1.Норма права: поняття і ознаки

норма права - це об'єктивно існуюче загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки, котре регулює поведінку між людьми і забезпечується силою державного примусу.

До основних ознак слід віднести:

1) Нормативність

2) Системність

3)Загальнообов’язковість

4) Право покликане врегульовувати суспільні відносини через наділення учасників суспільних відносин певним набором прав і обов'язків.

5) Забезпеченість реалізації права державою з допомогою різних способів, в тому числі з використанням примусу.

6) Формальна визначеність.

7) Держава створює право або санкціонує його норми

8) Право, виражаючи загальну волю суспільства, має відповідати засадам, природного права, в першу чергу не порушувати невід'ємних (природних) прав людини, принципу справедливості.

2.Структура правової норми

Структура норми права - це її внутрішня будова.

До структурних елементів норми права ставляться:

- гіпотеза - частина норми, що вказує на фактичні обставини, при настанні яких варто виконати встановлене правило;

- диспозиція - частина норми, що містить саме правило поведінки, що вказує на права та обов'язки сторін у регульованому відношенні;

- санкція - частина норми, що передбачає заходи примусового впливу, застосовувані до порушників даного правила поведінки.

3.Види правових норм

Норма права – це загальновизнане, формально визначене правило поведінки, яке формулюється державою і має загальнообов’язковий характер, набуває якостей нормативності і загальнообов’язковості у чітко встановленому порядку і здійснення якого забезпечується державою. Норми права пділяються:

1) за функціональною спрямованістю: регулятивні – встановлюють права та обов’язки суб’єктів; правоохоронні – регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов’язків, встановлених регулятивними нормами.

2) за предметом правового регулювання (за галузями права): норми державного, адміністративного, цівільного та інших галузей права. Галузеві норми поділяються на: матеріальні – встановлюють бажане правило поведінки, права та обов’язки суб’єктів; процесуальні – регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов’язків, встановлених в нормах права.

За функціональним призначенням норми права поділяються на: 1) Відправні – мають найбільш загальний характер і поділяються на а) норми-начала (положення, що закріплюють підвалини суспільного та державного устрою), б) норми-принципи (закріплюють принципи права), в) визначально-установчі норми (визначають цілі, завдання окремих галузей права), г) норми-дефініції (містять визначення правових категорій та понять). 2) Норми-правила поведінки – безпосередньо регулюють суспільні відносини.

З точки зору характерів приписів: зобов’язуючі (закріплюють обов’язки), забороняючі (містять заборону), уповноважуючі (наділяють певними правами).

За формою закріплення поведінки суб’єктів: категоричні, диспозитивні (допускають доповнення), рекомендаційні (варіанти бажаної поведінки), заохочувальні.