
- •1.Норма права: поняття і ознаки
- •2.Структура правової норми
- •3.Види правових норм
- •4.Чинність правової норми в часі, просторі і за колом осіб
- •5.Способи викладу правової норми в правовому акті
- •6. Система підзаконних актів України
- •7. Поняття і ознаки правовідносин
- •9. Суб’єктивне право
- •10. Юридичний обов’язок
- •11. Юридичні факти та їх класифікація
- •12. Поняття і форми реалізації права
- •13. Застосування права: поняття і основні стадії
- •14. Застосування права у разі прогалин у законодавстві
- •15. Тлумачення права
- •16. Правосвідомість: поняття, структура і види
- •18. Правовий ідеалізм та правовий нігілізм
- •19. Механізм правового регулювання
- •20. Правопорушення: поняття, ознаки і види.
- •21. Склад правопорушення
- •22. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, цілі, принципи.
- •23. Види юридичної відповідальності.
9. Суб’єктивне право
Суб'єктивне право — це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин. Іншими словами, це міра поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.
Ознаки суб'єктивного права
• можливість певної поведінки;
• можливість, яка належить лише уповноваженому суб'єкту, яка надається для задоволення інтересів уповноваженої особи;
• наявне у правовідносинах;
• є мірою можливої поведінки, порушення якої вважається зловживанням правом;
• існує лише відповідно до юридичних обов'язків;
• встановлюється нормами права;
• забезпечується (гарантується) державою. Елементами суб'єктивного права є:
1) право на здійснення певних дій (право на власні дії);
2) право вимоги від зобов'язаної особи здійснити певні дії (право на чужі дії)
3) право звертатися до держави за захистом порушеного права (право на дії держави).
10. Юридичний обов’язок
Юриди́чний обо́в'язок — міра необхідної поведінки особи.
Види юридичного обов’язку
Залежно від обсягу виділяють такі основні види юридичного обовязку :
а) здійснити певну активну поведінку.
б) утриматися від певної поведінки, наприклад, не посягати на права інших людей;
в) переносити обмеження в правах - внаслідок застосування міри юридичної відповідальності.
Ознаки юридичного обов’язку
Він характеризується такими основними ознаками:
1) це міра необхідної поведінки, що передбачає точне визначення, якою-ця поведінка має бути. Дотримання такої міри обов'язкове, бо обов'язок забезпечується можливістю державного примусу ;
2) юридичний обов'язок встановлюється на основі юридичних фактів і вимог правових норм;
3) обов'язок встановлюється в інтересах уповноваженої сторони – окремої особи, суспільства чи держави в цілому;
4) юридичний обов'язок полягає не стільки у визначенні, якою має бути поведінка, скільки у реальній фактичній поведінці зобов'язаного учасника;
5) у зобов'язаної сторони відсутній вибір між виконанням і невиконанням обов'язку, бо невиконання або неналежне виконання юридичного обов'язку виступає правопорушенням і тягне за собою заходи державного примусу.
11. Юридичні факти та їх класифікація
Юридичні факти — це життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі.
Юридичний факт — передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права (у даному разі — смерть спадкодавця).
Класифікація юридичних фактів
Юридичні факти розподіляються на діяння та події.
Діяння — вольові акти поведінки людей:
зовнішнє вираження їх волі та свідомості (дії), або пасивна поведінка, що не має зовнішнього вираження (бездіяльність);
Діяння також можуть бути правомірними; неправомірними.
Події — такі юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб'єктів права (наприклад, досягнення особою певного віку).
Юридичні факти, крім того, класифікуються за іншою ознакою:
правотворчі — юридичні факти, з якими норми права пов'язує виникнення правовідносин (наприклад, наказ ректора про зарахування абітурієнта К. до вузу).
правозмінні — юридичні факти, з якими норми права пов'язує зміна правовідносин (наприклад, наказ ректора про переведення студента К. з очної на заочну форму навчання);
правоскасувальні — юридичні факти, з якими норми права пов'язує припинення правовідносин (наприклад, наказ ректора про видачу студенту К. диплома про закінчення вузу).
Слід зважити на те, що один і той самий юридичний факт може бути правотворчим, правозмінним, правоскасувальним для суб'єктів, які є сторонами у правовідносинах. Так, факт смерті громадянина — обставина, що припиняє правовідносини між померлим і його дружиною, дітьми. Одночасно це є і правотворчим фактом, тому що після закінчення певного строку з дня смерті громадянина виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією права дружини, дітей на спадщину.