18.2. Автоматичне розташування корпусів елементів.
Перед авторозміщенням має бути нарисовані контури плати, вручну розставлені корпуси, які вимагають фіксованого розміщення (LOCK або FIX). Якщо необхідно, то за допомогою команд Tool=> Obstacle => New задатикритичні зони, в яких дозволяється або не дозволяється розташувати або не розташувати в даній зоні певних елементів.
Вибрати одну із стратегій автоматичного розташування виконавши послідовність команд
File => Load => <стратегія> => Open
Запуск виконання авторозташування з меню
Auto => Place => Board
Якщо необхідно відмінити авторозташування
Auto => Unplace => Board
Зауваження. Якщо на платі були всановленні і зафіксовані корпуси елементів командою LOCK, то при виконанні команди Unplace, дані корпуси розфіксовуються і виносяться за межі плати.
Після виконання однієї стратегії автоматичного розташування і її відміни, для повторного запуску автоматичного розташування елементів необхідно завантажити іншу стратегію і тільки тоді можна повторити процес авторозташування.
Після виконання автоматичного розташування елементів дуже часто спостерігається накладання або перекривання корпусів елементів. При включеній опції контролю в цьому випадку буде зафіксовано помилку. Для усунення даного недоліку використовується команда Adjust. Після виконання даної команди корпуси елементів розсуваються, при збережені взаємного розташування, доки всі перекриття не будуть ліквідовані.
Отже для оптимізації розміщення корпусів необхідно:
В меню Tool вибрати команду Component.
Вибрати корпуси елементів для вирівнювання.
В меню Tool виконати послідрвність команд Tool => Component => Adjust , або через праву кнопку миші вибрати команду Adjust.
19. Трасування друкованої плати.
Перед початком трасування або ручного або автоматичного необхідно виставити певні параметри. А саме:
кількість рівнів для прокладання доріжок;
мінімальну, максимальну та середню товщину доріжки;
задати граничні умови по взаємному розміщенню доріжок, отворів та перехідних отворів.
По першому, як правило, це односторонні або двосторонні плати.
Односторонні плати, це доріжки з одної сторони зі сторони пайки, без металізації і з можливими перемичками зі сторони елементів, наприклад, побутова техніка.
Двосторонні плати – доріжки з обох зовнішніх сторін, наявність металізації та перехідних отворів, наприклад, вимірювальні прилади.
При виборі рівнів необхідно керуватись тим, що в Layuot-і є два основних зовнішніх рівня для прокладання доріжок, це 1 TOP сторона деталей або верхній рівень. 2 BOT сторона пайки, або нижній рівень.
Рис.19.1. Діалогове вікно Edit Layer
В редакторі плат є ще додаткові внутрішні рівні для прокладання доріжок такі, як GND, POWER, та NNER1 – INNER12. Всього 14 рівнів. Окрім того є спеціалізовані рівні документації такі, як SMTOP, SMBOT – рівні масок для нанесення захисного лаку на друковану плату, SPTOP, SPBOT – рівні масок для нанесення паяльної пасти на друковану плату, ASYTOP, ASYBOT –рівні для створення монтажної схеми плати, SSTOP, SSBOT – рівні для створення зображень контурів та назв елементів на платі. DRLDWG, DRIIL – рівні позначень діаметрів отворів з таблицею, в котрій вказується позначення – діаметр отвору та кількість таких отворів.
Задання параметрів рівнів здійснюється за допомогою команд
для одного активного рівня Tool => Layer => Properties. Відкривається діалогове вікно (рис.19.1).
для всіх рівнів Tool => Layer => Select From Spreadsheet. Відкривається таблиця всіх рівнів.
При виборі із таблиці одного рівня і через Properties викликається діалогове вікно Edit Layer (рис.19.1) де в секторі Layer Type задається тип рівня
Routing Layer - для прокладання доріжок;
Unused Routing - рівень не використовується;
Drill Layer - задання координат сверління отворів;
Plane Layer - для заливки міддю ,наприклад для зв’язків типу спільний або живлення;
Documentation для документації, наприклад, позначення елементів на платі;
Jumper Layer - для перемичок, наприклад для односторонніх плат.