19.Механізм правового регулювання.

Механізм правового регулювання — це взята в сукупності система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин.За допомогою цієї системи правових засобів, способів і форм нормативність права переводиться у впорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок.Основні ознаки механізму правового регулювання:1) він є частиною механізму соціального регулювання;2) об'єднує всі явища правової дійсності:• засоби (норми права, суб'єктивні права і обов'язки, рішення судів та ін., що об'єктивовані у правових актах);• способи (дозвіл, зобов'язання, заборони);• форми (дотримання, виконання, використання, застосування);3) це взаємопов'язана та взаємодіюча система;4) є динамічною частиною правової системи суспільства — він призначений для приведення в дію необхідних елементів правової системи;5) результатом його дії є встановлення правопорядку в суспільстві.Елементами механізму правового регулювання є:1. Норма права.3. Юридичні факти2.Правовідносини

20 Паровопорушення, поняття, ознаки.

Правопорушення - це протиправне винне діяння деліктоздатної особи, котре посягає на суспільні відносини, що охороняються законом. Таке соціальне явище властиве всім суспільствам. Основними ознаками правопорушення виступають:1) вони є діяннями, тобто актами поведінки саме людей, а не проявами ін ших, наприклад, природних сил. З іншого боку, діяння (дія або бездіяльність) слід відрізняти від думок, почуттів людей;2) правопорушення є завжди суспільно небезпечними чи суспільно-шкідливими діяннями, позаяк вони завдають шкоди охоронюваним законом суспі льним відносинам і в такій якості оцінюються суспільством;3) правопорушення є протиправною поведінкою, тобто, такою, що порушує конкретну правову норму. Наприклад, діяння не є злочином, якщо воно не пору шує однієї з норм Особливої частини Кримінального кодексу;4) правопорушення є винним діянням. Вина - це психічне ставлення особи до вчиненого нею поведінки та її наслідків. Винність особи передбачає здатність її давати звіт за свої дії та керувати ними. Справа в тому, що в деяких випадках особа втрачає можливість правильно усвідомлювати свої дії й керувати ними. Такий стан особи називається неосудністю. Діяння особи в стані неосудності, хоч би йпротиправні, не є правопорушеннями і не тягнуть юридичної відповідальності;5) правопорушення є діянням лише деліктоздатної особи, тобто такої, що за законом може нести юридичну відповідальність. Деліктоздатними є всі осудні особи, котрі які досягли визначеного законом віку, з котрого є можливим настання кримінальної відповідальністю. В Україні відповідальність за вчинення злочину настає, якщо особа на час його вчинення досягла 16 років (за деякі злочини - з 14 років).Відсутність будь-якої з наведених ознак не дозволяє кваліфікувати діяння як правопорушення.Класифікація правопорушень здійснюється за різними критеріями. Найпоши реніший з них - ступінь суспільної небезпеки (шкідливості) правопорушення. За цією підставою вони поділяються на злочини (суспільно небезпечні діяння, перед бачені кримінальним законом) і проступки (суспільно шкідливі діяння, що пося гають на окремі сторони правопорядку, ті чи інші ділянки суспільних відносин). У свою чергу проступки поділяються на цивільні, адміністративні та дисциплінарні. Окремими авторами виділяються також процесуальні правопорушення.