13. Застосування права : поняття та основні стадії

Акт застосування права - це індивідуально-правовий акт компетентного органу або посадової особи, який видається у конкретній юридичній справі з метою встановлення наявності чи відсутності суб'єктивних прав або юридичних обов'язків і визначення їх міри на основі відповідних правових норм.Ознаки:1) вони мають владний характер;2) правозастосовні акти - це індивідуально-правові акти,який не містять но¬рми права, вони передбачають індивідуальний правовий припис;3) вони мають бути законними, тобто опиратися на певні норми права;4) акти застосування права повинні бути обгрунтованими, тобто опиратися на встановлених доказами обставинах;5) правозастосовні акти видаються за визначеною законом процедурою у встановленій формі і з точним найменуванням.Класифікація актів застосування права здійснюється за різними критеріями.За формою правозастосовні акти поділяються на три групи: а) такі, що мають вигляд окремого документу; б) у формі резолюції на іншому документі; в) в усній формі.За своєю роллю в правозастосовному процесі акти поділяються на основні (наприклад, рішення суду в кримінальній справі) та допоміжні (наприклад, ухвала суду про призначення експертизи).З огляду на юридичні наслідки, котрі пов'язані з актами застосування права останні поділяються на: а) конституюючі - такі, що мають наслідком динаміку правовідносин; б) декларативні - такі, що не мають таких наслідків.За суб Актами прийняття вони поділяються на акти органів законодавчої влади, акти органів виконавчої влади, акти судової влади, акти контрольно-наглядових органів, акти органів місцевого самоврядування.за характером рішення (припису, який у них міститься): зобов'язуючі; забороняючі; уповноважуючі; про заохочен¬ня; затверджувальні; такі, які фіксують факти та обставини, що мають юридичне значення (наприклад, акти реєстрації автомототранспорту, зброї тощо)

14. Застосування права у разі прогалин у законодавстві

Під прогалиною в законодавстві розуміють повну або часткову відсутність правових норм, необхідність яких обумовлена розвитком суспільних відносин і потребами практичного вирішення справ, основними принципами, смислом і зміс¬том діючого законодавства, а також іншими проявами державної волі, спрямованої на регулювання життєвих фактів у сфері правової дії.Аналогія закону - це застосування до неврегульованого в конкретній нормі життєвого випадку норми закону, котра регламентує найбільш подібний життєвий випадок. Розрізняють аналогію закону внутрігалузеву і міжгалузеву - відповідно до того, чи належать "відсутня" і застосована норма до однієї чи різних правових галузей.Аналогія права - це застосування до неврегульованого в конкретній нормі життєвого випадку загальних засад і смислу права за відсутності норми, котра би регулювала подібний життєвий випадок. Отже, апологія права застосовується ли¬ше за умови неможливості використати аналогію закону.В сучасній юридичній літературі відзначається, що режим законності висуває ряд вимог до застосування аналогій при наявності прогалин у законодавстві. Серед таких вимог виділяються:1) рішення за аналогією є недопустимим;2) виняткові норми і вилучення із загальних правил можуть братися до уваги лише тоді, коли розглядувані обставини також є винятковими;3) вироблене в ході використання аналогії правове положення не повинно протирічити жодному з діючих приписів закону;4) рішення за анологією передбачає пошук норми спочатку в актах тої ж га¬лузі права, і лише за відсутності такої можливе звернення до іншої галузі і законо¬давства в цілому.