереву вирізає спец. ножами і видовбує долотцями проміжка між лініями малюнку так, що малюнок стає рельєфним – випуклим. При друкуванні фарба наноситься тільки на рельєфну частину. На відбитку зображення стає зворотнім відносно малюнку на дошці. З 1 дерев.дошки – кілька тисяч естампів.

11.Заглиблена гравюра зазвичай викон-ся на метал. доршці двома способами її обробки:

1. механічний – різцева гравюра- найчастіше викор-ся мідна дошка. Малюнок вирізають спец.інструментами, після чого накладають фарби так, щоб вони потрапили у прорізані місця-борозди. Залишки фарби обережно знімають з гладких частин дошки і друкують за допом.пресу, відновлюючи фарбу для кожного естампа. З 1 мідн. Дошки – до 300 гарних відбитків. В ХІХ ст. Матеріалом для різчевої гравюри стає сталь. Сталева дошка дає необмежену к-ть відбитків, але її важко обробляти. Все робив сам художник спочатку до кінця..

2. різновидом хімічного способу друку є офорт (фр.-міцна горілка = азотна кислота)Ме дошка вкрив-ся особл. лаком стійким до дії азот. к-ти (віськ, різні смоли, асфальт)дошку коптили над вогнем і на лаковій поверхні вирізали зображеннядошку протр-ли азот.к-тою покр-ли друкар. фарбою, яка зберіг-ся тільки на виріз-х лініях, іншы частини не сприймали цю фарбу.