9. Суб’єктивне право

Суб'єктивне право — це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин. Іншими словами, це міра поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.

Ознаки суб'єктивного права

• можливість певної поведінки;

• можливість, яка належить лише уповноваженому суб'єкту, яка надається для задоволення інтересів уповноваженої особи;

• наявне у правовідносинах;

• є мірою можливої поведінки, порушення якої вважається зловживанням правом;

• існує лише відповідно до юридичних обов'язків;

• встановлюється нормами права;

• забезпечується (гарантується) державою. Елементами суб'єктивного права є:

1) право на здійснення певних дій (право на власні дії);

2) право вимоги від зобов'язаної особи здійснити певні дії (право на чужі дії)

3) право звертатися до держави за захистом порушеного права (право на дії держави).

10. Юридичний обов’язок

Юриди́чний обо́в'язок — міра необхідної поведінки особи.

Види юридичного обов’язку

Залежно від обсягу виділяють такі основні види юридичного обовязку :

а) здійснити певну активну поведінку.

б) утриматися від певної поведінки, наприклад, не посягати на права інших людей;

в) переносити обмеження в правах - внаслідок застосування міри юридичної відповідальності.

Ознаки юридичного обов’язку

Він характеризується такими основними ознаками:

1) це міра необхідної поведінки, що передбачає точне визначення, якою-ця поведінка має бути. Дотримання такої міри обов'язкове, бо обов'язок забезпечується можливістю державного примусу ;

2) юридичний обов'язок встановлюється на основі юридичних фактів і вимог правових норм;

3) обов'язок встановлюється в інтересах уповноваженої сторони – окремої особи, суспільства чи держави в цілому;

4) юридичний обов'язок полягає не стільки у визначенні, якою має бути поведінка, скільки у реальній фактичній поведінці зобов'язаного учасника;

5) у зобов'язаної сторони відсутній вибір між виконанням і невиконанням обов'язку, бо невиконання або неналежне виконання юридичного обов'язку виступає правопорушенням і тягне за собою заходи державного примусу.

11. Юридичні факти та їх класифікація

Юридичні факти — це життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі.

Юридичний факт — передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права (у даному разі — смерть спадкодавця).

Класифікація юридичних фактів

Юридичні факти розподіляються на діяння та події.

Діяння — вольові акти поведінки людей:

зовнішнє вираження їх волі та свідомості (дії), або пасивна поведінка, що не має зовнішнього вираження (бездіяльність);

Діяння також можуть бути правомірними; неправомірними.

Події — такі юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб'єктів права (наприклад, досягнення особою певного віку).

Юридичні факти, крім того, класифікуються за іншою ознакою:

правотворчі — юридичні факти, з якими норми права пов'язує виникнення правовідносин (наприклад, наказ ректора про зарахування абітурієнта К. до вузу).

правозмінні — юридичні факти, з якими норми права пов'язує зміна правовідносин (наприклад, наказ ректора про переведення студента К. з очної на заочну форму навчання);

правоскасувальні — юридичні факти, з якими норми права пов'язує припинення правовідносин (наприклад, наказ ректора про видачу студенту К. диплома про закінчення вузу).

Слід зважити на те, що один і той самий юридичний факт може бути правотворчим, правозмінним, правоскасувальним для суб'єктів, які є сторонами у правовідносинах. Так, факт смерті громадянина — обставина, що припиняє правовідносини між померлим і його дружиною, дітьми. Одночасно це є і правотворчим фактом, тому що після закінчення певного строку з дня смерті громадянина виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією права дружини, дітей на спадщину.