4.Чинність норми права в часі, просторі і за колом осіб

Коли говорять про дію правової норми в часі, то мають на увазі три обставини момент набуття нею чинності, момент припинення чинності і застосування норми до правовідносин, які виникли до набуття нею чинності ("зворотна сила")Правова норма набуває чинності одним із таких способіва) внаслідок встановлення в тексті джерела права календарної дати, з якої це джерело вступає в законну силуб) внаслідок встановлення в тексті джерела права інших обставин, з якими пов язується вступ у законну силу джерела права ("з моменту підписання", "з моменту обнародування", "з моменту прийняття спеціального закону" тощо).в) внаслідок застосування загальних правил Статі я 94 Конституції України встановила, що закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.Припинення чинності правової норми проводиться одним із таких способів

а) закінчення терміну, на який була введена в дію правова норма,б) скасування діючої норми спеціальним рішенням правомочного органу,в) видання уповноваженим органом нової правової норми рівної або більшої юридичної сили з того ж предмету правового регулювання,г) визнання даної правової норми такою, що суперечить нормам конституції,д) у зв язку із зникненням предмету п правового регулювання, із-за якого вона й набула чинності.За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип незворотної дії закону закріплений у ч 1 ст 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце Конституція України, закріпивши ч 1 ст 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч 1 ст 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб

9. Суб"єктивне право. Суб"єктивне право-це міра можливої поведінки,передбачена нормовю права.Воно закріплене в нормах об"єктивного права. Функції суб"єктивного права: а) визначає вид і міру поведінки суб"єкта;б) дозволяє їм домагатися певних соціальних благ; в)виступає юридичною передумою особистої свободи індивіда. Ознаки: 1) можна користуватися ним на власний роздум;2) встановлюється нормами права і юридичними фактами; 3) право на чужі дії; 4)право домагання; 5) право на власні фактичні дії.Структура суб"єктивного права скалдан і включає в себе такі елементи : а) право на власін фактичні дії;б) право на юридичні дії ;в) право на чужі дії; г) право домагання.

5. Способи формулювання правової норми в нормативних актах

три основні варіанти співвідношення норми права і статті нормативного акту:а) норма права і стаття закону співпадають. б) в одній статті закону містяться кілька правових норм. в) одна норма права сформульована в кількох статтях одного нормативного акту або в різних нормативних актах.Далі розглянемо спосіб викладу_правової норми в статті нормативного акту:

1) прямий спосіб викладу має місце тоді, коли норма безпосередньо (текстуально) викладається в статті нормативного акта. В свою чергу цей спосіб може бути застосований у кількох варіантах:правова норма формулюється через припис-гіпотезу; б) через припис-диспозицію; в) через припис-санкцію;2) відсильний спосіб викладу норми права має місце тоді, коли сформульована правова норма називає правило поведінки, але не описує його, не встановлює його ознаки, а відсилає до конкретної іншої правової норми,3) бланкетний спосіб викладу має місце тоді, коли норма права також лише називає правило поведінки, але при цьому не описує його, а відсилає за таким описом до законодавства взагалі (часом закон, до якого відсилає, наприклад, Конституція України, ще й не прийнятий),4) виклад змісту правової норми у вигляді норми-принципу Наприклад, ст З Конституції України формулює "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю"5) виклад норми права у вигляді припису-дефінщи Наприклад, ст 1 Конституції України визначає, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава,6) виклад норми через оперативний припис, в якому містить вказівка а) про строк набуття чинності даного нормативного акту, б) про припинення іншого нормативного акту, в) про внесення змін до інших нормативних актів у зв'язку з набуттям чинності даним нормативним актом7) виклад норми через диспозитивний припис, який дозволяє учасникам конкретних правовідносин самостійно визначати свою поведінку (права і обов'язки) і тільки в тому разі, якщо не обумовлять особливість своєї поведінки, вони користуються вимогами законодавства,9) виклад норми через імперативний припис, котрий містить категоричне правило поведінки, обов'язкове до виконання суб'єктами правовідносин і яке не може бути ними змінене

За ступенем абстрактності можливі три методи викладу норми права в статті нормативного актаа) абстрактний виклад, що полягає у використанні абстрактних понять, які узагальнюють явища дійсності,б) казуальний виклад - це виклад норми шляхом переліку однорідних фактичних випадків,в) змішаний виклад поєднує в собі абстрактні формулювання і конкретні факти.

10. Юридичний обов"язок. Юридичний обов"язок-це міра необхідної поведінки зобовязаного учасника правовідносин на корсить уповноваженої особи,котра забезпечується можливістю державного примусу. Ознаки : 1) це міра обовязкової поведінки ;2)юридичний обовязок встановлюється на основі юридичних фактів і вимог правових норм ; 3) обовязок встановлюється в інтересах уповноваженої сторони; 4)здійснює певну активну поведінку; 5) утримання від певної поведінки.

6. Підзаконні акти

Підзаконними актами виступають такі правові акти, які видаються компетентними органами на підставі закону, відповідно до його змісту і на його виконання. Підзаконні акти покликані деталізувати, конкретизувати положення закону. Тому й кількісно їх набагато більше.До характерних ознак підзаконного акту належать:а) вони засновані на законі;б) підзаконні акти мають меншу юридичну силу порівняно з законами. в) вони регламентують набагато ширше коло суспільних відносин порівняно з законами. У цьому плані можна сказати, що підзаконні акти конкретизують, деталізують закон;г) підзаконні акти спрямовані за виконання закону та інших нормативних актів, які мають силу закону.З точки зору наявності в них норм права вони поділяються на нормативні та індивідуальні. Ін-дивідуальні акти діють одноразово і торкаються конкретного життєвого випадку чи окремого індивіда чи групи конкретно визначених індивідів. Наприклад, указ президента про призначення на посаду прем'єр-міністра. За суб'єктами видання і належною їм юрисдикцією підзаконні акти поділяються на чотири групи:1) загальні підзаконні акти - це підзаконні акти, котрі діють на всій території країни й видаються главою держави та урядом. 2) відомчі підзаконні акти - це такі акти, які діють на обмежену сферу суспільних відносин й видаються міністерствами і відомствами;3) місцеві підзаконні акти - це акти, юридична сила яких поширюється на певну ділянку території країни, наприклад, певну адміністративно-територіальну одиницю. До них належать акти безпоседнього волевияву територіальної громади, акти місцевих органів державного управління і органів місцевого самоврядування.4) внутрішньоорганізаційні підзаконні акти - це акти, регламентація яких поширюється лише в рамках кадрового складу певної установи, підприємства, організації. Вони видаються керівниками чи керівними органами цих організацій. Окремо розглянемо зміст таких підзаконних нормативних актів як статути,положення, інструкції, регламенти, правила, які затверджуються органами державної влади і місцевого самоврядування їх нормативними актами іншого виду, і юридична сила яких визначається правовим статусом того суб'єкта, що їх затвердив. Статут, положення - звід правових норм, які регулюють організацію та діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, об'єднань, організацій і установ, службовців та інших осіб у певних сферах економічної, соціальної і культурної діяльності. Інструкція - нормативний акт, який визначає зміст регулювання в найбільш детальній формі певної сфери суспільних відносин. Регламент - нормативний акт колегіальних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, який містить сукупність правил, що визначають процедуру діяльності цих органів. Правила - нормативний акт, який конкретизує норми права більш загального характеру з метою регулювання поведінки суб'єктів суспільних правовідносин у певних галузях та процедурних питаннях.

8. Суб"єкти і об"єкти правовідносин. Правосуб"єктність Суб"єктом правовідносин називаються індивіди або організації,котрі на основі норм права можуть бути учасниками правовідносин.Правосуб"єктність суб"єкта складається з 2-ох властивостей : а) правоздатність -це здатність мати права і нести обовязок; б)дієздатність-це здатність власними правоомірними і неправомірними діями набувати прав і особисто нести обовязки у тій чи іншій юриличній відповідальності. Суб"єкти класифікуються на кілька груп : фізичні особи,.ридичні,соціальні спільноти,державні органи і держава в цілому. Об"єктом або предметом правовідносин виступає така соціальна цінність,із-за якого суб"єкти права вступають до правовідносин. Об"єкти правовідносин класифікуються на такі ивди : 1)речі;2)матеріальні аспекти;3)визначені правом і зовнішньовиражені наслідки творчої інтелектуальної діяльності;4) особисті немайнові цінності; 5)поведінка,яка є наслідком ішної регламентованої поведінки.

11. Юридичні факти,їх класифікація. Юридичні факти- це встановлені нормами права фактичні обставини,виникнення,зміна чи припинення яких правова норма повязує з виникненням,зміною чи припиненням правовідносин. Класифікація юр.фактів допомагає краще зясувати їх природу і значення в пр.системі. Найважливішими критеріями поділу юр.фактів є наслідки,до яких вони призводять , та їх вольовий зміст. Юр.факти класифікуються на 3 групи-1) правотворчі факти,котрі мають наслідком виникнення правовідносин;2) правозмінюючі факти викликають зміну правовідносин;3)правоприпиняючі факти обумовлюють припинення правовідносин.

12.Поняття і форми реалізації права

Реалізація права є однією з ключових категорій в юриспруденції ще й тому,що ця остання стадія механізму правового регулювання засвідчує, наскільки впроваджена воля правотворця, тобто є основним критерієм ефективності права як соціального інституту. Основним критерієм для класифікації форм правореалізації виступає видова різноманітність тих чи інших правових норм, які підлягають реалізації. За цією підставою виділяють три форми реалізації права: використання, виконання і дотримання.З точки зору рівня (глибини) реалізації правових норм, зафіксованих у нормативних актах, в юридичній літературі виділяють:1)реалізацію загальних установок, які містяться в преамбулах законів, у статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права і правової діяльності;2)реалізацію (поза правовідносинами) загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію;3)реалізацію в конкретних правовідносинах конкретних правових норм.

Залежно від настання юридичних наслідків від дій, спрямованих на реалізацію правових норм остання класифікується ще на дві форми:

а)правореалізація, котра не пов'язана з динамікою правовідносин, наприклад, утримання від правопорушень чи участь у демонстрації;

б)реалізація права, котра пов'язана з виникненням, зміною чи припиненням конкретних правовідносин.За суб^єктом реалізації права можна виділити дві його форми: індивідуальну і колективну