17. Правова культура

за своїм змістом виступає свого роду юридичним багатст¬вом, яке виражається в досягнутому рівні регулятивних властивостей права, нагромаджених правових цінностей, тих особливостей права, юридичної техніки, ко¬трі належать до духовної культури, до правового прогресу.Саме поняття правової культури складається з таких елементів:1)стан правосвідомості в суспільстві, тобто: а) певний рівень правового ми¬слення і чуттєвого сприйняття правової дійсності; б) належний ступінь знання на¬селенням законів; в) високий рівень поваги до норм права;2)стан законності, який характеризується певним ступенем розгортання всіх її вимог, реальністю їх здійснення (міцністю правопорядку);3)стан процесів правотворчості і реалізації права; Зараз дослідники виділяють чотири стани правової куль¬тури: а) ідеолого-психічний стан; б) нормативний стан, який фіксується сукупніс¬тю правових норм; в) поведінковий стан, що вказує на характер правових дій; г) об'єктивний стан, який закріплює наслідки правової діяльності. об 'єктивні критерії правової культури в західному праві:1)стабільність і передбачуваність законів (закон, який часто змінюється не вартий того паперу, на якому написаний);2)юридична грамотність населення (хто не знає своїх прав, той їх не має);3)законослухняність населення, тобто у всіх своїх справах вести себе в рам¬ках закону;4)роль юриста як гаранта прав і свобод громадян (юрист - кращий друг лю¬дини);5)стабільність і правонаступництво рішень державних органів і відомств не¬залежно від зміни керівників, які прийняли рішення від імені органів чи відомств;6)неухильне виконання контракту (сторонами); Основними функціями правосвідомості є: 1) пізнавальна (когнітивна, інформаційна) — передбачає наяв¬ність правових знань та інформованість про нормативноправові акти, є результатом інтелектуальної (розумової) діяльності суб'єктів суспільних відносин щодо виявлення, сприйняття та розуміння того, що собою являє чинне право, подальше осмис¬лення різних правових явищ, пізнання правової дійсності. 2) оціночна (емоційна) — це виникнення у людини на розумовому і емоційному рівні оціночного ставлення до різних явищ і про¬цесів правового життя на основі власного досвіду та правової практики. 3) регулятивна — реалізується через систему мотивів, ціннісних орієнтацій, правових установок, які виступають специфічним ре¬гулятором поведінки людей.

18. Правовий нігілізм

є різновидом соціального нігілізму як родового поняття. Його суть полягає в загальному негативно-заперечному без усякої поваги ставлен¬ні до права, законів, нормативного порядку, правової системи в цілому. В дисер¬тації з проблеми правового нігілізму (автор Чернєй В. В.) це явище визначається як негативне ставленням громадян до права, законів, наявністю у них і посадових осіб установки на досягнення соціально значимих результатів неправовими засобами. Одним із ключових моментів правового нігілізму виступає несприйняття пра¬ва як базової, основоположної ідеї, ставлення до нього як до другорядного явища в загальній шкалі людських цінностей. У нашій країні правовий нігілізм має глибокі історичні корені.Розглянемо основні форми вираження правого нігілізму: 1. Прямі порушення діючих законів й інших правових актів (навмисні або з необережності). Сюди належить вся сукупність правопорушень: злочинів, адмініс¬тративних проступків тощо.2. Повсюдне і масове невиконання (недотримання) правових приписів, коли суб'єкти (громадяни, посадові особи, державні органи, громадські організації) по¬просту не співвідносять свою поведінку з вимогами правових норм, а намагаються жити і діяти за "своїми правилами". Невиконання законів у масових масштабах -ознака безсилля держави. Нерідко державні чиновники публічно відмовляються виконувати ті чи інші закони, бо, на їх думку, вони "застарілі" або "невірні".3. Видання суперечливих, паралельних і навіть взаємовиключних актів, які ніби нейтралізують один одного. Нерідко підзаконні акти (укази президента, по¬станови уряду) стають "надзаконними". В той же час значні ділянки суспільних відносин залишаються неврегульованими правом, хоч і потребують такого врегу¬лювання. На жаль, нова Конституція України не зовсім чітко розмежувала предме¬ти законотворчості й указотворчості. 4. Підміна законності політичною, ідеологічною або прагматичною доціль¬ністю, виходи на неправове поле діяльності, бажання різних суспільних сил реалі¬зувати свої інтереси поза конституційними рамками. 5. Врешті, можна виділити теоретичну форму правого нігілізму, котра пов'язана з сугубо заідеологізованими, викривленими уявленнями про державно-правову дійсність та її розвиток. Якщо правовий нігілізм означає недооцінку права, то правовий ідеалізм - йо¬го переоцінку. Обидва ці явища базуються на деформованій правосвідомості, де¬фіциті політико-правової культури.Хоча зовнішньо правовий ідеалізм менш помітний, не так кидається в очі, це явище завдає такої ж шкоди державі, суспільству, як і правовий нігілізм. Справа в тому, що на право не можна покладати нездійсненні надії - воно не є всесильним. Наївно вимагати від нього більше, ніж воно завідомо може дати, йому необхідно відводити те місце і ту роль, які випливають з об'єктивних можливостей даного інституту.